Справа № 2-619 /2010 р.

РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      15 вересня  2010 року  Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді                          Тарасова Д.С.

при секретарі                                                  Півоваровій В.В.

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача  ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новопсков цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення та про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із вищезазначеним позовом до відповідачів, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що йому на праві власності належить жилий будинок АДРЕСА_1

В жовтні 2006р. він та відповідач ОСОБА_2 домовилися укласти договір купівлі-продажу цього будинку, у зв*язку з чим, до укладення цього правочину, ОСОБА_2 та члени його сім*ї, ОСОБА_4, ОСОБА_5 вселилися в будинок, який йому належить.

З цією метою, влітку 2007 р. він та відповідач ОСОБА_2 прибули в смт.Новопсков до приватного нотаріуса, яким на їхнє прохання було складено договір купівлі-продажу будинку, згідно до умов якого, сторонами цього правочину мали бути позивач та відповідач ОСОБА_2     Але з невідомих для нього причин, відповідач ОСОБА_2 відмовився від укладення договору купівлі-продажу жилого будинку, з місця укладення цього правочину зник, разом з складеним договором купівлі-продажу будинку.

З моменту відмови відповідача ОСОБА_2 від укладення договору купівлі-продажу жилого будинку, цей відповідач та ОСОБА_4, ОСОБА_5 стали самоправно займати будинок, який йому належить, у якому відповідачі незаконно мешкають на даний час, так як договору купівлі-продажу жилого будинку в письмовій формі з відповідачами він не укладав.

На неодноразові його вимоги про звільнення жилого будинку, відповідачі не реагують. В добровільному порядку виселитися з жилого будинку відмовилися.

За вказаних обставин, відповідачами порушено його право власності на будинок, який йому належить, внаслідок чого він позбавлений можливості здійснювати щодо цього будинку право володіння ним,  користування та розпорядження цим нерухомим майном.

Внаслідок протиправної поведінки відповідачів щодо нього (у вигляді самоправного зайняття ними належного йому будинку), він зазнав значних душевних страждань.

Так, з часу відмови відповідача ОСОБА_2 від укладення договору купівлі-продажу будинку (з літа 2007р.), він позбавлений можливості реалізувати права, які йому належать щодо цього будинку, як його власнику.

Відповідачі, самоправно займаючи будинок, який йому належить, станом на 26.12.2008 р., користуючись природним газом для опалення будинку, не вносили плату за його користуванням, накопичили борг за користування газом в розмірі 5 628 грн. 33 коп. який станом на даний час відповідачами не погашено, а починаючи з 26.12.2008 р. подачу газу в будинок, який йому належить, з вини відповідачів припинено.

У звя*зку з тим, що він працює в підприємстві, якє постачається газ населенню для споживання, заборгованість за користування природним газом, яка виникла з вини відповідачів, цим підприємством утримується з його заробітної плати.

У сукупності, всі вищезазначені обставини, вкрай тяжко ним переносяться в морально-психологічному плані. Вважає, що грошова сума в розмірі 7 000 грн. зможе в деякій мірі компенсувати моральну шкоду, яка йому завдана відповідачами за вказаних обставин.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив усунути перешкоди у користуванні жилого будинку АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів із вказаної оселі, без надання іншого жилого приміщення.  

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, мотивуючи тим, що він з відповідачем уклали усний договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку, відповідно до якого Позивач продає йому будинок за 25000 грн. Але у зв’язку з тим, що в нього виникли матеріальні труднощі він не зміг розрахуватися за будинок в обумовлений термін. Він бажає придбати вказаний будинок, а розрахуватися за будинок тоді коли в нього з’являться гроші. Нотаріально укласти договір купівлі-продажу будинку після підготовки проекту цього договору він не зміг тому, що йому потрібно було проконсультуватися з фахівцями, а потім у нього виникли фінансові труднощі.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 позовні вимоги не визнає та підтвердила, що відповідач дійсно мав не меті придбати вказаний будинок, але через брак грошей не зміг у повній мірі розрахуватися за будинок і передав позивачу тільки частину грошей за будинок. Її поручитель не відмовляється від усної домовленості про придбання будинку, але в даний час не має можливості сплатити повну вартість будинку.

         Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в судове засідання не з*явилися, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі. в зв”язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.  

Судом встановлено, що сторони мали на меті укласти договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1

           З цією метою, влітку 2007р. позивач та відповідач ОСОБА_2 прибули до приватного нотаріуса ОСОБА_8, яка на їхнє прохання склала проект договору купівлі-продажу житлового будинку.

    Відповідач ОСОБА_2 відмовився від укладення договору купівлі-продажу жилого будинку, з місця укладення цього правочину зник, разом з проектом договору купівлі-продажу будинку.

    З моменту відмови відповідача ОСОБА_2 від укладення договору купівлі-продажу жилого будинку, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стали самоправно займати будинок, який належить позивачу, у якому відповідачі незаконно мешкають на даний час.

    Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.  

Відповідно до ст. 41 Конституції, ст. 317, ч.3 ст.319, ч.1 ст.321  ЦК України  власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  

За правилами ст. 657 ЦК, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

Судом встановлено, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину від  31.06.2001 року, набув право власності на жилий будинок АДРЕСА_1  

Доводи представника відповідача щодо укладання усного договору купівлі-продажу будинку та передачу грошових коштів позивачу не мають правового значення, оскільки не свідчать та не впливають на виникнення у відповідачів права власності і користування будинком на законних підставах, оскільки сторони договір купівлі-продажу будинка належним чином не укладали.  

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності виникає з моменту нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації. У разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, як це передбачено ч. 1 ст. 220 ЦК, він є нікчемним з наслідками, передбаченими ст. 216 ЦК.  

Отже, права власності на спірний будинок, від якого походить і право користування ним,  відповідачами не було за встановленим законом порядком набуто, що визнав відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні, відповідачі в спірний будинок вселилися не як покупці будинку за договором купівлі-продажу, а між сторонами фактично існувала домленість про укладення договору купівлі-продажу жилого приміщення і тому відповідачі можуть бути визнані лише тимчасовими жильцями жилого приміщення.  

У той же час позивач фактично дозволив відповідачам тимчасово з жовтня 2006 року до літа 2007 року проживати в його будинку без оформлення письмового договору найму житла.  Проте в обумовлений строк, а також до теперішнього часу відповідачі не вжили заходів щодо виконання домовленостей та складом своєї сім'ї продовжують проживати в будинку, користуючись ним та не сплачуючи в повному обсязі комунальних витрат, про що свідчить довідка ВАТ «Луганськгаз» від 19.04.2010 року про наявну заборгованість.      

За змістом норм ст.ст.168, 169 ЖК України тимчасові жильці за договором найму жилого приміщення самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання та у разі припинення договору найму житлового приміщення тимчасові жильці зобов’язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони в судовому порядку підлягають виселенню, яке провадиться без надання іншого жилого приміщення.  

У відповідності до ч.2 ст.116 Житлового кодексу України, особи, які самоправно зайняли  житловий будинок, мають бути виселеними з нього, без надання ім іншого жилого будинку.  

Таким чином, враховуючи, що відповідачі як тимчасові жильці втратили право на проживання у спірному жилому приміщенні у зв’язку з закінченням терміну дії договору найму і не мають самостійного права на займане жиле приміщення, а тому підлягають виселенню зі спірного будинку.  

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідачів на його користь моральної шкоди в розмірі 7 000 грн., то суд вважає їх таким, що не підлягають задоволенню.

Так, в позові та своїх поясненнях позивач ОСОБА_1 вказує, що моральна шкода була йому спричинена в наслідок порушення відповідачами його житлових прав, тобто даний спір витікає з житлових правовідносин. Однак, житловим законодавством України взагалі не передбачено випадків відшкодування моральної шкоди. Таким чином, суд вважає, що ці вимоги не ґрунтуються на законі і в їх задоволенні слід відмовити.

          Відповідно до ст. ст. 15,16, 317, 383, 386 ЦК України, власникові належить  право володіння, користування та розпорядження своїм майном і він може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Керуючись ст. 41 Конституції, ст.ст. 216, 220, 317, 319, 321, 334, 657 ЦК України, ст. ст. 10-11, 57-60, 169, 209, 212-215, 218  ЦПК України, суд, -    

                                                                       ВИРІШИВ :

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення та про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

          Виселити із жилого дому АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без надання іншого жилого приміщення.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

           Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 25,50 грн. в рахунок відшкодування понесених  судових витрат.  

      Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 1,50 грн. судового збору на користь держави.  

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання  апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу  не було подано.

          Апеляційну скаргу на рішення може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                                           Суддя :