АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц - 992 / 2010                                   Головуючий в 1 інстанції  - Кухар Д.О.

Категорія  - 19/27                                                  Доповідач   -  Петешенкова М.Ю.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2010 року          Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Глущенко Н.Г.

            суддів               -  Петешенкової М.Ю., Перцової В.А.

            при секретарі   -  Лещинської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

                                   ОСОБА_1    

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2009 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить  скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 02 грудня 2009 року в частині стягнення заборгованості за відсотками та штрафними санкціями та ухвалити нове рішення, яким відмовити ВАТ ВТБ Банк в його позовних вимогах / а. с. 56-57 /.                                          

Зазначеним рішенням позовні вимоги ВАТ ВТБ Банк – задоволені.

Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ВАТ ВТБ Банк заборгованість за основним боргом в сумі 244 246,95 грн., заборгованість за відсотками в сумі 22 882,92 грн., заборгованість за штрафними санкціями в сумі 1 955,83 грн. та судові витрати у розмірі 1 730,00 грн. / а. с. 41- 42 /.

Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що рішення є незаконним, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач вважає, що судом не приведено розрахунок заборгованості по сплаті відсотків та пені за невиконання умов кредитного договору та не зазначено період, за якій утворилася ця заборгованість / а.с. 56-57 /.

Судом встановлено, що 23 травня 2008 року між позивачем ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 45/08В-R511, за умовами якого ( п. п. 1.1; 2.1 ) останній отримав кредит в іноземній валюті у розмірі 32 000,00 доларів США на придбання квартири строком на двадцять років, який ОСОБА_1 зобов”язався повернути банку відповідно до умов, визначених у цьому договорі.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору позичальник зобов”язався повернути кредит, відсотки за користування ним до 23 травня 2028 року у розмірі та в порядку, визначеному цим договором /а. с. 6 /.

Відповідно до п. 9.2 укладеного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту, позичальник зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних простроченої суми / а.с. 7 /.

За змістом п. 9.2 кредитного договору у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач належним чином не виконав свої зобов”язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків, у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 000,00 грн., яка складається з:  31 884,36 доларів США за основним боргом; 2 987,17 доларів США заборгованості за відсотками та пені у розмірі 1 955,83 доларів США за період з 02 грудня 2008 року по 22 липня 2009 року, що підтверджується наданим банком розрахунком, що знаходиться у матеріалах справи / а. с. 11 /.    

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до  висновку, що позовні вимоги ВАТ ВТБ Банк підлягають задоволенню в повному обсязі згідно зі ст. 1054 ЦК України.

    Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без мін з наступних підстав.

    Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

    Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до  уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального закону.

    Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

    Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що підставою для скасування рішення суду є те, що судом першої інстанції не було приведено в судовому рішенні розрахунок заборгованості за відсотками та пені, внаслідок невиконання умов кредитного договору, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи знаходиться  відповідний розрахунок банку, який складено відповідно до вимог договору та чинного законодавства і якій прийнятий судом першої інстанції при ухваленні судового рішення і зокрема стягнення відсотків та пені / а. с. 11 /.

           Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не застосована позовна давність до вимог про стягнення пені, є надуманими, оскільки згідно розрахунку, що знаходиться у матеріалах справи / арк. 11 /, пеня у розмірі у розмірі 1 955,83 доларів США стягнена за період з 02 грудня 2008 року по 22 липня 2009 року, тобто в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України.  

    Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.

    Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

    Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  – відхилити

    Рішення Синельниківскього міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2009 року  – залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

СУДДІ: