Справа № 22ц-5055/10 Головуючий у суді 1 інстанції: Петрюк Т.М.
Категорія 57 Доповідач: Перцова В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Глущенко Н.Г.
Суддів: Перцової В.А., Куценко Т.Р.
При секретарі: Ляпченко Л. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації та Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення громадянину, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації та Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації і просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів по невиплаті йому щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 2006 року по 2009 рік; стягнути на його користь з відповідачів недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії за цей період в розмірі 9310 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії і , згідно ст. 48 Закону України" Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
У квітні 2009 року із газети він дізнався, що у 2006-2009 роках йому неправильно нараховували цю допомогу і виплачували її в меншому розмірі, що є порушенням Конституції Україна та його прав.
Постановою Верхньодніпровського районного суду від 22 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо нарахування у 2009 році позивачу допомоги на оздоровлення у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано вказане управління провести нарахування та виплату позивачу щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії за 2009 рік в розмірі установленому вказаною нормою – п'яти мінімальних заробітних плат в сумі 3025 грн.; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2006, 2007, 2008 роки відмовлено.
Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати постанову суду, посилаючись на те, що воно не є належним відповідачем по справі і, що виплата позивачу допомоги проводилась в межах виділених бюджетних коштів.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, виданим Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 24 жовтня 2002 року.
Згідно із ст. 48 Закону № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон № 796-ХІ) йому повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
У 2006 - 2009 роках така допомога була йому виплачена у розмірі 100 грн. Зазначені виплати були проведені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинялась дія вищезазначеної норми, Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", яким були внесені зміни до ст. 48 вищевказаного закону і право на встановлення розміру соціальних виплат було надано Кабінету Міністрів України, та Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" яким було встановлено аналогічне право Кабінету міністрів України.
Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зупинення та зміни до ст. 48 Закону № 796-ХІІ були визнані неконституційними. В цих рішеннях, також, зазначено про їх преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними спорів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок положень статей зазначених законів, що визнані неконституційним.
Зазначаючи, що виплата одноразової допомоги позивачу у 2006 та 2008 роках відповідає вимогам закону, оскільки, у 2006 році питання щодо конституційності норм про розмір про порядок та розмір цієї допомоги не вирішувався, а у 2008 році допомога позивачу була виплачена до Рішення Конституційного суду, а також, що позивач пропустив строк на звернення до суду щодо вимог виплати йому одноразової допомоги на оздоровлення у 2007 році, районний суд відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині.
Доводи в апеляційній скарзі відносно рішення суду в частині відмови в задоволенні позову відсутні.
Задовольняючи позов в частині визнання неправомірними дій щодо відмови в нарахуванні позивачу одноразової допомоги на оздоровлення у 2009 році у відповідності до ст. 48 Закону № 796-ХІ та зобов'язання провести нарахування та виплату йому цієї допомоги у належному розмірі, районний суд, виходив з того, що на 2009 рік дія вказаної норми не зупинялась, а зміни, які вносились до даної норми у 2007 і 2008 роках визнані неконституційними.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, враховуючи наведене, а також, те, що згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод; Кабінет Міністрів України не має право зменшувати розміри соціальних виплат передбачених Законом України № 796-ХІІ, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 щодо захисту його прав на отримання допомоги на оздоровлення та одноразової допомоги, у зв'язку із ушкодженням здоров'я, у відповідності до вимог цього закону.
Посилання в апеляційній скарзі про те, що виплати допомоги проводяться в межах виділених бюджетних коштів, не можуть бути прийнято до уваги, так як недостатність грошових коштів не є підставою для невиконання закону щодо виплати соціальної допомоги.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції неправильно визначив належного відповідача і визнав неправомірними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації по не нарахуванню позивачу у 2009 році допомоги на оздоровлення та зобов'язав його нарахувати і виплатити цю допомогу у встановленому законом розмірі, в той час, як нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу, як особі, постраждалої внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії проводить Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації за місцем проживання позивача.
У зв'язку з цим, апеляційний суд вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду в частині задоволення позову скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації щодо нарахування у 2009 році ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати зазначене Управління провести нарахування та виплату позивачу вказаної допомоги у розмірі встановленому ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" – п'яти мінімальних заробітних плат в сумі 3025 грн., а в задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення громадянину, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи відмовити; в решті постанову залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 304-1, 307, 308, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Верхньодніпровського районного суду від 22 грудня 2009 року в частині задоволення позову скасувати.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації щодо нарахування у 2009 році ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації провести нарахування та виплату ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії за 2009 рік в розмірі установленому ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" – п'яти мінімальних заробітних плат в сумі 3025 грн.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення громадянину, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи відмовити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: