ПОСТАНОВА
Іменем України Справа № 2-а- 30/2010
25 січня 2010 року Попаснянський районний суд Луганської області
в складі: головуючого судді Суббота М.І.
при секретарі Соловйової О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Попасна адміністративний позов ОСОБА_1 до Попаснянского районного управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учасникам війни,-
Встановив:
Позивачка, посилаючись на те, що вона є учасником Великої вітчизняної війни і на підставі ч.5 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічне отримання одноразової грошової допомоги до 5-го травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, а відповідач безпідставно у 2009 році виплатив їй одноразову допомогу не в повному обсязі-70грн., у зв'язку з чим вона звернулась до суду з позовом в якому просить визнати неправомірними дії відповідача що сплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги до 5-го травня у 2009 році та стягнути з відповідача на її користь недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу у розмірі 1424грн., згідно її розрахунку. Справу просила розглянути у її відсутність.
Представник відповідача позов не визнав, та надав заперечення на позов та просив розглянути справу у його відсутність.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 Конституції України "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язує "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України". Крім того ч.2 і ч.3 ст.22 Конституції України передбачено, що "Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".
Враховуючи вищенаведені вимоги діючого законодавства та норми Конституції України, перевіряючи доводи сторін, суд вважає, що такі дії відповідача дійсно порушили право позивача на отримання одноразової щорічної грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, як передбачено ч.5 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який в даному випадку є спеціальним Законом, який безпосередньо регулює існуючи правовідносини між позивачем та державою в особі її виконавчих органів. При цьому суд зазначає, що із змісту Законів України "Про Державний бюджет України" як і вище вказаних змін про порядок визначення розміру щорічної разової допомоги учасникам війни встановлюється з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік. Але законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено обмеження розміру таких виплат від наявності певних коштів чи фінансування.
Тим більше, що Конституційний Суд України своїм рішенням № 6- рп/07 від 09.07.2007 року "Про визнання неконституційними норм ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема п.13 ст. 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік", та своїх рішенням від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 "Про визнання неконституційними норм Закону України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема п.20 Розділу П "Про визнання неконституційними норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнав таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Крім того, Європейській Суд неодноразово підкреслював, що згідно з Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, аргументи відносно відсутності бюджетних асигнувань не є поважною причиною для невиконання зобов'язань органів державної влади(Справа "Качко проти України" від 08.11.2005 року та інші.
У зв'язку з чим суд вважає необґрунтованими посилки представників відповідача на вищезазначену норму закону. При цьому суд також зазначає, що за цей час Верховною Радою України не вносилось ніяких змін в частині застосування положень ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Крім того, відповідно до ст.17-1 Закону, вище зазначені виплати щорічної одноразової грошової допомоги "здійснюють органи праці та соціального захисту населення, які є органами державної виконавчої влади", які відповідно до ст..1 Протоколу № 14, Європейської конвенції по правам людини "державні органи, не можуть посилатись на брак коштів в бюджеті, як на причину невиконання своїх зобов'язань".
Тому заперечення представника відповідача про причини не виконання своїх зобов'язань вище вказаного спеціального Закону суд не приймає до уваги і вважає дії посадових осіб відповідача щодо відмови в перерахунку та доплати не донарахованої щорічної одноразової грошової допомоги у2009 році неправомірними.
У зв'язку з чим суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Так із наданих позивачем документів, а саме посвідчення на а.с.7 видно, що позивач є учасником війни, а тому має право відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на щорічну матеріальну допомогу у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком до 9 травня.
Мінімальна пенсія за віком на 01.04.2009 року складала 498 грн. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 ріку" тому відповідач повинен був до 5-го травня 2009 року сплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу у розмірі 498 х 3 = 1494 грн. грн. Тому враховуючі те, що позивачу була фактично виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 70 грн., суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача за 2009 рік недоплачену допомогу у розмірі 1424 грн.
Що до судових витрат, то відповідно до Декрету КМУ "Про державне мито" сторони звільнені від сплати судових витрат, у зв'язку з чим на підставі ст..88 ч.4 ЦПК суд вважає необхідним віднести їх на рахунок держави.
На підставі викладеного, та керуючись ст..1 Протоколу № 14 Європейської конвенції по правам людини, ст.ст.3,8,19,22,64 Конституції України, ст.ст.12,17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", керуючись ст.ст. ст.ст. .5- 9, 17-18, 71, ч.4 ст.99, 138, 139, 143, 159-162, 185, 186 КАС України,
П о с т а н о в и в:
Позов задовольнити .
Визнати неправомірними дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації щодо відмови в перерахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня та виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної одноразової грошової допомоги у розмірі значно меншому чим встановлено ч.5 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у 2009 році.
Стягнути з Попаснянського районного управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2009 рік, у розмірі 1424 грн.
На постанову може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до Донецького апеляційного адміністративного суду, через Попаснянский райсуд.
Суддя/підпис/
Копія вірна :
Секретар :