Справа №2а-225-1/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2009 року. Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючої - судді Наборозняка М.І.

за участю секретарів Слепець Є.С., Надольної Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління соціального захисту населення у м. Києві, про визнання неправомірними дій, про стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до Дня перемоги в сумі 7309 грн. за 2003-2008 роки

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із зазначеним адміністративним позовом до суду відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. В ході розгляду справи до участі в якості співвідповідача залучено Головне управління соціального захисту населення у м. Києві.

В позові зазначив, що він є учасником бойових дій, а відповідач виплатив йому вказану допомогу не в повному обсязі, вимоги мотивує тим, що на підставі частини п’ятої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551- XII) йому щорічно, до 5 травня, повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

За його (позивача) розрахунками йому повинно бути доплачено відповідачем суму 7309 грн. за 2003-2008 роки.

В судовому засіданні вимоги підтримав, просить стягнути недоплачену суму допомоги, пояснив, що причин не звернення до суду з позовами у нього не було, звернувся лише у грудні 2008 року, до цього часу не знав про прийняття рішення Конституційного Суду України з приводу конституційності певних законів, раніше відповідачем йому було відмовлено в перерахунку допомоги.

Представник відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у судовому засіданні позов не визнала, надала заперечення, в який вказала, що позивач пропустив річний строк звернення до суду за захистом свого права щодо стягнення допомоги за 2004-2007 роки, тому просить застосувати строк давності (ст..ст. 99,100 КАС України) та відмовити на цій підставі у задоволенні вимог позивача. Також вимоги не визнає у зв’язку з тим, що Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» уповноважено КМ України визначати розмір разової допомоги до Дня Перемоги. На виконання закону КМ України прийняв Постанову №183 від 12.03.2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до закону «Про статус ветеранів війни», в якій визначено розмір разової допомоги, котра і була виплачена позивачу.

Головне управління соціального захисту населення у м. Києві надало до суду листа, в якому позов не визнало на тих же правових підставах, оскільки на їх думку він не грунтується на чинному законодавстві (законом про державний бюджет на 2008 рік зупинялась дія Закону, який надає позивачу право отримувати допомогу до 5 травня у визначеному цим законом розмірі).

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за таких обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється річний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав.

В судовому засіданні позивач визнав, що йому було відомо про те, що згідно з чинним законодавством допомога до Дня Перемоги виплачується одноразово щорічно не пізніше 5 травня. Допомога позивачу виплачувалась у певному розмірі, у вказані періоди (з 2004 рок він не був позбавлена можливості звертатись до суду (не перебував на стаціонарному лікуванні, у тривалому відрядженні).

Позивач не вважає, що він пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом з поважних причин, поновити його не просить.

За таких підстав суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення допомоги за 2004- 2007 роки, враховуючи, що представник відповідача наполягає на застосуванні ст. 100 КАС України, оскільки він звернувся до суду лише 25.12.2008 року, в той час, коли дізналась про порушення (щорічно) свого права не пізніше 5 травня кожного року (2004-2007), тобто, пропустив річний строк для звернення до суду.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня ветеранам війни (до вказаної категорії відноситься також позивач) виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Згідно зі ст. 17-1 названого закону виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відповідач виплатив допомогу позивачу за 2008 рік в кінці квітня 2007 року (це не заперечили учасники розгляду справи) тобто, відповідно до чинного на той час законодавства. Суд вважає, що відповідач не вчиняв неправомірних дій, бездіяльності та не приймав такі рішення (неправомірні, протиправні) щодо виплат позивачу допомоги за станом на 5.05.2008 року.

Рішенням N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року Конституційний Суд України визнав неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», за правовими наслідками, якого зупинялась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині розміру щорічної допомоги до Дня Перемоги та надвалось право КМ України визначати розміри такої допомоги.

Враховуючи, що у Законі органам праці та соціального захисту населення надано право лише до 5 травня поточного року виплачувати таку допомогу, а виплачувати до 30 вересня - лише у випадку звернення осіб, які зовсім не отримували допомогу, то суд вважає, що право позивача відповідач також не порушував. Тому суд не може прийняти до уваги як належний доказ вимог позивача щодо стягнення допомоги за 2008 рік Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, оскільки воно набуло чинності не раніше його прийняття, а виплата допомоги вже була на той час відповідачем проведена.

За таких обставин суд вважає, що рішення Конституційного Суду України не є підставою для задоволення вимог позивачки, оскільки строк виконання зобов’язань у відповідача перед позивачем по виплаті допомоги згідно з чинним законодавством закінчився 5.05.2008 року, а вказане рішення набуло чинності 22.05.2008 року і на думку суду його правові наслідки не розповсюджуються на зобов’язання відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які у нього були раніше перед відповідачем я які він вже фактично виконав.

Суд вважає, що відповідач Головне управління соціального захисту населення у м. Києві необгрунтовано був притягнутий до участі у справі, тому він не повинен відповідати за вимогами позивача взагалі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов залишити без задоволення.

Заява про апеляйційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з наступного дня після її оголошення, апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через районний суд - протягом 20 днів з дня подання заяви.