КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-81/09 Головуючий у 1-й інстанції: Бакуменко А.С.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"08" вересня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Заяць В.С., Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі на постанову Богуславського районного суду Київської області від 30 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі про стягнення недоотриманих сум державної соціальної допомоги ,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2008 роки в розмірі 4471,20 грн.
Постановою Богуславського районного суду Київської області від 30 березня 2009 року позов задоволено частково: визнано відмову відповідача неправомірною та стягнуто на користь позивача недоотримані суми надбавки як дитині війни за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 684,20 грн. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у письмовому провадженні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, проте рішення суду має бути змінено з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З апеляційної скарги вбачається, що судове рішення оскаржуються лише в частині нарахування та стягнення допомоги за 2008 рік. В решті рішення суду відповідач та позивач не оскаржують, а тому постанова суду першої інстанції в неоскаржуваній частині колегією суддів не переглядається.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися з 01.06.2008 року відповідно до мінімальної пенсії за віком і в цій частині позивачем рішення суду не оскаржено.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані неконституційними.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу з 01.06.2008 року державної соціальної надбавки, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.
У свою чергу, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитині війни.
Разом з тим, судом першої інстанції було допущено помилкове застосування норм процесуального права.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою місцевого суду залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні.
Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області –залишити без задоволення.
Постанову Богуславського районного суду Київської області від 30 березня 2009 року - змінити.
Абзаци третій та четвертий резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції:
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області щодо невиплати ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної 30 відсоткової допомоги до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року –протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30 відсотків, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року включно , з урахуванням фактично виплачених сум.».
У решті постанову Богуславського районного суду Київської області від 19 березня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя Земляна Г.В.
суддя В.С. Заяць
суддя Ю.І. Цвіркун