ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2010 р. № 2а-8132/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
судді Ланкевича А.З.
при секретарі Гіщинській С.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Республіки Молдова - ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України та продовження терміну триманння,-
встановив :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить примусово видворити громадянина Республіки Молдова ОСОБА_3 за межі території України та затримати його на термін до шести місяців з поміщенням до відповідної установи для утримання іноземців, які нелегально перебувають на території України з метою підготовки відповідних документів, які б надавали можливість законно вибути відповідачу до країни походження.
Посилається на те, що 01 вересня 2010 року о 13 год. 00 хв. співробітниками ПВ РП в районі 509 прикордонного знаку було передано громадянина Республіки Молдова ОСОБА_3, як особу, яка незаконно перетнула державний кордон з України в Республіку Польща поза пунктом пропуску на території Мостиського району Львівської області. А відтак, вважає, що відповідач порушив ч.1 ст.20, ч.1 ст.26, ст.28 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»і на виконання вимог ч.2 та ч.5 ст.32 вищенаведеного Закону підлягає затриманню та примусовому видворенню за межі України.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, від представника позивача надійшла заява, в якій він позов підтримує у повному обсязі, посилається на підстави викладені в позовній заяві, просить слухати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, від такого надійшла заява в якій він проти задоволення позову не заперечує, просить слухати справу за його відсутності. Враховуючи вищенаведене, суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі сторін.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Як вбачається з змісту протоколу Державної прикордонної служби України про адміністративне затримання від 01 вересня 2010 року, відповідача, громадянина Молдови, 01 вересня 2010 року о 13 год. 00 хв. передано співробітниками ПВ РП працівникам Державної прикордонної служби України, як особу, яка незаконно перетнула державний кордон з України в Республіку Польща в районі 509 прикордонного знаку, териорії Мостиського району, Львівської області.
Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 14 вересня 2010 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та призначено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 діб.
Як вбачається з рішення про видворення з України відповідача від 10 вересня 2010 року його було зобов’язано покинути територію України у термін до 15 вересня 2010 року, однак станом на день розгляду справи останній цього не виконав.
Відповідач визнає факт незаконного перетинання кордону держави України без відповідного дозволу та на порушення норм чинного законодавства України, що підтверджується письмовими поясненнями останнього.
Вивчаючи матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що реалізуючи свої права та свободи, відповідач міг встановленим порядком іммігрувати в Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, не завдавши шкоди національним інтересам України. Але знаючи про можливість легально в'їхати до Європейських країн, відповідач вибрав незаконний спосіб.
Відповідно до ч.4 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Відповідно до ч.6 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Пунктами 3.1.1, 3.1.3 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16 жовтня 2007 року № 390, передбачено, що іноземці, які незаконно перебувають в Україні, поміщаються до пункту тимчасового перебування на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі держави в примусовому порядку, але не більше ніж на 6 місяців. Поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування здійснюється за направленням МВС України, Адміністрації Держприкордонслужби України чи Служби безпеки України або їх територіальних органів в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До направлення долучаються документи, що посвідчують особу іноземця, постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення.
Згідно ч.5 ст.32 вищенаведеного Закону, затримання і примусове видворення з України іноземця може бути здійснене органом охорони державного кордону тільки на підставі постанови адміністративного суду, яка приймається судом, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятися від виїзду.
З практики Європейського суду з прав людини випливають три умови, що є обов'язковими для визначення посягання на особисту свободу. Позбавлення свободи є правомірним за умови наявності ознак законності, мети та підстави.
Вищевказані норми законодавства підтверджують законність утримання іноземної особи.
Метою затримання особи є запобігання спроби незаконного перетинання таким державного кордону, вжиття заходів з метою його видворення (депортації) або екстрадиції та запобігання вчинення ним правопорушень, в тому числі й злочинів.
Підставою є факт незаконного перетинання іноземцем кордону держави України, у зв’язку з чим прийняте рішення про його видворення.
Крім цього, підставами вважати, що відповідач буде ухилятися від добровільного виїзду за межі території України є зокрема те, що такий не має документів, котрі посвідчують його особу, у нього відсутні кошти для виїзду з території України, працевлаштуватись на території України не має змоги, родичів на території України не має, до міграційної служби з заявою про набуття статусу біженця не звертався.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що відповідача слід примусово видворити за межі України, а також продовжити термін утримання на період необхідний для видворення за межі території України в примусовому порядку, але не більше шести місяців з дня затримання.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задоволити в повному обсязі.
Примусово видворити громадянина Республіки Молдова - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України.
Продовжити термін утримання громадянина Республіки Молдова - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в установі для утримання іноземців, які нелегально перебувають на території України, на період необхідний для підготовки відповідних документів, які б надавали можливість законно видворити такого за межі території України в примусовому порядку, але не більше шести місяців з дня затримання, тобто до 01 лютого 2011 року.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Ланкевич А.З.