Справа №2-676/10

    Р І Ш Е Н Н Я

                                                 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

03 вересня 2010 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого  - судді Слоквенко Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Солоне справу за  позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Солонянському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

                                      ВСТАНОВИВ:

         Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконною бездіяльність відповідача по невиконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 червня 2010 року приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» так визнати за ним право на отримання невиплаченої соціальної допомоги в розмірі 30% прожиткового мінімуму за вказаний період, зобов’язавши відповідача нарахувати таку допомогу за вказаний період.

У судове засідання позивач, який належним чином повідомлен про час і місце розгляду справи, не з’явився. Згідно поданої до суду заяви, прохав розглядати справу у його відсутність, в зв’язку з чим суд вважає можливим розгляд справи за відсутності позивача.

У судове засідання  представник відповідача не з’явився. Згідно листа, прохали розглядати справу у  відсутність їх представника,  в зв’язку з чим суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України суд ухвалив здійснювати судовий розгляд даної цивільної справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного запису, оскільки в судове засідання не з’явилися всі учасники процесу, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно письмової заяви позивач позов підтримав в повному обсязі (а.с.16).

Згідно письмового заперечення  (а.с.12) відповідач позов не визнав, оскільки  особам, які належать до категорії дітей війни, підвищення до пенсії виплачується у розмірі, передбаченому діючим законодавством, фінансове забезпечення якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діяла в редакції до 01 січня 2008 року, дітям війни було передбачено підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання на 30% мінімальної пенсії за віком. Частиною 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Також дію цієї статті було зупинено і у 2007 році, відповідно до ч.12 ст.71 Закону України «Про Державнеий бюджет України на 2007 рік», а ст.111 встановлено, що виплата цього підвищення провадиться лише особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, тому, правових підстав для виплати у 2007 році підвищення особам, які не визнані інвалідами, але відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відносяться до дітей війни, не було.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними, але рішень про відновлення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинній до внесення змін до цього Закону, не приймалося, тому порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни залишився неврегульованим, як не було визначено в цьому законі і величини мінімальної пенсії за віком для обчислення цього підвищення.

Зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було внесено Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у 2008 році виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір надбавки визначено ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

Відповідно до ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складав з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривню та з 01 жовтня - 498 гривень, в зв’язку з чим розмір підвищення дітям війни відповідно складав: з 01 січня – 47 гривень; з 01 квітня – 48 гривень 10 копійок; з 01 липня – 48 гривень 20 копійок та з 01 жовтня – 49 гривень 80 копійок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» було передбачено встановлення з 22 травня 2008 року гарантій на рівні, не нижчому, ніж діючі з 01 січня 2008 року згідно з цим законом, а пунктом 8 цієї постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня – 48 гривень 10 копійок, з 01 липня – 48 гривень 20 копійок та з 01 жовтня – 49 гривень 80 копійок

Таким чином, особам, які належатьдо категорії діти війни, підвищення виплачується в розмірі, передбаченому законодавством.

           Суд, дослідивши надані сторонами письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком як непрацездатна особа та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням дати народження має статус дитини війни, що підтверджується паспортом, посвідченням (а.с.6,7).

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

           Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках саме цей термін "мінімальна пенсія за віком", оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення і не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, а чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст. 28 мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року до основних державних соціальних гарантій, які встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, включено мінімальний розмір пенсії за віком та розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат, які не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом, та який визначається   відповідно до вимог Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року.

    Таким чином, суд приходе до висновку, що вимоги позивача про підвищення пенсії  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 червня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є обґрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки положення Закону України «Про соціальний статус дітей війни» мають законну силу та не були призупинені.    

     Розглядаючи позов за даною категорією справ, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування (перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум, оскільки питання проведення нарахування та виплати пенсій відноситься до компетенції відповідача.

Тому, суд також, вважає необхідним визнати дії відповідача, на якого згідно з підпунктом  7 пункту 2.2 ст.2 Положення про управління Пенсійного Фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2 покладено завдання здійснювати призначення та виплату пенсії, допомоги на поховання та інших соціальних виплат відповідно до чинного законодавства, незаконними та зобов’язати  здійснити позивачеві перерахунок та виплату підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 червня 2010 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплат, які були здійснені у цей період позивачеві у меншому розмірі, ніж передбачено зазначеними вище нормами закону, або не виплачені. Відповідно до ч.2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 06 грудня 1991 року суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом  України «Про соціальний захист дітей війни». Оскільки, таке право декларовано державою, то держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005 року).

Відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони з відповідача, якого звільнено від оплати судових витрат, то вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В зв’язку з частковим задоволенням позову, суд вважає необхідним стягнути з державного бюджету на користь позивача понесені ним при зверненні з даним позовом до суду судові витрати у вигляді судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення  розгляду справи відповідно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. З, ч 2 ст. 51, 56 Конституції України; ст.ст. 3,6,7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; Законом України "Про пенсійне забезпечення"; Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"; Законом України "Про Конституційний Суд України"; Законом України "Про прожитковий мінімум"; Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-пр/2007; Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-пр/2008; ст. 15, п10 ч.2 ст16,177 ЦК України; ст.ст. 10,11,57,61,209,212-215 ЦПК України суд,-

    ВИРІШИВ:    

         Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Солонянському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити повністю.

        Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Солонянському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення  перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 червня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – незаконними.

        Визнати за ОСОБА_1 право на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 червня 2010 року.          

        Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Солонянському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 червня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплат, які були здійснені у цей період.

        Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 37 гривень.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання  протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя