Справа № 2- 772/2010

      Р І Ш Е Н Н Я

                                           ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

6 серпня  2010 року            Антрацитівський    міськрайонний   суд     Луганської    області    

           в  складі:  головуючого         судді                  Чигриної  Л.Г.

                                              при секретарі                Рашиній   І.В.

розглянувши  в судовому засіданні у залі суду  в м. Антрацит

цитвільну  справу  за   позовом    Публічного Акціонерного Товариства « Страхова  компанія

« Країна»  до ОСОБА_1 « Про відшкодування збитків в порядку регресу»,

      В С Т А Н О В И В :

Публічне  Акціонерне  Товариство « Страхова  компанія « Країна»  звернулось  до суду   з позовом до ОСОБА_1  про  відшкодування збитків в порядку регресу.

В обгрунтування позовних вимог позивач  послався на те, що  18.03.2008 року між ним, ПАТ Страхова Компанія « Країна», та ОСОБА_2 , яка  є власницею автомобіля ВАЗ 111830, державний номерний знак  НОМЕР_1,  був  укладений  договір

№  21/005245/ПР/2.1.5.1  автомобільного страхування.

 Пунктом 4  даний договір  був визнаний чинним і при керуванні транспортним засобом, крім страхувальника,  на законних підставах: ОСОБА_3  та ОСОБА_4.

Згідно з   п.13.4.2 та  п.17.2.1  вказаного  договору страхування страховик - ПАТ «Страхова Компанія “Країна” у разі настання страхового випадку  зобов’язався  здійснити виплату страхового відшкодування протягом 15 робочих днів.

 Відповідно до п. 6.1. зазначеного договору підлягає відшкодуванню пряма шкода, заподіяна страхувальнику у зв’язку  з пошкодженням або втратою застрахованого транспортного засобу  та додаткового обладнання до нього внаслідок настання одного або декількох ризиків ( 6.3.1-6.3.4); необхідні та  доцільні витрати понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, щодо рятування застрахованого  транспортного засобу; витрати  на евакуацію на відстань 200 км. від місця  настання  страхового випадку, якщо застрахований транспортний засіб не може рухатись самостійно.

Згідно п. 6.2 договору №  21/005245/ПР/2.1.5.1  автомобільного страхування від 18.03.2008 року  страховик в межах страхової суми здійснює виплату страхового відшкодування за пряму шкоду, завдану транспортному засобу в цілому або окремим його деталям чи частинам, з урахуванням франшизи,  у  результаті настання одного або декількох страхових випадків, а саме: ДТП, незаконне заволодіння транспортним засобом, протиправні  дії третіх осіб та інші  випадкові події.

4 червня  2008 року о 17 годині 10 хвилин на вул. Кутузова м. Антрацит  сталася  дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були:  син страхувальника ОСОБА_2-  ОСОБА_4, який керував автомобілем марки ВАЗ 111830, державний номерний знак НОМЕР_1, та відповідач ОСОБА_1, який керував мотоциклом ІЖ-Ю-5, державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується  довідкою ВДАІ м. Антрацит від 9.06.2008 року,  протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 4.06.2008 року  та схемою до нього.

В результаті  даної  дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоду автомобілю ВАЗ 111830, державний номерний знак  НОМЕР_1, власницею  якого є страхувальник  ОСОБА_2.

У довідці про обставини ДТП від 9.06.2008 року зазначено, що  дорожньо – транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1  п.2.9 «а», п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

 Постановою судді Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 18.06.2008 року також  встановлена вина відповідача ОСОБА_1 у вчиненні зазначеної  дорожньо- транспортної пригоди.

Вказаною постановою відповідач ОСОБА_1 був визнаний у скоєнні  адміністративного

правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, оскільки він порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР України, керуючи транспортним засобом  у стані алкогольного сп’яніння, а також  у скоєнні  адміністративного  правопорушення, передбаченого ст.124  КУпАП, оскільки він порушив вимоги п.13.1 ПДР України, не дотримавшись безпечної  дистанції, чим спричинив пошкодження  транспортних  засобів.

Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП на  відповідача ОСОБА_1  було  накладено адміністративне стягнення у межах санкції, передбаченої ст. 130 ч.1 КУпАП  і  піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення  права  керування  всіма видами транспортних засобів  на строк 12 місяців.

Дана подія була визнана ПАТ «Страхова Компанія “Країна” як страхова на підставі заяви страхувальника ОСОБА_2 про виплату  страхового відшкодування, висновку                  № 346/06 від 15.06.2008 року  експертного автотоварознавського  дослідження з визначення  розміру  нанесеного збитку власнику транспортного засобу ВАЗ 111 830  та  страхового          акту № 21/5088/2.1.5.1 від 15.08.2008 року.

           22.08.2008 року страхувальнику ОСОБА_2  було виплачено страхове відшкодування в розмірі 5324 гр.03 коп.   з наступного розрахунку:

            5802 гр.03 коп. – 478 гр. = 5324 гр. 03 коп., де

- 5802 гр.03 коп. – вартість  відновлювального  ремонту автомобіля  ВАЗ 111830, державний номерний знак НОМЕР_1;

- 478 гр. -   розмір франшизи  за договором ( п. 6.4.1)

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке право також закріплено у ст. 993 ЦК України.

Позивач вважає, що з моменту виплати страхувальнику ОСОБА_2   страхового відшкодування у ПАТ  « Страхова Компанія “Країна” виникло право вимоги до відповідача

ОСОБА_1, винного у заподіянні матеріальної шкоди страхувальнику.

Позивач просить стягнути  з відповідача ОСОБА_1 в порядку регресу  суму  виплаченого страхового відшкодування у розмірі 5324 гр.03 коп. .

Крім того, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати по оплаті  судового

збору  в сумі     53 гр . 24 коп.  та витрати на інформаційно- технічне  забезпечення  розгляду справи в розмірі   120 гр., які  були сплачені при подачі позову до суду.                 В судовому засіданні   представник   позивача ПАТ Страхова Компанія « Країна» - Родіонов Ю.А.    підтримує  позовні вимоги, просить задовольнити їх у повному обсязі.    

В судовому засіданні  відповідач ОСОБА_1   позовні  вимоги  ПАТ Страхова Компанія « Країна»  повністю не  визнав   і пояснив, що 4 червня  2008 року він на своєму мотоциклі  ІЖ-Ю-5, державний номерний знак НОМЕР_2,  їхав по вул. Кутузова м. Антрацит   з магазину до місця свого проживання. У боковому причепі до мотоцикла разом з ним їхала  його дружина ОСОБА_6 та   малолітній  онук.  У тому ж  напрямку, попереду нього,  рухався автомобіль ВАЗ. Деякий час він їхав за автомобілем, але оскільки автомобіль рухався дуже повільно, він  вирішив   здійснити його обгін. Коли він почав виконувати маневр обгону, автомобіль ВАЗ, не вмикаючи сигналу повороту, став повертати ліворуч, а потім різко зупинився. Він в’їхав у автомобіль ВАЗ.  Перед тим як він сів за керування своїм  мотоциклом, перебуваючи ще в магазині, він випив бутилу пива. Коли за викликом прибули співробітники ДАІ, то відносно нього  був складений адміністративний протокол. Він не був присутній при  розгляді  вказаного   адміністративного  протоколу  в Антрацитівському  міськрайонному суді. Про  притягнення його до адміністративної відповідальності йому стало відомо з  пакету документів, який він отримав по даній справі.

Вважає, що він винуватий у тому, що випив бутилу пива, однак ДТП, на його думку, скоєно з вини водія автомобіля ВАЗ - ОСОБА_4, який порушив п.п.9.2,9.3 ПДР, не увімкнувши  показчик лівого повороту та став виконувати такий маневр, не переконавшись у тому, що він виконує маневр його обгону.

Зауважив на те, що  постанова Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 18.06.2008 року  про притягнення його до адміністративної відповідальності не можу бути доказом по справі, згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду  України № 14 від 18.12.2009 року.

Зазначив, що  оскільки його вини у ДТП не має, то позовні  вимоги ПАТ Страхова Компанія « Країна» не підлягають задоволенню.

При подальшому розгляді справи відповідач ОСОБА_1   свою позицію змінив,

позовні  вимоги  ПАТ Страхова Компанія « Країна»   визнав  частково і пояснив, що згоден відшкодовувати суму заподіяної  позивачу матеріальної шкоди  в ? частині з водієм автомобіля ВАЗ  111830, державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4.

Також пояснив, що станом на 4.06.2008 року і на даний час у нього не було і  має посвідчення водія.

Суд,   вислухавши сторони, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4,   дослідивши  матеріали справи, адміністративний  матеріал № 3-11286/08 відносно  ОСОБА_1   за ст.ст. 124,130 ч.1 КУпАП,  оцінивши, відповідно до ст.ст. 212,213 ЦПК України докази за  своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних  у справі доказів ,  вважає  позов  таким , що   підлягає  повному  задоволенню   з наступних підстав.

    В судовому засіданні встановлено, що 18.03.2008 року між   ПАТ Страхова Компанія               « Країна» та ОСОБА_2 , яка  є власницею автомобіля ВАЗ 111830, державний номерний знак НОМЕР_3, дійсно був укладений  договір  №  21/005245/ПР/2.1.5.1  автомобільного страхування.( а.с.5,6,48,49,81)

    Згідно  п. 6.1.  договору №  21/005245/ПР/2.1.5.1  автомобільного страхування  від 18.03.2008 року  страховик - ЗАТ  « Страхова Компанія “Країна» зобов’язався відшкодувати  пряму шкоду, заподіяну страхувальнику у зв’язку  з пошкодженням або втратою застрахованого транспортного засобу  та додаткового обладнання до нього внаслідок настання одного або декількох ризиків ( 6.3.1-6.3.4); необхідні та  доцільні витрати понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, щодо рятування застрахованого  транспортного засобу; витрати  на евакуацію на відстань              200 км. від місця  настання  страхового випадку, якщо застрахований транспортний засіб не може рухатись самостійно.                                         Відповідно до  п. 6.2  вказаного  договору  страховик ЗАТ  « Страхова Компанія “Країна»  в межах страхової суми  зобов’язався здійснити виплату  страхового відшкодування за пряму шкоду, завдану транспортному засобу в цілому або окремим його деталям чи частинам, з урахуванням франшизи,  у  результаті настання одного або декількох страхових випадків, а саме: ДТП, незаконне заволодіння транспортним засобом, протиправні  дії третіх осіб та інші  випадкові події. .( а.с.5,6,48,49,81)

Також в судовому засіданні встановлено, що 4 червня  2008 року  о 17 годині 10 хвилин   на вул. Кутузова  м. Антрацит  сталася  дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були:  син страхувальника ОСОБА_2-  ОСОБА_4, який керував автомобілем марки ВАЗ 111830, державний номерний знак НОМЕР_1, та відповідач  ОСОБА_1, який керував мотоциклом ІЖ-Ю-5, державний номерний знак НОМЕР_2. ( а.с. 6,7 адміністративного матеріалу № 3-11286 /08 відносно ОСОБА_1)

Факт вказаної  дорожньо-транспортної  пригоди зафіксований  протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 4.06.2008 року  та схемою до нього, а також підтверджений довідкою ВДАІ м. Антрацит від 9.06.2008 року ( а.с. 11-12, а.с. 6,7 адміністративного матеріалу № 3-11286 /08 відносно ОСОБА_1.)

Пунктом 4  договору №  21/005245/ПР/2.1.5.1  автомобільного страхування  від 18.03.2008 року   визнано, що  даний договір  є чинним і при керуванні транспортним засобом, крім страхувальника,  на законних підставах: ОСОБА_3  та ОСОБА_4.( а.с.5,6,48,49,81)

Судом встановлено, що в результаті  даної  дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоду автомобілю ВАЗ 111830, державний номерний знак  НОМЕР_1, власницею  якого є страхувальник  ОСОБА_2, про свідчить протокол огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу від 4.06.2008 року. ( а.с.5 адміністративного матеріалу

№ 3-11286 /08 відносно   ОСОБА_1.)

З довідки про обставини ДТП від 9.06.2008 року вбачається, що  дорожньо – транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1  п.2.9 «а», п. 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого автомобілю ВАЗ 111830, державний номерний знак НОМЕР_1,

були  завдані  технічні пошкодження:  деформовано: задній бампер зліва, задня кришка багажника зліва, заднє ліве крило, розбито: задня ліва блок- фара, пошкоджено лакофарбне покриття, відламано кріплення заднього бампера.( а.с.11-12)        

Постановою судді Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 18.06.2008 року у вчиненні зазначеної  дорожньо- транспортної пригоди  встановлена вина відповідача ОСОБА_1.( а.с.11, а.с.17 адміністративного матеріалу № 3-11286 /08 відносно                ОСОБА_1.)

Вказаною постановою відповідач ОСОБА_1 був визнаний у скоєнні  адміністративного

правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом  у стані алкогольного сп’яніння, порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР України,  а також  у скоєнні  адміністративного  правопорушення, передбаченого ст.124  КУпАП, оскільки він,

не дотримавшись безпечної  дистанції,  спричинив пошкодження  транспортних  засобів, чим

порушив   вимоги   п.13.1 ПДР   України. ( а.с.11, а.с.17  адміністративного   матеріалу                        № 3-11286 /08 відносно  ОСОБА_1.)

Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП на  відповідача ОСОБА_1  було  накладено адміністративне стягнення у межах санкції, передбаченої ст. 130 ч.1 КУпАП  і  піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення  права  керування  всіма видами транспортних засобів  на строк 12 місяців. ( а.с.11, а.с.17 адміністративного матеріалу                   № 3-11286 /08 відносно   ОСОБА_1.)

Суд приймає до уваги, що згідно  п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду  України

№ 14 від 18.12.2009 року, ч.4 ст. 61ЦПК України при розгляді справи про цивільно – правові  наслідки дій особи, стосовно  якої  ухвалено постанову суду у справі про адміністративне  правопорушення, ця постанова обов’язкова для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою і оцінюється судом згідно з положеннями ст. 212 ЦПК України.

За змістом ч.3 ст. 14, ч.3 ст. 61, ч. 2 ст. 223  ЦПК України  особи, які не брали участі в адміністративній справі,  в  якій ухвалено, в якій судом ухвалено судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участі оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями, то в такому випадку суд  ухвалює  рішення  на основі   досліджених у судовому засіданні доказів.

В судовому засіданні встановлено, що 4 червня  2008 року  безпосередньо перед керуванням  мотоциклом  ІЖ-Ю-5, державний номерний знак НОМЕР_2,   по вул. Кутузова

м. Антрацит, відповідач ОСОБА_1 вжив  пляшку алкогольного напою – пива.

    Вказані обставини в судовому засіданні не заперечував і сам відповідач ОСОБА_1.

    Згідно п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України  водієві забороняється  керувати  транспортним  засобом   у   стані   алкогольного  сп'яніння  або  перебуваючи  під  впливом наркотичних чи токсичних речовин.

    На думку  суду відповідач ОСОБА_1 грубо порушив вказану норму щодо безпеки дорожнього руху.

    Відповідно до протоколу медичного огляду для встановлення факту  вживання   психоактивної  речовини та стану сп’яніння № 225 від 4.06.2008 року  було встановлено перебування  ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння. Наявність  у ОСОБА_1  алкоголю          на час дослідження  у 18 годині 15 хвилин склав 3,6 % ( а.с. 13 адміністративного матеріалу                   № 3-11286 /08 відносно   ОСОБА_1.)

Разом з тим, при медичному огляді для встановлення факту  вживання   психоактивної  речовини та стану сп’яніння у водія ВАЗ 111830  ОСОБА_4, було встановлено, що останній  перебував у тверезому стані, що підтверджується протоколом № 226 від 4.06.2008 року. ( а.с. 14 адміністративного матеріалу  № 3-11286 /08 відносно   ОСОБА_1.)

    Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4  пояснив, що

 влітку  2008 року він,  керуючи автомобілем марки ВАЗ 111830, державний номерний знак НОМЕР_1, їхав  по  вул. Кутузова   м. Антрацит до повір'я своєї тітки. Доїхавши до місця призначення, він включив показчик лівого повороту і став виконувати маневр повороту ліворуч, але відразу він відчув удар. В його автомобіль в'їхав мотоцикліст  ОСОБА_1, який перебував у нетверезому стані і не міг  правильно оцінити ситуацію на дорозі.

Суд вважає, що  пояснення  вказаного свідка  ОСОБА_4  спростовують посилання відповідача ОСОБА_1 в тій частині, що  не він, а  саме ОСОБА_4  порушив Правила дорожнього руху, зокрема,  п.п.9.2,9.3, що саме останній, не увімкнувши  показчик лівого повороту, став виконувати такий маневр, не переконавшись у тому, що він виконує маневр його обгону, що саме порушення  ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, спричинило пошкодження  транспортних  засобів

    Суд,  приходить до висновку, що саме  відповідач ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,   допустив порушення п.13.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей  вантажу,  що  перевозиться,  і  стану  транспортного засобу  повинен  дотримувати  безпечної  дистанції  та  безпечного  інтервалу, внаслідок чого були   пошкоджені  транспортні  засоби.
    Суд критично відноситься  до пояснень свідка  ОСОБА_6, яка є дружиною відповідача

ОСОБА_1 в частині того, що останній вживав безалкогольне пиво та що водій автомобіля ВАЗ

перед поворотом  ліворуч не включав  показчик лівого повороту.

    Такі  показання свідка ОСОБА_6 спростовуються  поясненнями самого відповідача ОСОБА_1 в частині вживання ним саме  алкогольного  напою та свідка ОСОБА_4, в частині  дотримання останнім п.п.9.2  ПДР України, згідно якого  водій повинен подавати  сигнали  світловими  покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою; перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Суд розцінює вказані  показання свідка ОСОБА_6 як зацікавленість на стороні  відповідача, який є її чоловіком.

Також суд критично відноситься  до пояснень свідка  ОСОБА_7 в частині того, що він перебуваючи на відстані 15-20 метрів, був очевидцем ДТП, бачив як автомобіль їхав повільно, а потім різко повернув без включення повороту.

Однак, відповідач ОСОБА_1,  30.04.2010 року звертаючись до суду з клопотанням про допит свідків, зазначав, що обставини ДТП  можуть підтвердити свідки ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_6. Свідок  ОСОБА_7, як  очевидець не заявлявся, при цьому відповідач ОСОБА_1 не пояснив причин того, чому дана особа не була заявлена у якості свідка до або під час попереднього судового засідання.

Суд розцінює вказані  показання свідка ОСОБА_7 як зацікавленість на стороні  відповідача, який є сусідом.

    В судовому засіданні встановлено, що на підставі заяви страхувальника ОСОБА_2

про  факт пошкодження транспортного засобу від 5.06.2008 року,  за заявою  ПАТ Страхова Компанія  « Країна» було проведено експертне  автотоварознавське  дослідження  щодо визначення  розміру шкоди, завданої власнику транспортного засобу ВАЗ 111830, за результатами якого позивач провів розрахунок розміру страхового відшкодування № 5088 від 12.08.2008 року та склав страховий акт № 21/5088/2.1.5.1 від 15.08.2008 року, в якому зазначив, що вищевказана  подія є  страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування – 5324 гр. 03 коп. ( а.с. 50-51,54-71,73,74-75).

Згідно з п.6.2  договору №  21/005245/ПР/2.1.5.1  автомобільного страхування  від 18.03.2008 року   при настанні страхового  випадку страхове відшкодування дорівнює розміру заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку з вирахуванням

франшизи.

Відповідно до даного п. 6.2  вказаного договору позивачем було розраховано розмір страхового відшкодування, що склало суму -  5324 гр. 03 коп. із розрахунку:

5802 гр.03 коп. – 478 гр. = 5324 гр. 03 коп ., де

- 5802 гр.03 коп. – вартість  відновлювального  ремонту автомобіля  ВАЗ 111830, державний номерний знак НОМЕР_1, згідно з висновком № 346/06 від 15.06.2008 року   експертного  автотоварознавського  дослідження  щодо визначення  розміру шкоди, завданої власнику транспортного засобу ВАЗ 111830;

- 478 гр. -   розмір франшизи  за договором ( п. 6.4.1)

22.08.2008 року позивач виплатив страхувальнику ОСОБА_2  суму страхового відшкодування   у   розмірі  5324 гр. 03 коп., що підтверджується  платіжним дорученням № 469 від 22.08.2008 року. ( а.с. 39)                                         Відповідно до вимог ст. 993 ЦК України та ст.27  Закону України “Про страхування ” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.         Згідно ст.1187  ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом , використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В судовому засіданні  встановлено, що відповідач  ОСОБА_1 винний у заподіянні матеріальної шкоди страхувальнику ОСОБА_2.

22.08.2008року позивач - ПАТ Страхова Компанія  « Країна»  виплатив страхувальнику

ОСОБА_2 страхове відшкодування за договором  №  21/005245/ПР/2.1.5.1  автомобільного страхування  від 18.03.2008 року  у розмірі  5324 гр. 03 коп..                 Таким чином, з моменту виплати страхувальнику   ОСОБА_2   страхового відшкодування, до позивача – ПАТ Страхова Компанія  « Країна»  перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток страхувальнику.                         За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача            ОСОБА_1  суми заподіяної матеріальної шкоди у розмірі  5324 гр. 03 коп . є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.                     Зазначена  сума  підлягає  стягненню з  відповідач ОСОБА_1  на  користь  позивача- ПАТ Страхова Компанія  « Країна».            

Крім того, суд вважає  на необхідне стягнути з  відповідача ОСОБА_1   на користь  позивача ПАТ Страхова Компанія  « Країна»  суму судового збору  в розмірі   53 гр . 24 коп.  та  витрати на інформаційно - технічне забезпечення  розгляду справи в розмірі   120 гр..

    Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи.                                         До витрат, пов»язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, і витрати на інформаційно- технічне забезпечення.

    Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір в розмірі 53 гр.24 коп., згідно квитанції     № 4801591 від 22.03.2010 року  та витрати на інформаційно- технічне забезпечення  розгляду справи в розмірі 120 гр., згідно квитанції № 4901611 від 22.03.2010 року ( а.с.1,2).

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, стороні, на користь якої  ухвалено рішення, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного,

            керуючись ст.ст. 10,11,60,79, 84,88, 209,212-215, 218  ЦПК України,

ст.ст. 993,1166, 1191  ЦК України,

ст.  27 Закону України „Про страхування”, суд

         ВИРІШИВ :

Позовні вимоги   Публічного Акціонерного Товариства « Страхова  компанія

« Країна»  до ОСОБА_1   « Про  відшкодування збитків в порядку

регресу » - задовольнити  повністю.

1.     Стягнути  з   ОСОБА_1    на   користь   Публічного Акціонерного Товариства « Страхова  компанія « Країна»     ( код ЕДРПОУ  20842474,  розрахунковий рахунок №   2650802060012, ПАТ КП « Правєксбанк»,  МФО 321983 )   суму заподіяної матеріальної шкоди у розмірі  5324 гр. 03 коп ., суму судового збору в розмірі 53 гр.   24 коп . та витрати на інформаційно- технічне забезпечення  розгляду справи в розмірі    120 гр. , а всього                     5497 гр. 27 коп.  (  п’ять тисяч чотириста дев’яносто сім гр. 97  коп.).

Рішення  може  бути оскаржене  в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі

апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя   Антрацитівського   міськрайонного   суду                   Чигрина Л.Г.