У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
|
Головуючого |
Міщенка С.М. |
|
суддів |
Вус С.М., Кармазіна Ю.М. |
|
|
|
|
|
|
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 листопада 2005 року, яким засуджено:
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженку та мешканку м. Тернополя,
раніше не судиму,
за ст. 149 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
за ст.ст. 15 ч. 2, 149 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, а на підставі ст. 70 КК України ОСОБА_6 призначено покарання - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженку та мешканку м. Тернополя,
раніше не судиму,
за ст. 149 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
за ст.ст. 15 ч. 2, 149 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
за ст.ст. 15 ч. 2, 369 ч. 1 КК України на 2роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України ОСОБА_4 призначено покарання - 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженку та мешканку м. Тернополя,
раніше не судиму,
за ст. 149 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
за ст.ст. 15 ч. 2, 149 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ст. 358 ч. 3 КК України на 6 місяців арешту, а на підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 призначено покарання - 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 1 березня 2006 року щодо ОСОБА_4 змінено, виключено з вироку посилання суду на вчинення нею злочину щодо потерпілої ОСОБА_7, а вирок стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишено без зміни.
ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засуджено за те, що вони, переслідуючи корисливий мотив, вступили в організовану злочинну групу з іншими особами - мешканцем смт. Ланівці та громадянкою Польщі. Згідно розподілених ролей ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підшукували на території України молодих жінок, втягували їх у матеріальну залежність з метою подальшого продажу у Республіку Польща для сексуальної експлуатації та одержання за це грошової винагороди.
Так, ОСОБА_6 весною 2003 року увійшла в довіру до мешканки м. Тернополя ОСОБА_8 і запропонувала їй за велику заробітну плату роботу офіціантки в барі на території Республіки Польща, обманюючи її при цьому щодо дійсного характеру працевлаштування. ОСОБА_8, помиляючись щодо намірів засудженої погодилась на дану пропозицію. Після чого ОСОБА_6 виготовила закордонний паспорт та відкрила візу ОСОБА_8, а 9 вересня 2003 року разом з іншою особою - громадянкою Польщі вивезли потерпілу у с. Кобилянка, помістили у бар “Лола-клуб”, де забрали у неї закордонний паспорт, примусили займатися наданням сексуальних послуг. За ОСОБА_8 ОСОБА_6 отримала 200 дол. США.
Вона ж восени 2003 року разом з ОСОБА_4 та іншою особою - громадянкою Польщі увійшли в довіру до ОСОБА_9, запропонувавши їй високооплачувану роботу офіціанткою в барі у Польщі, обманюючи її при цьому щодо дійсного характеру працевлаштування. Виготовивши всі необхідні документи на переміщення потерпілої через державний кордон України, 13 листопада 2003 року ОСОБА_9 разом з іншою особою прибули в бар “Лола -клуб” в Польщу, де у потерпілої було забрано закордонний паспорт та примушено займатися наданням сексуальних послуг. За ОСОБА_9 ОСОБА_6 отримала 200 дол. США.
У першому кварталі 2004 року ОСОБА_6 разом з іншою особою - мешканцем смт. Ланівці, запропонувала ОСОБА_10 високооплачувану роботу офіціанткою в барі у Польщі, обманюючи її при цьому щодо дійсного характеру працевлаштування. Після цього ОСОБА_6 та інша особа, попередньо виготовивши всі необхідні документи, 4 червня 2004 року відправили потерпілу в бар “Лола-клуб”, де у неї забрали закордонний паспорт і примусили займатися наданням сексуальних послуг. За вербування ОСОБА_10 ОСОБА_6 отримала 300 дол. США.
У грудні 2003 року ОСОБА_6 запропонувала працевлаштування офіціанткою в барі у Польщі з високою заробітною платою ОСОБА_11, обманюючи її стосовно характеру майбутньої роботи. Отримавши від ОСОБА_11 згоду на виїзд, ОСОБА_6 разом з іншою особою - громадянкою Польщі, виготовили всі необхідні документи і 18 грудня 2003 року організували відправку потерпілої до бару “Лола - клуб”, попередньо забравши у ОСОБА_11 закордонний паспорт, де заставили потерпілу надавати сексуальні послуги. За ОСОБА_11 ОСОБА_6 отримала 300 дол. США.
Крім того, ОСОБА_6 у середині листопада 2004 року, обманюючи ОСОБА_12 стосовно дійсного характеру майбутнього працевлаштування, запропонувала потерпілій роботу офіціанткою в барі. Отримавши згоду на виїзд, ОСОБА_6 1 грудня 2004 року автомобілем намагалася вивезти ОСОБА_12 у Польщу для незаконної сексуальної експлуатації, однак свого злочинного наміру не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки на пропускному пункті “Рава-Руська” був припинений перетин нею кордону з Польщею.
ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 та іншою особою - громадянкою Польщі у листопаді 2003 року запропонували ОСОБА_13 роботу офіціанткою в барі, обманюючи її стосовно дійсного характеру майбутнього працевлаштування. Для того, щоб потерпіла не відмовилася їхати за кордон, ОСОБА_4 уклала з нею договір позики грошей на суму 550 Євро, втягнувши тим самим ОСОБА_13 в матеріальну залежність. Не маючи можливості повернути гроші, які вимагала ОСОБА_4, 18 грудня 2003 року ОСОБА_13 поїхала разом з іншою особою до Польщі в бар “Лола-Клуб”, де у неї вилучили закордонний паспорт та примусили займатися наданням сексуальних послуг. За ОСОБА_13 ОСОБА_4 отримала 200 дол. США.
У листопаді 2003 року ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, обманюючи ОСОБА_14 стосовно дійсного характеру майбутнього працевлаштування, запропонувала потерпілій роботу офіціанткою в барі. Щоб ОСОБА_14 не відмовилася їхати за кордон, засуджена уклала з нею договір позики грошей, що нібито остання позичила у ОСОБА_4 300 Євро, втягнувши тим самим потерпілу в матеріальну залежність. Однак, свого злочинного умислу не довела до кінця, оскільки ОСОБА_14 захворіла, а згодом, дізнавшись від ОСОБА_13 про дійсні умови праці, відмовилася їхати.
У листопаді 2003 року ОСОБА_5 разом з іншою особою - громадянкою Польщі, обманюючи ОСОБА_7 стосовно дійсного характеру майбутнього працевлаштування, запропонувала потерпілій роботу офіціанткою в барі. 30 листопада 2003 року ОСОБА_5 та інша особа- громадянка Польщі організували виїзд потерпілої до Польщі у бар “Лола-Клуб”, де ОСОБА_7 примусили надавати сексуальні послуги. За вербування ОСОБА_7 ОСОБА_5 отримала 170 дол. США.
Крім того, 7 грудня 2004 року, приблизно о 15 годині, ОСОБА_4, знаходячись у барі “Лас-Вегас”, що по вул. Н.Яремчука м. Тернопіль, намагалася дати працівникам міліції ОСОБА_16 і ОСОБА_17 хабар у сумі 100 дол. США, що за курсом НБУ становило 530,62 гривні за повернення закордонних паспортів належних їй та ОСОБА_6, що були вилучені працівниками міліції.
4 грудня 2003 року коли ОСОБА_5 перетинала кордон між Польщею та Україною, польські прикордонники у закордонному паспорті ОСОБА_5 поставили відмітку про депортацію. Повернувшись до України ОСОБА_5 від іншої особи отримала закордонний паспорт НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_15 з вклеєною фотокарткою ОСОБА_5 Користуючись підробленим паспортом, засуджена 22 грудня 2003 року перетнула державний кордон України з республікою Польща.
У касаційних скаргах:
захисник ОСОБА_1 просить вирок щодо засудженої ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що судом не наведено переконливих доказів того, що ОСОБА_6 входила до складу організованої злочинної групи і не займалася продажем осіб з метою подальшої сексуальної їх експлуатації;
захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_4 просить судові рішення щодо засудженої скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому вказує на те, що ні досудовим ні судовим слідством не здобуто доказів, які би свідчили про існування організованої злочинної групи, тим паче участь у ній ОСОБА_4 Вважає, що ОСОБА_4 не причетна до вербування потерпілої ОСОБА_9;
засуджена ОСОБА_4 наводить аналогічні скарзі захисника підстави для скасування постановлених щодо неї судових рішень;
захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_5 просить вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 149 КК України на ч. 1 ст. 149 КК України, з ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 149 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 149 КК України та обрати їй покарання не пов'язане з позбавленням волі. Своє прохання мотивує тим, що судом не здобуто доказів, які би свідчили про наявність організованої злочинної групи;
засуджена ОСОБА_5 стверджує, що членом організованої злочинної групи вона не була. У зв'язку з чим просить кваліфікувати її дії за ч. 1 ст. 149 КК України та обрати покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.
Твердження захисників та засуджених про те, що ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не входили до складу організованої злочинної групи, керівництвом якої займалася громадянка республіки Польща і не займалися продажем осіб з метою подальшої їх експлуатації є непереконливими і спростовуються наведеними у вироку доказами.
Так, потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зазначили, що при зустрічі з засудженими, останні пропонували їм допомогу у влаштуванні на роботу офіціантки в Польщі, при цьому переконували їх в тому, що вони будуть займатися лише цією робою. Коли вони давали згоду на працевлаштування, то засуджені оформляла необхідні документи та відправляли їх до Польщі, у бар “Лола-клуб” де власники борделю відбирали у них закордонні паспорти та заставляли надавати сексуальні послуги.
Дані показання ОСОБА_13, ОСОБА_14, а також ОСОБА_9 і ОСОБА_8 підтвердили на очних ставках з ОСОБА_6 та ОСОБА_4, вказавши, що саме ці особи пропонували їм роботу, займалися підготовкою необхідних документів та організовували їх від'їзд до Польщі.
Тому, твердження касаторів щодо неповноти та однобічності слідства є надуманими, оскільки як органами досудового слідства так і судом вжиті всі передбачені законом заходи для виявлення як тих обставин, що викривають та і тих, що виправдують засуджених.
При цьому, судом належним чином перевірялася версія ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що вони непричетні до інкримінованих злочинів і не виконували відведену їм роль в організованій злочинній групі і визнана безпідставною.
Даний висновок суду сумнівів не викликає.
Суд повно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам належну оцінку і правильно застосував матеріальний закон.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.
Призначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчинених злочинів, даним щодо осіб засуджених.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду, з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Верховного Суду України -
у х в а л и л а :
Відмовити у задоволенні касаційних скарг захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5
Судді :