Справа № 2-501/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    1 вересня 2010 року                         м. Богодухів

    Богодухівський районний суд Харківської області у складі головуючого – судді Харченка С.М., при секретарі Макушинській О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області про визнання неправомірними дій і про призначення державної пенсії, виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю в розмірах, встановлених законом та про стягнення заборгованості,-

встановив:

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати бездіяльність УПФУ в Богодухівському районі Харківської області незаконною; зобов”язати УПФУ провести перерахунок позивачу державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсі за віком, на момент виплати, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої законодавством, за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” № 489 від 19.12.2006 року; з 22 травня 2008 року по теперішній час виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік” № 107 від 28.12.2007 року; розміру прожиткового мінімуму встановленого ЗУ „Про державний бюджет України на 2009 рік” № 835 від 26.12.2008 року; ЗУ „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” № 1646 від 20.10.2009 року, мотивуючи тим, що вона являється інвалідом 2-ї групи, віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, на підставі статті 50 цього Закону, що підтверджується копіями посвідчень та вкладкою до посвідчення. 25.05.2010 року за № 6370-02/04 Управлінням Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області їй відмовлено в нарахуванні пенсії, виходячи з вимог ст.49,50,54 Закону № 796-ХІІ. Позивач вважає відмову незаконною, оскільки статтею 49 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв”язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів  3-ї групи, щодо котрих установлено зв”язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.

    Згідно зі статтею 50 Закону  № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, зокрема інвалідам 2-ї групи -  у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком згідно з частиною1 татті 28 Закону № 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, ї пенсій у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною Постановою КМУ від 30 травня 1997 року № 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50,54 Закону № 796 –ХІІ. А в пункті 2 постанови №1 КМУ установив розміри сум, з яких провадиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Позивач у судове засідання не з”явилася, надала заяву згідно якої просила позовну заяву розглянути без її участі, на позовних вимогах наполягала.

Представник відповідача в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду клопотання з проханням слухати справу за його відсутності та письмові заперечення, в яких зазначено, що позивач дійшов до помилкових висновків про те, яким чином повинен визначатися мінімальний розмір пенсії за віком, для розрахунку пенсії, посилаючись на те, що позивач отримує пенсію, яка призначена у відповідності до окремого спеціального пенсійного Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до вимог Постанов Кабінету Міністрів України, які регулюють це питання.

Суд дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи, віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Ці обставини підтверджуються посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірах:

-   інвалідам  І групи – 100% мінімальної пенсії за віком;

-   інвалідам ІІ групи – 75 % мінімальної пенсії за віком;

-   інвалідам ІІІ груп, дітям – інвалідам, а також хворим внаслідок „Чорнобильської катастрофи” на променеву хворобу – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по і групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;

по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;

по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям – інвалідам – 3 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом міністрів України.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії для позивача є мінімальна пенсія за віком, розмір якої з 1 січня 2004 р. визначається у ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім того, який передбачає ця норма Закону.

Тому суд вважає, що при призначенні позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідач повинен керуватись не Постановами Кабінету Міністрів України, які повинні передбачати лише порядок обчислення пенсії, не змінюючи при цьому їх розміру, встановленого Законом, а вимогами ст.ст.50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, беручи при цьому для розрахунку мінімальну пенсію за віком, розмір якої визначається у ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з ст.2 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 р. № 961-ХІV, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім”ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а такою стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та Законів України.

Судом встановлено, що у періоди з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час пенсія по інвалідності та додаткова пенсія призначаються та виплачуються відповідачем позивачу у розмірі меншому, ніж це передбачено у ст.ст.50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796 від 28.02.1991 р. (надалі по тексту Закон № 796).

 Законами України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Законом України на 2010 рік дія ст. 50 та 54 у відповідності з приписами ст.50 та п.4 ст.54 Закону N 796-XII не зупинялась, в зв'язку з чим  відповідач повинен був нараховувати пенсію позивачеві виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" № 835 від 26.12.2008 року.; Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" № 1646 від 20.10.2009 року.

Також, відповідно до вимог ст.45 ч.3 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат, та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії за шкоду заподіяну здоров”ю.

Отже за Конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50, ч.4 ст.54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не підзаконні акти, які істотно звужують обсяг встановлених законом права.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача щодо визначення розміру пенсії по інвалідності та додаткової пенсії в розмірі меншому, ніж передбачено законом, та в частині необхідності зобов”язати відповідача здійснити такий перерахунок розміру пенсії за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.09.2010 року - дату ухвалення рішення.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, Законом України „Про державний бюджет України за 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 р. № 961-ХІV, суд,

вирішив:

    Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області про визнання неправомірними дій і про призначення державної пенсії, виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю в розмірах, встановлених законом та про стягнення заборгованості - задовольнити.

                Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області щодо перерахунку належних ОСОБА_1  розмірів основної державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" - незаконною.

    Зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і нарахування щомісячної пенсії в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове  державне пенсійне страхування", за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.09.2010 року та здійснити виплату цих коштів, з урахуванням раніше проведених виплат.

                 Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

                 Рішення може бути оскаржене в Харківський апеляційний суд через Богодухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

               Суддя