КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1295/09 Головуючий у 1-й інстанції: Марченко М.М.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів Хрімлі О.Г.,
Літвіної Н.М.,
Зайця В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до інспектора адміністративної практики Ніжинського відділу державної автомобільної інспекції ВДАІ УМВС України в Чернігівській області лейтенанта міліції Клименка Олександра Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 звернулась до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до інспектора адміністративної практики Ніжинського відділу державної автомобільної інспекції ВДАІ УМВС України в Чернігівській області лейтенанта міліції Клименка Олександра Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу №000112 від 12 березня 2009 року та закриття провадження по справі.
Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 травня 2009 року позов залишений без задоволення.
Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
У зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, а посадова особа, яка прийняла рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяла в межах повноважень та у спосіб визначений законами України.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, враховуючи наступне.
Судовою колегією встановлено, що 06 березня 2009 року о 10:02 годині за допомогою спеціального технічного засобу «Визир»зафіксовано, що транспортний засіб «Міцубісі-Аутлендер»державний номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 83 км/год.
На підставі цих даних 12 березня 2009 року Ніжинським відділенням ДАІ (по обслуговуванню адмінтериторії м. Ніжин та Ніжинського району), підпорядковане ВДАІ при УМВС в Чернігівській області, прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення №000112 від 12 березня 2009 року, якою за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Обговорюючи правомірність оскаржуваної постанови, судова колегія зважає на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію»міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до ст. 7 цього Закону міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. До складу міліції входить також державна автомобільна інспекція.
До завдань міліції у відповідності до ст. 2 вищевказаного Закону віднесено також забезпечення безпеки дорожнього руху.
Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.
Підрозділи Державтоінспекції, у відповідності до п. 5 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 341, мають права, передбачені Законами України «Про міліцію», «Про дорожній рух», «Про оперативно-розшукову діяльність», іншими нормативно-правовими актами, що регулюють їх діяльність.
Зокрема, працівники Державтоінспекції під час виконання службових обов'язків, в тому числі, мають право:
- використовувати в установленому порядку спеціальні технічні і транспортні засоби для виявлення і фіксації порушень правил дорожнього руху, обстеження водіїв, нагляду за технічним станом транспортних засобів, автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, примусової зупинки транспортних засобів, їх транспортування на спеціальні майданчики у випадках порушень водіями правил зупинки і стоянки, дешифрування показань тахографів;
- здійснювати в установленому порядку фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку для виявлення та фіксації протиправних діянь.
Відповідно до абзацу 3 п. 21 ч.1 ст. 11 Закону України «Про міліцію»міліції для виконання покладених на неї обов'язків надано право використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом.
Використання спеціального технічного приладу «Визир»на момент виникнення спірних правовідносин не було передбачено жодним нормативно-правовим актом, відтак, відповідач не мав законних підстав на його застосування в даному випадку.
Лише наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2010 року № 33 «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень привал дорожнього руху», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2010 року за № 262/17557, вимірювач швидкості радіолокаційний відео записуючий «Визир»включено до переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень привал дорожнього руху.
Тобто, саме з 30.03.2010 року спеціальний технічний засіб «Визир»міг використовуватися для визначення швидкості та фіксації порушень правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, фотознімок, отриманий за допомогою спеціального технічного засобу РВВШ «Візір», не може вважатися допустимим доказом вчинення ОСОБА_4 06.03.2009 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Окрім цього, відповідно до ст. 258 КУпАП - посадові особи органів Державної автомобільної інспекції мають право застосовувати безпротокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення правопорушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до статті 14-1 КУпАП - у разі фіксації правопорушення працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" - інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом (до якої відноситься і інформація, отримана за допомогою приладу "Візир") повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю.
Тобто перед застосуванням на території України прилад "Візир" повинен був пройти державну експертизу в Держслужбі спецзв'язку і захисту інформації України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких доказів які б свідчили, що прилад "Візир" є автоматичним засобом фото - або відео фіксації в матеріалах справи відсутні.
Вказаний пристрій знаходиться у співробітника Державної автомобільної інспекції, управляється ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, такі як швидкість, об'єкт зйомки, його режими і т.п.).
Суду не надано експертного висновку або сертифіката відповідності приладу "Візир", тому будь-яка інформація з цього приладу враховуватися при розгляді справи не може.
Згідно зі ст. 280 КУпАП - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, слід зазначити, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4 просила скасувати постанову від 12 березня 2009 року та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Вимога позивача про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення не ґрунтується на вимогах закону та не може бути задоволена судом.
Повноваженнями щодо закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення наділений орган, який розглядає справу про накладення адміністративних стягнень за правилами, встановленими Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Натомість дана справа розглядається в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а постанова у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення – скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 –задовольнити частково.
Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 травня 2009 року –скасувати.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Ніжинського відділу державної автомобільної інспекції ВДАІ УМВС України в Чернігівській області № 000112 від 12 березня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4.
В задоволенні решти позовних відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді Н.М. Літвіна
В.С. Заяць