КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1383 Головуючий у 1-й інстанції: Діденко О.П.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів Хрімлі О.Г.,
Літвіної Н.М.,
Зайця В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до інспектора адміністративної практики Ніжинського відділу державної автомобільної інспекції Осипенка Ігора Валентиновича про скасування постанови в справі про адміністративне провопорушення,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до інспектора адміністративної практики Ніжинського відділу державної автомобільної інспекції Осипенка Ігора Валентиновича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення СВ № 047736 від 25 березня 2009 року та закриття провадження по справі.
Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2009 року позов залишений без задоволення.
Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
У зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята правомірно.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, враховуючи наступне.
Судовою колегією встановлено, що 25 березня 2009 року у відношенні позивача інспектором ДПС Ніжинського ВДАІ прапорщиком міліції Осипенком Ігорем Валентиновичем було складено протокол Серії АА № 716801, яким зафіксовано, що позивач керуючи автомобілем ВАЗ-21081, д.н. НОМЕР_1 здійснив рух в зоні дії дорожнього знаку 3.21 «В’їзд заборонено», немаючи при собі поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим порушив пункти 2.1, 8.1 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 126 та ч. 1 ст. 122 КУпАП.
На підставі цих даних 25 березня 2009 року інспектором ДПС Ніжинського ВДАІ прапорщиком міліції Осипенком Ігорем Валентиновичем було прийнято постанову СВ 047736 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 та ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 700 грн.
Обговорюючи правомірність оскаржуваної постанови, судова колегія зважає на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками, що закріплено п. 8.1. Правил дорожнього руху.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 2.1. Правил передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом; у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, у разі розміщення реклами, - погодження, що видається підрозділами Державтоінспекції МВС; у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документацію на вантаж, що перевозиться; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Приписами пункту 8.1 Правил встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
У відповідності до п. 3.21 Правил, знак «В'їзд заборонено»відноситься до заборонних знаків та забороняє в'їзд усіх транспортних засобів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач приймаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення не врахував, що відповідно до Розділу 33 «Дорожні знаки»Правил дорожнього руху, зона дії знаків 3.1 - 3.15, 3.19 - 3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33 - 3.37 рахується від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
З фотознімків, що додані до апеляційної скарги вбачається, що знак 3.21 «В'їзд заборонено»розташований таким чином, що його зворотня сторона направлена на ту частину дороги де позивач на автомобілі ВАЗ-21081, д.н. НОМЕР_1 рух не здійснював.
Оскільки дія знаку починається з місця його встановлення та продовжується за ним, колегія суддів вважає, що позивачем під час руху не було допущено порушення знаку 3.21 Правил дорожнього руху.
Що ж стосується притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, то колегія суддів звертає увагу на наступне.
У відповідності до п. 5 ст.17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик зобов'язаний надати страхувальнику спеціальний знак державного зразка, який затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19 червня 2007 року N 7495 затверджено Порядок заповнення і використання спеціального знака, що видається страхувальнику при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до якого спеціальний знак, що видається страхувальнику при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - спеціальний знак), - це знак державного зразка, призначений для здійснення посадовими особами органів Державтоінспекції МВС України та Державної прикордонної служби України візуального контролю за наявністю у водія наземного транспортного засобу чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З позовної заяви вбачається, що позивачем під лобовим склом автомобіля, яким він керував, був розміщений спеціальний знак в якому зазначається строк дії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, серія та номер бланка спеціального знака. Окрім цього, в матеріалах справи міститься копія полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/1003141, згідно якого цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахованою. Строк дії зазначеного полісу з 02.12.2008 року до 01.12.2009 року.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Також, слід зазначити, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4 просив скасувати постанову від 25 березня 2009 року та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Вимога позивача про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення не ґрунтується на вимогах закону та не може бути задоволена судом.
Повноваженнями щодо закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення наділений орган, який розглядає справу про накладення адміністративних стягнень за правилами, встановленими Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Натомість дана справа розглядається в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а постанова у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення – скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2009 року скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Постанову Інспектора ДПС Ніжинського ВДАІ Осипенка Ігора Валентиновича серії СВ № 047736 від 25 березня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 визнати протиправною та скасувати.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді Н.М. Літвіна
В.С. Заяць