Справа № 2-8276/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09 вересня 2010 року
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
Головуючого-судді: Дуди О.О.
з участю секретаря: Шилівської М.Б., Короля В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та здійснити виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та здійснити виплату недоплаченого їй щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 2006 року по 2009 рік, як особі, що у встановленому порядку набула статус дитини війни.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона відноситься до категорії "діти війни" і ст. 6 зазначеного Закону в редакції від 19.12.2006 р. передбачена виплата підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак за наведений період ці кошти їй нараховувались та виплачувались не в повному обсязі, з порушенням вказаної норми закону, тому просить визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача нарахувати та здійснити виплату недоплаченого їй щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період.
У судове засідання позивач не з'явився, письмово просить суд розглядати справу без його участі.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському району в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На підставі ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у її пенсійному посвідченні.
У відповідності до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-IV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що діяв до 31 грудня 2007 року, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" впроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 рік від 09.07.2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян, зокрема положення п.12 ст.71 вказаного закону.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої, дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни- п. 41 розділу ІІ закону.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) , положення п. 2 п 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. втратили свою чинність з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідно, тобто, з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення і нарахування та виплата підвищення до пенсії особам, що у встановленому порядку набули статусу дитини війни повинні були проводитись у відповідності до норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У 2007 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність був визначений ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. У 2008 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» становив : з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривню, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.
У 2009 році у відповідності до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність згідно встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розмірі 498 гривень, а з 1 листопада 2009 року встановлений у розмірі - 573 гривні.
Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Таким чином право позивача на отримання надбавки до пенсії в розмірах, визначених відповідним законом на 2010 рік не забезпечено.
У 2010 році у відповідності до ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень.
Однак, у 2007 році виплата підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу не проводилась, з 01.01.2008 року здійснювалась у розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року - 48грн. 10 коп., з 01.07.2008 року - 48грн. 20 коп., з 01.10.2008 - 49 грн. 80 коп.
Таким, чином, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивача та вважає, що вони підлягають до часткового задоволення, оскільки в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають поновленню шляхом зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі провести нарахування та виплату позивачу передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року включно.
Слід відмовити у задоволенні позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2006 року по 08.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 21.08.2008 року, оскільки відповідач здійснював позивачу виплати за дані періоди у розмірах, що відповідають вимогам чинного на час здійснення цих виплат законодавства.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1 ч.1, 10, 15 ч.1, 60, 82 ч.1, 88, 209 ч.1, 2; 212-215; 217; 218; 294 ч.1; 295 ч.4 ЦПК України, ст.ст. 22, 64, 152 ч.2 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», пп.2 п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст.54 Закону України "Про державний бюджет на 2009р.", ст.52 Закону України "Про державний бюджет на 2010р.", рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Постановою Кабінету Міністрів України « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 р., п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 року, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та здійснити виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року включно, з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року включно, з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з врахуванням виплачених сум.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі на користь ОСОБА_1 - 37(тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Тернопільського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий – підпис
Копія вірна:
Суддя Дуда О.О.