Справа № 2-1310/2010

РІШЕННЯ  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

23 вересня   2010 року                                                                    м. Буринь 

 Буринський районний суд  Сумської області у складі

                                                           головуючого судді   Міщенко В.М..

                                                           при секретарі:            Ключник О.М

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Буринь Сумської  області справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Буринської районної державної адміністрації Сумської області, (далі – Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії  

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати дії Управління  щодо нарахування та виплати  одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2001- 2010 роки у меншому розмірі ніж це передбачено ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-12) незаконними та стягнути з Управління на його користь недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2001 - 2010 роки в розмірі 18 028 грн. 20 коп., посилаючись на те, що він є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії , тому у відповідності до ст.48 Закону №796-12, йому повинна виплачуватися щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Однак всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ ці виплати здійснювалися відповідачем в розмірах, передбаченими  постановами КМУ “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 26 липня 1996 року № 836( далі - постанова КМУ № 836), та “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 12 липня 2005 року № 562(далі - постанова КМУ № 562).  

    По питанню виплати недоотриманої суми на оздоровлення він звертався до відповідача з письмовою заявою у липні 2010 року, на яку було отримано лист, згідно якого йому було відмовлено в задоволенні його вимог, в зв'язку з чим він змушений звернутися з даним позовом до суду.    

    Позивач свої позовні вимоги повністю підтримав та просив справу розглянути у його відсутність, про що надав письмову заяву .  

    Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Буринської районної державної адміністрації Сумської області  в своєму запереченні проти позовної заяви вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову , оскільки всі виплати позивачу проводились відповідно до вимог Закону, окрім того він пропустив строк звернення до суду.

    Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню, виходячи із наступних підстав.    

    Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, і має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої  ч. 4 ст. 48 Закону № 796-12   

    Довідкою Управління  підтверджено, що позивач отримував таку допомогу  у розмірах, визначених постановами КМУ  № 836 і № 562,  а саме :  в 2001-2004 рр. -   по 26 грн.70 коп., в 2005-2010рр. – по 100 грн.  

    .01.07.2010 року позивач звертався до Управління із заявою про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2010 роки, в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону №796-12, виходячі із мінімальної заробітної плати на момент виплати, однак йому в цьому було відмовлено   

Разом з тим, в силу до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

    Відповідно до чч. 4-5, 7 ст. 48  цього Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії  щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.    

Ця правова норма протягом 2001-2005 рр. була чинною і змін не зазнавала, отже підлягала застосуванню суб’єктом владних повноважень при нарахуванні і виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення.  

Частиною 1 ст. 67 Закону № 798-ХІІ було визначено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій( передбачених цим Законом) підвищується Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, однак встановлений постановами КМУ № 836 і 562, розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, і не відповідав розміру, встановленому Законами України.      

У перерахунку та виплаті недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення  за 2006 рік суб’єктом владних повноважень позивачеві відмовлено правомірно, оскільки на момент її виплати      (25.09.2006 р.) діяли  обмеження  щодо  застосування  розміру  мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48  Закону № 796-ХІІ, які були встановлені Законом України “Про державний бюджет на 2006 р.”, і підлягали застосуванню розміри, визначені постановою КМУ № 562,  що вказує на відсутність підстав для  задоволення позову в цій частині.

      Окрім того, суд не може задовольнити вимоги позивача про нарахування і виплату йому  щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2006 роки оскільки  ним пропущений встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк звернення до суду за захистом своїх прав про які він повинен був довідатись з  того часу, коли йому не здійснювали виплат у встановленому законом розмірі.    .    Позивач не надав доказів наявності поважних причин пропуску цього строку, які б позбавляли позивача пред'явити позов до суду в той час як відповідач наполягає  на застосуванні строку звернення до суду та відмові у позові з цих підстав.

Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 р.р., то вказана вимога не підлягає задоволенню з таких міркувань .    

    Згідно з пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V на 2007 рік, дія ч. 4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, була зупинена.    

Рішенням Конституційного суду України у справі  № 6-рп/2007 від 09.07.07 р. (справа про соціальні гарантії громадян), п. 30 ст. 71  Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»  було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).    

    Законом України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.48 Закону №796-12, відповідно до якого   одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.  

    Ці зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет).  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Отже, виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу за 2007 та 2008 роки здійснено на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року правомірно, тобто на підставі законодавства, яке діяло на момент виплати – 19.02.2007 та 16.04.2008 року відповідно.  

    Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.    

Що стосуються таких виплат у 2009  та 2010 році, то суд зазначає наступне.  

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  та ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»   Кабінету Міністрів України надане право у 2009-2010  році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.    

Але у 2009-2010  році, Кабінетом Міністрів України, на виконання ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  та ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»   , не було встановлено розміру допомоги в абсолютних сумах, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.  

    Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами Управління повинно було здійснити виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, виходячи з положень ст. 48 Закону №796-12, а не у розмірах визначених постановою КМУ №562 від 12.07.2005 року.  

    Задовольняючи позов часково, суд виходить з того, що позовні вимоги в частині стягнення з Управління грошових сум,  визначених позивачем не ґрунтуються на законі і, оскільки за приписами ч.3 ст. 105 КАСУ, встановивши наявність протиправної поведінки суб’єкта владних повноважень, суд має зобов’язати його до правової поведінки шляхом встановлення обов’язку по нарахуванню та виплаті недоплачених сум, і не може перебирати на себе функції державного органу, якому такі повноваження надані законом.

    Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що  доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.  

Позовні вимоги  щодо зобов'язання  відповідача нарахувати недоплачену одноразову щорічну допомогу  у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може виконувати функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.  

Відповідно до ст.88 ЦПК України  з Державного бюджету підлягає стягненню на користь позивача  сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.00 коп., оскільки заявлені вимоги задоволені частково.  

    З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст.6, 9, 17, 18, 89, 99, 100, 122, 159 - 163, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.19, 113, 152 Конституції України, Законом України «Про державний бюджет України на 2009-2010 рік», Рішеннями Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року та № 6-рп/2007 від 09.07.07 р., ст.ст.48, 70 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-   суд

Вирішив:    

    Позов  ОСОБА_1  задовольнити частково.    

    Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Буринської районної державної адміністрації Сумської області  щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010  роки  виходячи з розміру, передбаченого ч. 4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».    

    Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Буринської районної державної адміністрації Сумської області нарахувати ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за  2009-2010 роки . у відповідності ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідним Законом України про Державний бюджет України на момент виплати, і провести відповідні виплати з  урахуванням раніше отриманих сум.  

    Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1     сплачені   витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.00 коп.  

    В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.  

    Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Головуючий