Справа № 22 - ц- 3494/ 2006о Категорія - про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином
Головуючий 1 інстанції - Болотова Л.І. Доповідач - Пилипчук Н.П.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді - Кругової С.С.,
Суддів - Пономаренко Ю.А.
Пилипчук Н.П.,
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 04.05.2006 р.
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивачка просила стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди витрати на лікування і обстеження в м. Краснограді 900,42 грн, витрати на придбання і доставку апарату "Артез" 157,20 грн., витрати на лікування і обстеження в м. Харкові 3 264,49 грн., витрати на поїздки до лікарень для обстежень та медичних процедур 1 690,95 грн., на відшкодування матеріальної шкоди завданої пошкодженням одягу - 125,24, втрачену заробітну плату за час лікування в сумі 911,19 грн., на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 04.05.2006 р. позов ОСОБА_2. задоволений частково. Судом вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. матеріальні збитки у сумі 5 416,86 грн., на відшкодування моральної шкоди від злочину 7 000 грн., а всього 12 416,86 грн., в задоволенні решти позову ОСОБА_2. відмовити, стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаціно-технічне забезпечення процесу у розмірі ЗО грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Красноградського районного суду Харківської області від 04.05.2006 р. та ухвалити нове, яким зменшити суму стягнутої матеріальної і моральної шкоди.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги представник позивача посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що, визнає себе винним в дорожно-транспортній пригоді, але позов про стягнення матеріальної шкоди визнає частково, на суму 2 940, 02 грн., а позов про відшкодування моральної шкоди - на суму у 1 000 грн.
Зазначає, що за період лікування потерпілої, тобто з моменту ДТП і до виписки з лікарні, він, визнаючи вчинений ним злочин, придбав позивачці їжі та ліків на суму 1 223, 92 грн., що підтверджується її розписками та чеками на придбання ліків.
Звертає увагу, що 15.02.2005 року ОСОБА_2 була виписана з лікарні на амбулаторне лікування і при лікуванні позивачки в м. Краснограді були припущені помилки щодо поставлення їй діагнозу. Цей факт підтверджується як поясненнями ОСОБА_2, так і поясненнями лікаря ОСОБА_3, за словами якого діагноз позивачці був невірно встановлений, а лікування велось зумовно неправильно, що подовжило термін лікування та потягло витрати. Не погоджується з тим, що потерпіла вважає цю помилку лікарів його провиною та наслідком ДТП.
Не згодний з обґрунтуванням позивачки розміру понесених витрат, оскільки нею надані суду чеки про придбання деяких ліків і проведення деяких обстежень, необхідність яких не підтверджена доказами, що до них немає призначення лікарів. У зв'язку з чим, він робить висновок, що ці ліки придбалися ОСОБА_2 на власний розсуд без призначення лікаря. Копії чеків які містяться на а.с. 37, 38 лише деталізують деякі інші чеки на а.с. 43, 48,49, на які посилається позивачка.
Крім того, позивачка неодноразово зверталася до обласного МСЕК для визнання її інвалідом, проте такого висновку не отримала.
Заперечує проти обґрунтувань позивачки що до завданої їй моральної шкоди та страждань, проти стверджень про можливість її пересування лише за допомогою милиць. Посилається на те, що з січня 2006 року ОСОБА_2 приступила до роботи, пересувається без милиць та палок на великі відстані, виконує повсякденну роботу вдома. Вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди судом не враховані потреби відповідача.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди що сталася 18.11.2004 року, ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості. За данним фактом було порушено кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1. за ст. 286 ч. 1 КК України.
Постановою Красноградського районного суду від 07.10.2005 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням амністії.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальних витрат на придбання ліків, апарату "Артез" та оплати томографії на загальну суму 4 344,03 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі.
При цьому, правильно дійшовши висновку про необхідність відшкодування витрат понесених на придбання ліків, згідно копій чеків що містяться на аркушах справи 11, 36 (крім чека на 414,34 грн.), 37, 38, 43, 46,
47, 48, 49, судом першої інстанції помилково визначено розмір такого
відшкодування.
Судова колегія вважає доведеними і такими, що підлягають стягненню з відповідача, витрати на придбання ліків згідно чекам що містяться на а.с. 11 на суму 476,89 грн., на а.с. 36 на суму 1119,00 грн. (не враховуючи чек на 414,34 грн., що не прийнятий судом першої інстанції), на а.с. 37 на суму 436,53 грн., на а.с. 38 на суму 262,07 грн., на а.с. 43 на суму 229,55 грн., на а.с. 46 на суму 42,30 грн., на а.с. 47 на суму 30,45 грн., на а.с. 48 на суму 250,07 грн., на а.с. 49 на суму 306,70 грн.; витрати на придбання та доставку апатару "Артез" 157,20 грн. (а.с. 47); витрати на томографічні обстеження колінного суглобу - 470 грн. (а.с. 10, 41), хрестця, куприку та кісток тазу - 250 грн. (а.с. 10, 40); всього - 4 030,76 грн.
Доводи відповідача, щодо помилкового діагнозу встановленного ОСОБА_2, щодо відсутності призначень на деякі ліки, обстеження, та на застосуваня апарату "Артез" спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_4 (а.с. 124 - 132), матеріалами справи (а.с. 12, 21 - 25, 39), згідно яких придбані позивачкою ліки, апарат "Артез", та проведені обстеження були необхідні та застосовані для лікування ОСОБА_2 від травм, що стали наслідками ДТП.
Доводи апелянта, що копії чеків які містяться на а.с. 37, 38 лише деталізують деякі інші чеки, на які посилається позивачка, на а.с. 43, 48, 49, також не знайшли підтвердження, тому що, як вбачається з матеріалів справи, копії чеків на а.с. 37, 38 датовані 05.10.2005 р., а в чеках на а.с. 43,
48, 49 зазначені інші дати купівлі.
Крім того, суд першої інстанції, правильно дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачці витрат на проїзд в автобусі для проведення обстежень і процедур в м. Харкові згідно чеків на а.с. 16, однак помилково визначив суму стягнення 36,40 грн., замість правильної -34,60 грн.
Стягнуті з відповідача вартість пошкодженого одягу - 125,24 грн., та втрачений позивачкою заробіток - 911,19 грн. апелянтом не оскаржуються.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, дійсно, за свій рахунок придбав позивачці їжі та ліків на суму 1 223, 92 грн., але ці витрати не враховані позивачкою при розрахунку позовної суми, що не оспорював і сам відповідач, даючи пояснення в судовому засіданні.
Суд першої інстанції вважав встановленним заподіяння позивачці матеріальної шкоди на суму 5 416,86 грн., але доведеною і такою, що підлягає стягненню з відповідача є матеріальна шкода в розмірі 5 101,79 грн.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 305 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення згідно п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Що стосується висновку суду першої інстанції про відшкодування моральної шкоди, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно, дійшов висновку про задоволення позову в сумі 7 000 грн., враховуючи майновий стан відповідача, тривалий час лікування позивачки, її страждання фізичні і моральні, які вона відчувала після черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, забійної рани лівої потиличної області, перелому лівої сідлової та лонної кісток тазу, перелому великого вертелу правого стегна, перелому міжмішалкової бугристості лівої великоберцової кістки, крайового перелому нігтівої фаланги та косого перелому середньої фаланги 3 пальця лівого зап'ястя, підшкірної гематоми з відшаруванням шкіри лівого стегна по зовнішній поверхні. За ступенем тяжкості це тілесні пошкодження середньої тяжкості.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
У відповідності до ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Таким чином, в іншій частині рішення суду залишається без змін.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню державне мито із позовних вимог майнового характеру в сумі 51 грн., і немайнового характеру 8,50 грн., всього 59,50 грн.
Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. З Декрету КМ України "Про державне мито", ст. ст. 303, 304, 307, п. 2 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 04.05.2006 р. змінити в частині стягнення матеріальної шкоди.
Стягнути с ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 5 101,79 грн. (п'ять тисяч сто одну гривню сімдесят дев'ять копійок), державне мито на користь держави 59,50 грн. (п'ятдесят дев'ять гривень п'ятдесят копійок)
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.