Справа № 2-а-84/2010р.
П О С Т А Н О В А
І М’ Я М У К Р А Ї Н И
21 січня 2010 року Попаснянский районний суд Луганської області
в складі: головуючої судді Суббота М.І.
при секретарі Альянової Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Попасна цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Попаснянскої райдержадміністрації про визнання неправомірними дій щодо відмови в донарахуванні та виплаті щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, -
встановив:
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та інвалідом 2 групи, внаслідок аварії, щодо якого встановлений причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою. У зв’язку з чим у відповідності до вимог ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу щорічно нараховується та сплачується допомога на оздоровлення.
В листопаді 2009 року позивач звернувся до відповідача про перерахунок допомоги, яка виплачувалась йому не в повному обсязі за 2009р., про що листом від 11.12.2009р. отримав відмову.
Вважаючи таку відмову незаконною, яка порушує його права як інваліда, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд визнати дії відповідача неправомірними в частині відмови йому в виплаті недоплаченої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення та стягнути з відповідача на його користь за 2009 рік, недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 3130 грн.
Позивач просив суд розглянути справу без його участі.
Представник відповідача просив суд розглянути справу без його участі та надав заперечення, де заявлені позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість, а також на ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої виплата щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, для інвалідів П групи складає 5 мінімальних зарплат, та ст.62 цього Закону яка передбачає порядок його застосування відповідно до порядку який визначає КМУ, рішення якого є обов’язковим для виконання.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним задовольнити частково з наступних підстав.
Так, згідно ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При цьому, предметом спору є визначення розміру щорічної суми на оздоровлення, які сплачуються інвалідам 2-ої групи, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ої категорії.
Згідно ст.3 Конституції України «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Згідно ч.2 та ч.3 ст.22 Конституції України «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України «Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом».
Із наданих позивачем документів (а.с.7-9) судом встановлено, що позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії та є інвалідом 2-ої групи.
Як видно позовної заяви та заперечень, у 2009 роки позивач отримав від відповідача грошову допомогу на оздоровлення, розмір якої не відповідає вимогам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», бо як видно із абз.3 част.4 ст.48 цього Закону розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 1 та 2-ої групи складає п’ять мінімальних заробітних плат .
Крім того, ч.7 цієї статті встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент її виплати.
Відповідно до ч.5 ст.48 Закону передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
При цьому суд виходить з того, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру мінімальної заробітної плати, встановленому ст.ст.1-3 Законів України “Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати”, які приймалися Верховною Радою України на відповідні роки. Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до ст.1 Закону №372 від 26.12.2002р. “Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік”, складав 185 грн. на місяць, який згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до Державного бюджету України, зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані Закони не містили обмежень щодо застосування ст.48 спеціального Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріорітетності законів над підзаконними урядовими нормативними актами, суд вважає, що при вирішенні данного спору підлягає застосуванню саме ст.48 спеціального Закону, який має вищу юридичну силу від позадконного актку, а не постанова КМУ №836, на яку посилається представник відповідача в своїх запереченнях. Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року у справі про невідповідність де яких статей Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік (справа про соціальні гарантії громадян) Конституційний Суд зазначив, що систематичне зупинення дії інших законів України при прийняття законів про Державний бюджет України призводить до обмежень права на соціальний захист, що не відповідає ст..64 Конституції України про вичерпні випадки коли встановлюються окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дій цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. На думку колегії Конституційного Суду зупинення законів , якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій фактично знижує життєвий рівень громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (ч.3ст. 46 Конституції). Тому вище вказаним рішенням Конституційний Суд України визнав такі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, що не відповідають Конституції України та положенням статей 40,41,44,48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Отже, за таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає дії відповідача неправомірними, які дійсно порушили права позивача, так як відповідач повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у 2009 році, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату.
При розрахунку недоплачених грошових виплат на оздоровлення судом враховується, що розмір мінімальної заробітної плати на момент їх виплати складав:
у 2009р.- 650грн.
Таким чином недоплата щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до наступного розрахунку з урахуванням строків її часткової виплати на а.с.15 у 2009році складає 650грн. х 5= 3250грн. -120грн. = 3130грн.
Таким чином загальна сума недорахованої щорічної грошової допомоги на оздоровлення складає 3130 грн., яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи позов таким чином суд враховує, що відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито» сторони звільнені від сплати судового збору, у зв’язку з чим суд вважає необхідним судові витрати, понесені по справі, віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, ст.ст.3,19,22,46 Конституції України, ст.257 ЦК України, ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796, керуючись ст.ст.9,71,86,99,158-163,186 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації, на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 3130 грн.
На постанову може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянский райсуд.
Суддя: