ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
14.05.07 о 10:45 Справа № А17/076-07
Господарський суд Київської області у складі судді Суховий В.Г.
при секретарі судового засідання Фролов О.С.,
за участю представників:
позивача: Лєскова М.В.;
відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Управління пенсійного фонду України у м. Борисполі
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про стягнення 84 грн.
СУТЬ СПОРУ:
В господарський суд Київської області звернулося з позовом Управління пенсійного фонду України у м. Борисполі (далі -Позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про стягнення 84 грн. заборгованості.
Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач, в порушення Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, як платник податків несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в загальній сумі 84 грн. -недоїмка.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2007р. порушено провадження у справі № А17/076-07 та призначено до розгляду на 18.04.2007р.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 128, ст. 150 КАС України суд відклав розгляд справи на 14.05.2007р., про що повідомив під розписку осіб, які беруть участь у справі та були присутніми в судовому засіданні, а також зобов'язав позивача подати до початку наступного судового засідання: докази (документи) на підтвердження виникнення боргу у відповідача по страховим внескам із зазначенням періоду (місяця і року) за який виник борг.
Позивачем подано лист № 2111/07 від 14.05.2007р., в якому він зазначив, що борг по Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 перед Управлінням пенсійного фонду України у м. Борисполі, в сумі 84 грн. виник 01.01.2001р. згідно акту перевірки від 29.05.2001р. По даному акту перевірки було нараховано пеню за несвоєчасну сплату боргу в сумі 84 грн., а згідно номенклатури справи, строк зберігання даного документу 3 роки у зв'язку з чим надати первинні документи не можемо, так як дані первинні документи ліквідовані.
Відповідач свого представника в судове засідання 14.05.2007р. вдруге не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав.
Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 05.03.2007р. та повісткою про виклик в судове засідання з відміткою “відправлено 14.03.2007р. за вих. № 408” за адресою (АДРЕСА_1), згідно з довідкою державного реєстратора № 4516/02-17 від 24.11.2006р., а також повісткою про виклик в судове засідання з відміткою “відправлено 20.04.2007р. за вих. № 718” за тією ж адресою, що підтверджується повідомленням про вручення № 06104019 від 24.04.2007р.
Ухвала суду від 05.03.2007р. та повістка про виклик в судове засідання від 14.03.2007р. відділ поштового зв'язку повернув до суду з відміткою на конверті “за зазначеною адресою не проживає”.
Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідно до ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази, суд встановив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач, в порушення Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, як платник податків несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в загальній сумі 84 грн. -недоїмка.
Необґрунтованим є посилання позивача у позовній заяві на розрахунок суми боргу, як на доказ щодо виникнення заборгованості позивача перед Управлінням пенсійного фонду у м. Борисполі, оскільки, поданий позивачем розрахунок боргу відповідача не містить періоду за який виникла заборгованість, а також тих показників які містяться в розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який подається платником до органів Пенсійного фонду України протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції.
Необґрунтованим є посилання позивача у позовній заяві й на корінець вимоги № Ф-234 від 05.07.2004р., як на доказ щодо виникнення заборгованості позивача перед Управлінням пенсійного фонду у м. Борисполі, оскільки, з даної вимоги не вбачається за який період виникла заборгованість та яким чином вона обраховується.
18.04.2007р. суд відклав розгляд справи на 14.05.2007р. та зобов'язав позивача подати до початку наступного судового засідання: докази (документи) на підтвердження виникнення боргу у відповідача по страховим внескам із зазначенням періоду (місяця і року) за який виник борг.
Позивачем же подано лист № 2111/07 від 14.05.2007р., в якому він зазначив, що борг по Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 перед Управлінням пенсійного фонду України у м. Борисполі, в сумі 84 грн. виник 01.01.2001р. згідно акту перевірки від 29.05.2001р. По даному акту перевірки було нараховано пеню за несвоєчасну сплату боргу в сумі 84 грн., а згідно номенклатури справи, строк зберігання даного документу 3 роки у зв'язку з чим надати первинні документи не можемо, так як дані первинні документи ліквідовані.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Таким чином, позивачем не подано суду жодних доказів (документів) на підтвердження виникнення боргу у відповідача по страховим внескам із зазначенням періоду (місяця і року) за який виник борг.
Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України платники, зазначені в цій Інструкції, щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків, за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, у разі:
ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків;
не ведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів;
якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами.
Крім того, незрозумілим є посилання позивача у позовній заяві, на те що заборгованість відповідача виникла за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 84 грн. як недоїмка, про що також вбачається з корінця вимоги № Ф-234 від 05.07.207р., а вже в листі № 2111/07 від 14.05.2007р. позивач зазначає, що заборгованість відповідача виникла за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 84 грн. як пеня.
Згідно із ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, позивачем не доведено на підставі якого документа та за який періоду (місяць і рік) виник борг у відповідача по страховим внескам, тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити повністю.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного терміну на подання заяви про апеляційне оскарження/апеляційної скарги у разі їх не подання або після закінчення 20-денного терміну після подання заяви про апеляційне оскарження у випадку неподання апеляційної скарги або після закінчення апеляційного розгляду справи і залишення постанови без змін.
Дану постанову може бути оскаржено у 10-денний термін з дня складення у повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження/апеляційної скарги або у 20-денний термін після подання у 10-денний термін заяви про її апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: Суховий В. Г.