У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

6 вересня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

  Левченка Є.Ф.,   Лихути Л.М.,   Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах Київської  міської ради та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 2 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 звернулися до Верховного Суду України з касаційною скаргою на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 2.10.2009 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10.12.2009 р., яким позов задоволено: зобов’язано ОСОБА_5 протягом місця з дня набрання рішенням суду законної сили звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0303 га шляхом знесення та вивезення побудованої ним будівлі загальною площею 92 кв. м у дворі будинків по АДРЕСА_1, повернути вказану земельну ділянку Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан; при невиконанні рішення суду ОСОБА_5 протягом місця з дня набрання рішенням суду законної сили, обов'язок виконання цього рішення суду покладено на ОСОБА_4 із покладенням на ОСОБА_5 обов'язку відшкодувати ОСОБА_4 витрати на виконання рішення суду.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач та його представник посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставлять питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування рішення суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 2 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2009 року  залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :

            Є.Ф. Левченко

Л.М. Лихута

Я.М. Романюк