КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-14506/08 Головуючий у 1-й інстанції: Сторчак В.Ю.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Желтобрюх І.Л. та Мельничука В.П., при секретарі Проказіні О.В., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, –
В С Т А Н О В И Л А :
УДСО при УМВС України у Вінницькій області звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Вінниці, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило:
- визнати нечинним рішення Держаної податкової інспекції у м. Вінниці від 05 вересня 2008 року № 0000872320 на суму 2500,00 грн., № 0000862320/0 на суму 194210,00 грн., № 0000991722/0 на суму 11755,00 грн. № 0000852320/0 на суму 163455,00 грн. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року позов задоволено частково:
- визнано нечинними рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 05 вересня 2008 року № 0000862320/0 на суму 194210,00 грн., № 0000991700/0 на суму 11755,00 грн. № 0000852320/0 на суму 163455,00 грн.;
- в задоволенні решти позовних вимог –відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові позивачу.
Від позивача на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, вх. № 18809 від 08.07.2010 р., в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач неправомірно прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів дійшла висновку про перегляд справи в апеляційній інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Вінниці у відповідності на підставі направлень проведено виїзну планову перевірку УДСО при УМВС України у Вінницькій області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 01.04.2008 р.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 2132/2320/08596825 від 22.08.2008 р., яким встановлено ряд порушень, а саме:
- порушення п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000862320/0 на загальну суму 194210 грн.;
- порушення п.п. 4.2.9 "е", п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п.п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та прийнято податкове-повідомлення рішення № 0000991722/0 на загальну суму 11755 грн.;
- порушення п.п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.4.10 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000852320/0 на загальну суму 163455 грн.;
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000862320/0 від 05 вересня 2008 року на суму 194210 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 р. № 615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності», державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ створена для здійснення заходів щодо охорони нерухомих об'єктів та іншого майна, в тому числі вантажів, тимчасового зберігання валютних цінностей, забезпечення особистої безпеки громадян, а також технічного захисту інформації на договірних засадах у порядку, встановленому законодавством.
Вищевказаним положенням передбачено, що до основних видів діяльності управлінь та відділів відноситься здійснення за договорами охорони різного роду об'єктів, інкасація, перевезення, тимчасове зберігання валютних цінностей; надання необхідної інформації і консультацій вітчизняним та іноземним юридичним і фізичним особам з питань збереження власності, особистої безпеки фізичних осіб та застосування технічних засобів охоронного призначення; реалізація технічних засобів охоронного призначення, надання послуг з їх проектування, монтажу, ремонту та обслуговування; провадження в установленому порядку зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п. 9 вказаного положення передбачено, що Державна служба охорони провадить свою діяльність на засадах госпрозрахунку за рахунок коштів, одержаних її підрозділами охорони, підприємствами та установами за організацію і надання послуг з охорони та безпеки за договорами, та інших надходжень, передбачених законодавством.
Особливості оподаткування неприбуткових установ та організацій встановлено п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено перелік установ та організацій, які за умови дотримання положень цього пункту в цілях оподаткування податком на прибуток включаються до Реєстру неприбуткових установ та організацій, а також встановлено види доходів, які звільняються у таких організаціях від оподаткування.
Так, відповідно до абзацу «г»пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», неприбутковими організаціями чи установами можуть бути інші, ніж визначені у абзаці «б»цього підпункту, юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів.
Оскільки управління, відділи та підрозділи Державної служби охорони не включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій та з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку що позивач не звільнений від оподаткування податком на прибуток окремих видів доходів.
Згідно з п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платниками податку є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Згідно з п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).
Як вбачається з матеріалів перевірки, позивач не нараховував та не сплачував до Державного бюджету частину прибутку (доходу) за результатами щоквартальної фінансового-господарської діяльності у 2006-2008 роках та не сплачував авансові внески з податку на прибуток в розмірі 25 відсотків нарахованих на суму дивідендів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000862320/0 від 05 вересня 2008 року.
Щодо податкового-повідомлення рішення № 0000991722/0 на загальну суму 11755 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.п. 4.2.9 «е»п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.
Разом з тим, згідно з п.п. 4.3.2 п. 4.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.
Колегія суддів, даючи правову оцінку положенням вищевказаних норм виходить з наступного.
Вартість придбаних підприємством проїзних квитків, які персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм за необхідності для виконання виробничих завдань (у зв'язку зі специфікою роботи), а також суми, відшкодовані працівникам за проїзд під час виконання ними службових обов'язків, які за специфікою виконуваної роботи вимагають переміщення цих працівників від одного об'єкта до іншого, з метою оподаткування розглядається з урахуванням положень підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону і не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичний осіб.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, працівники УДСО при УМВС України у Вінницькій області отримували проїзні квитки згідно з видатковими відомостями під підпис, що підтверджується такими відомостями, які є в матеріалах справи.
Таким чином, як вірно зазначає апелянт, що в даному випадку мало місце персоніфікація проїзних квитків, які видавались індивідуально працівникам позивача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вартість придбаних позивачем квитків підлягає оподаткуванню, згідно з положеннями п.п. 4.3.2 п. 4.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Згідно з п.п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про скасування податкового-повідомлення рішення № 0000991722/0 від 05 вересня 2008 року.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000852320/0 на загальну суму 163455 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на балансі УДСО при УМВС України у Вінницькій області обліковуються легковий автотранспорт в кількості 51 одиниць, які зареєстровані як легкові спеціальні автомобілі.
Згідно з п.п. 5.4.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.
Судом першої інстанції зазначено, що автомобілі УДСО є спеціальними, а тому під дію п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині невіднесення на валові витрати 50 відсотків вартості пально-мастильних матеріалів не підпадають.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено поділ автомобілів на спеціальні та не спеціальні (спеціалізовані та неспеціалізовані). Також п.п.5.4.10 п. 5.4 ст. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить виключень стосовно невключення до складу валових витрат 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових спеціальних (спеціалізованих) автомобілів.
Як вбачається з матеріалів перевірки, перевіряючими виявлено порушення вимог вищевказаної норми, а саме при перевірці відомостей списання пально-мастильних матеріалів, шляхових листів за друге півріччя 2006 року, 2007 рік та перший квартал 2008 року виявлено факт віднесення на витрати негосподарської діяльності 50 відсотків вартості пально-мастильних матеріалів для автомобілів.
Разом з тим позивачем порушено вимоги п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів в графі 4 таблиці 1 додатку К 1/1 «Запаси, використані не в господарській діяльності» не включено вартість паливо-мастильних матеріалів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000852320/0 від 05 вересня 2008 року.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не погоджується з рішення суду першої інстанції та дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000862320/0, № 0000991722/0 та № 0000852320/0 прийняті податковим органом правомірно в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до помилкового висновку, в зв’язку з чим постанова суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, в іншій частині постанову суду першої інстанції –залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року –задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року в частині визнання нечинними рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 05 вересня 2008 року № 0000862320/0 на суму 194210,00 грн., № 0000991700/0 на суму 11755,00 грн. № 0000852320/0 на суму 163455,00 грн. –скасувати.
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій –відмовити.
В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 22.09.2010 р.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: І.Л. Желтобрюх
Суддя: В.П. Мельничук