< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.09.10Справа №2а-2511/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі< колегії суддів >:
головуючого судді - Куімова М.В.;
при секретарі - Плаксіної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 < Список > < Позивач в особі > до Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя < Список >< Відповідач в особі >про визнання розпорядження таким, що втратило силу, третя особа - ОСОБА_2, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання розпорядження таким, що втратило силу. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 28.11.2006 року позивачка є членом СТ «Горнодолинний» та користується земельною АДРЕСА_1, площею 0,08 га, розташованою в межах землекористування СТ «Горнодолинний». У липні 2007 року позивачка вирішила приватизувати дану земельну ділянку, підготувала технічну документацію та передала її для реєстрації у Центр державного земельного кадастру м. Севастополя. У вересні 2009 року позивачці стало відомо, що розпорядженням Балаклавської РДА м. Севастополя №527 від 15.06.2000 року земельна АДРЕСА_1 була передана у приватну власність ОСОБА_2, яка раніше була членом СТ «Горнодолинний» та користувалась земельною АДРЕСА_1. Позивачка зазначає, що ОСОБА_2 не було оформлено та отримано держаний акт на земельну АДРЕСА_1, вона у добровільному порядку вийшла з членів СТ. Наявність розпорядження Балаклавської РДА м. Севастополя №527 від 15.06.2000 року, за думкою позивачки, заважає її у повному обсязі реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки. Просить визнати розпорядження Балаклавської РДА м . Севастополя №527 від 15.06.2000 року у частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної АДРЕСА_1 таким, що втратило силу.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 з позовом не погодилася у повному обсязі, просила відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Тертя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, причини неявки суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність третьої особи.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно у відповідності із законом.
Відповідно до ст. 6 Земельного Кодексу Української РСР (в ред. 1991 року), громадяни України мають право на отримання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських прибудов; садівництва; дачного та гаражного будівництва. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: отримання їх у спадок; отримання частки землі у сумісному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування, обміну. Передача земельних ділянок у власність громадян проводиться місцевими Радами народних депутатів у відповідності з їх компетенцією за плату або безоплатно.
Відповідно до ст. 17 Земельного Кодексу Української РСР (в ред. 1991 року), передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу придбання права власності продавати або іншим способом відчужувати належну їм земельну ділянку, окрім передачі її в порядку спадкування або Раді народних депутатів на тих самих умовах, на яких вона була передана.
Відповідно до п. 7 Розділу Х «Перехідних положень» Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи, які отримали у власність, у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, земельні ділянки в розмірах, які були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Згідно зі ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №15-92 від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
У судовому засіданні встановлено, що з 28.11.2006 року позивачка ОСОБА_1 є членом СТ «Горнодолинний» та користується земельною АДРЕСА_1, площею 0,08 га, розташованою в межах землекористування СТ «Горнодолинний». У липні 2007 року позивачка вирішила приватизувати дану земельну ділянку, підготувала технічну документацію та передала її для реєстрації у Центр державного земельного кадастру м. Севастополя. Але, у вересні 2009 року позивачці стало відомо, що розпорядженням Балаклавської РДА м. Севастополя №527 від 15.06.2000 року земельна АДРЕСА_1, площею 0,04 га була передана у приватну власність ОСОБА_2, яка раніше була членом СТ «Горнодолинний» та користувалась вищезгаданою земельною ділянкою.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки земельна АДРЕСА_1 в СТ «Горнодолинний» вже передана у приватну власність третій особі – ОСОБА_2 та не підлягає приватизації. А тому, за думкою суду, заявлені позивачем вимоги порушують права третьої особи.
Керуючись ст.ст. 71, 76, 94, 99, 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 до Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання розпорядження таким, що втратило силу, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення постанови, апеляційної скарги. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Суддя підпис М.В. Куімов
Судді: < підпис > < Суддя >
< З оригіналом згідно >
Суддя < підпис > М.В. Куімов
Судді: < підпис > < Суддя >