У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

 

Головуючого	Кармазіна Ю.М.
суддів	Вус С.М.,   Гриціва М.І.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2007 року кримінальну справу касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій на вирок Радивилівського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2006 року, яким

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Ордубаї Нахічеванської АР,

мешканця м. Радивилів Рівненської області,

раніше не судимого,

 

визнано невинним за ст. 191 ч. 5, 365 ч. 3, 366 ч. 2, 210 ч. 2 КК України і виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

 

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця с. Геховіт Вірменія,

мешканця м. Дубно Рівненської області,

раніше не судимого,

 

            визнано невинним за ст. 191 ч. 5, 202 ч. 1, 366 ч. 2 КК України і виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

 

            Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 26 грудня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

 

            Органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у вчиненні злочинів за наступних обставин.

            ОСОБА_1, працюючи головою Радивилівської міської ради Рівненської області, з метою заволодіння бюджетними коштами у 2002 та 2003 роках вступив у змову з приватним підприємцем ОСОБА_2 і використовуючи своє службове становище, порушив встановлений порядок проведення робіт по ремонту доріг у м. Радивилові та без складання актів виявлених дефектів на дорогах, без проектно-кошторисної документації 1 липня 2002 року і 14 березня 2003 року уклав угоди з ОСОБА_2 на проведення ремонту доріг.

            Після виконання робіт по ремонту доріг ОСОБА_2 склав акти виконаних робіт, в яких зазначив, що у 2002 році для ремонту доріг було використано асфальтобетону вагою 264,8 т. загальною вартістю 62758 грн., хоча фактично було затрачено на 17,34 т. асфальтобетону менше на суму 4109 грн., а у 2003 році - 573 т. загальною вартістю 101994 грн., хоча фактично було використано на 178,84 т. менше на суму 31833,52 грн.

            Крім того, ОСОБА_1 у серпні 2003 року отримав для потреб міської ради з заводу ШБУ-24 м. Тернополя, в якості спонсорської допомоги 45,9 т. асфальтобетону на загальну суму 8170, 20 грн. Вказаний асфальтобетон ОСОБА_2 використав для ремонту доріг на вулицях м. Радивілова та включив до витрат в акт виконаних робіт.

            Закупивши в ШБУ-24 м. Тернополя 25 т. асфальтобетон вартістю 143,50 грн. ОСОБА_2, за домовленістю з ОСОБА_1, в акті виконаних робіт вартість цього асфальтобетону вказав по ціні 178 грн. за тону, завищивши його вартість на 826, 50 грн.

            У подальшому ОСОБА_1, як міський голова, прийняв акти виконаних робіт і відповідно у 2002 та 2003 роках провів їх оплату з міського бюджету на рахунок ОСОБА_2 в “Приватбанку”.

            Всього ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2 у 2002 та 2003 роках вчинили розкрадання державних коштів на суму 44975, 80 грн, внісши в акти виконаних робіт неправдиві відомості щодо фактичних витрат асфальтобетону на ремонт доріг.

            Крім того, ОСОБА_1, перевищив свої службові повноваження і одноособово, без створення комісії, прийняв виконані приватним підприємцем ОСОБА_2 роботи по ремонту доріг у м. Радивилові, які не могли бути прийняти в експлуатацію та провів їх оплату.

            Він же порушив законодавство про бюджетну систему України, незаконно використав бюджетні кошти в обсягах, що перевищували затверджені межі видатків у 2002 році в сумі 60938 грн, а в 2003 році в сумі 34034 грн. та незаконно використав не за цільовим призначенням у 2002 році 120438 грн., а в 2003 році 40794 грн.

            ОСОБА_2, будучи суб'єктом підприємницької діяльності, здійснював свою діяльність без відповідної на те ліцензії і отримав за це прибуток в 2002 році - 78300 грн та у 20003 році - 100781,54 грн.

 

            У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що в діях вказаних осіб є склади інкримінованих їм злочинів, тому висновок суду про виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставним.

 

            Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

 

Висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу інкримінованих їм злочинів, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.

 

Так, ОСОБА_1 як під час досудового слідства так і в судовому засіданні пояснив, що на посаді голови Радивилівської міської ради він почав працювати з квітня 2002 року. 30 травня 2002 року на засіданні міськвиконкому право на проведення ремонту та асфальтування доріг міста було надано приватному підприємцю ОСОБА_2, оскільки останній запропонував більш вигідні умови. З ним було укладено договір підряду на виконання робіт по ремонту та асфальтуванню вулиць м. Радивилова. Аналогічний договір був укладений і в 2003 році. Оплата проводилася відповідно до цих договорів за виконану роботу, а заміри робіт здійснювали за його дорученням спеціалісти міської ради та його заступник. Отриманий, як спонсорська допомога, асфальтобетон був укладений не ОСОБА_2, а працівниками міської ради.

Показання ОСОБА_1 повністю підтвердив ОСОБА_2, зазначивши, що у 2002 році та 2003 році між ним та Радивилівською міською радою було укладено договори на виконання робіт по ремонту та укладці асфальту. Оплата з ним проводилася відповідно до цих договорів. Він, як підприємець, працював за єдиним податком і ліцензії на виконання робіт по ремонту доріг було непотрібно.

Дані показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд обґрунтовано поклав в основу виправдувального вироку, оскільки вони повністю підтверджуються зібраними у справі доказами.

Відповідно до договорів від 1 липня 2002 року та 14 березня 2003 року, які були укладені між Радивилівською міською радою і приватним підприємцем ОСОБА_2, останній брав на себе обов'язок  на проведення ремонту доріг у м. Радивилові.

Згідно з платіжними дорученнями, оплата ОСОБА_2 проводилася за виконанні роботи згідно зазначених угод.

 

Як убачається з висновку повторної комісійної експертизи стану доріг та дорожніх умов, при виконанні робіт дорожнього покриття вулиць м. Радивилова у 2002-2003 роках були, в цілому, додержані державні будівельні норми при виконанні робіт, а обсяги виконаних будівельно-монтажних робіт, вказаних підприємцем ОСОБА_2  в актах прийняття виконаних робіт відповідають фактично виконаним роботам.

 

Відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності Радивилівської міської ради та проміжних актів перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності, проведених Контрольно-ревізійним управлінням Рівненської області, нецільового використання бюджетних коштів та будь-яких інших суттєвих порушень фінансової дисципліни не встановлено.

Крім того, свідок ОСОБА_3 ствердила, що бюджетні кошти використовувалися чітко за призначенням і їх нецільового використання не було.

Дані показання були підтвердженні і спеціалістом ОСОБА_4.

 

Згідно листів Державного комітету України з будівництва та архітектури від 28.04.2004р. і Управління містобудування та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації від 14.04.2005р. виконання робіт поточного ремонту вулично-дорожньої мережі ліцензування не потребує.

 

За таких обставин, рішення суду про виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутністю в їх діях складу інкримінованих їм злочинів, повністю відповідає вимогам закону, з чим погоджується і колегія судді.

 

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

 

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів -

 

                                     у х в а л и л а :

 

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій по справі щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

 

                                           Судді: