ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 30 серпня 2010 року           09:12           № 10/42

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю «Екокарб»

до                            Київської регіональної митниці

про                          визнання недійсним повідомлення форми «Р»

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екокарб»(ділі –ТОВ «Екокарб»або позивач)  звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання недійсним повідомлення форми «Р»Київської регіональної митниці (далі митний орган або відповідач).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2007р. відкрито провадження у справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2009р. призначено у справі 10/42 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково–дослідному інституту судових експертиз.

01.02.2010р. до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов висновок судово-економічної експертизи №4367/10564  у адміністративній справі №10/42 (в матеріалах справи).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м Києва від 03.02.2010р. провадження у справі №10/42 було поновлено.

На підставі протоколу розподілу справ між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.10р. справа №10/42 була передана на розгляд судді Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2010р. справу №10/42  прийнято до провадження.

В судові засідання з’явилися представники позивача, позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що Київська регіональна митниця в порядку здійснення митної справи та забезпечення на території закріпленого за нею регіону комплексного контролю за додержанням законодавства України з митної справи, діючи виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством нарахувала та направила позивачу податкове повідомлення форми «Р»№ 38 від 10.08.2007р., яке є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для визнання його нечинним.

10.08.2010р. до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Київської регіональної митниці форми «Р»від 10.08.20007р. №38 та стягнути з відповідача усі судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

В судовому засіданні 25.08.2010р. представник позивача підтримав заяву про зміну позовних вимог.

В судовому засіданні 30 серпня 2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Київською регіональною митницею було проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ «Екокарб»законодавства України з питань митної справи за період з 01.03.2005. по 31.04.2007.

Під час проведення перевірки митним органом встановлено, що протягом періоду з 01.03.2005р. по 31.04.2007р. ТОВ «Екокарб»здійснювало закупівлю продукції у іноземних суб’єктів підприємництва , що знаходяться в Бельгії та Китаї.

Зіставленням фактичних видатків, здійснених Підприємством на транспортування товарів, з їх розміром, зазначеним у довідках, поданих до митного органу, встановлено розбіжність між сумами витрат на транспортування, задекларованих при митних оформленнях, та сумами, що були фактично сплачені за рахунками перевізників, що призвело до порушення статті 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості, що, у свою чергу, спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків.

Так, митний орган зазначає, що згідно з довідками від 23.05.06 приватного підприємця ОСОБА_1, транспортні витрати на доставляння товарів з м. Фелуй (Бельгія) до пункту пропуску «Ягодин»(Україна), оформлених вантажними митними деклараціями № 100000008/6/516542 та 100000008/6/516531 становили 835 доларів США та 300 доларів США (4216,75 грн. та 1515 грн. за курсом НБУ на момент оформлення ВМД). Фактично, за перевезення до пункту пропуску «Ягодин»згідно з актом № 7157 здачі-прийняття транспортно-експедиторських робіт по рахунку № 220/0763 від 23.05.06 експедитору ТОВ „І.С.Т.-Р.Е.Й.Л" сплачено 11614,80 грн. Таким чином, транспортні витрати, та відповідно, митну вартість товарів, занижено на 5731,75 грн., що в даному випадку спричинило несплату до бюджету митних зборів на суму 11,32 грн. та податку на додану вартість на суму 1132,22 грн.

Загалом, за результатами перевірки, платежі донараховано за 17 вантажними митними деклараціями (додаток до акту), зокрема:

2005          рік за 7 ВМД митну вартість занижено на 27202,52 грн., перерахуванню до бюджету належить 54,40 митного збору, 5440,51 грн. податку на додану вартість;

2006          рік за 10 ВМД митну вартість занижено на 64072,18 грн., перерахуванню до бюджету належить 128,15 грн. митного збору, 12814,43 грн. податку на додану вартість.

Виправлень помилок у регістрах бухгалтерського обліку Підприємства шляхом зворотного запису на величину помилки та одночасного зазначення правильної суми перевіркою не виявлено.

Всього перерахуванню до бюджету належить 182,55 грн. митного збору, 18254,94 грн. податку на додану вартість. Належні до бюджету платежі розраховано з відповідним розподілом пропорційно вазі товарів та з урахуванням ставок мита за кожною товарною позицією вантажних митних декларацій. Розрахунки платежів здійснені в розрізі ВМД додаються.

За результатами перевірки митним органом складено акт  №9/7/100000000/331103471 від 12.03.2010, на підставі висновків якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення форми «Р»№ 38 від 10.08.2007 р., яким позивачу визначено до сплати суму по додаткового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 27 382, 41 грн., з яких: за основним платежем –18 254, 94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –9 127, 47 грн., застосованих за порушення п. 4.3. ст. 4 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон № 168/97-ВР).

Правомірність вказаного повідомлення є предметом даного спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 ст. 2 Закону N 2181-III контролюючими органами є: митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

У п. 35 ст. 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п. 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до п/п. «б»п. 10.1 ст. 10 Закону N 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

Відповідно до п. 2. 4 Закону № 168/97-ВР Будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону N 168/97-ВР платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до пункту 10.4 ст. 10 Закону Закон N 168/97-ВР контроль за правильністю нарахування сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральним податкового та митного органів.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 2.2.1 пункту 2.2 ст. 2 Закону N 2181-III порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільними рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Спільним рішенням є Порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків ПДВ та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затверджений спільним наказом ДПА України та Державної митної служби України за N 109/188 від 16.03.2001 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.03.2001 року за N 261/5452.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 даного Порядку контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Київська регіональна митниця згідно підпункту "б" пункту 10.1 ст. 10 Закону N 168/97-ВР є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету оскільки виступає митним органом при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 ст. 2 цього Закону.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України.

Статтею 86 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом міністрів України, або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до Наказу Держмитслужби України № 314 "Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації" від 20.04.2005р. встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення, та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 17 розділу 3 "Здійснення митних процедур" вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами). Пункт 25 Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребуються проведення такого огляду.

Статтею 313 Митного кодексу України встановлено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян. Таким чином, митний орган самостійно класифікує товар, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати. Відповідно до статті 17 Закону України "Про єдиний митний тариф" від 05.02.1992р. за № 2097-ХП  мито нараховується  митним органом   України   відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

При здійсненні митного оформлення ВМД позивач виконав вимоги, передбачені Наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005р. "Про затвердження порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації", зареєстрованого Міністерством юстиції України 27.04.2005р. за № 439/10719. Під час здійснення Митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД поданих Позивачем були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД (копії знаходяться в матеріалах справи). ВМД були подані для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальній посадовій особі відповідача.  Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) не скористалась.

          Окрім цього, суд вважає за доцільне наголосити на тому, згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил  надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.

Відповідно до п.п.4.2.1. п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закону України №2181), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею  313 Митного кодексу України передбачено, що класифікацію товарів, тобто віднесення їх до зазначених в УКТЗЕД класифікаційних групувань, покладено на митні органи, рішення яких із цього питання є обов’язковими для підприємств і громадян, тому, якщо під час проходження митного оформлення (контролю) відділ номенклатури Митниці прийняв рішення, в якому визначив інший код імпортованого товару, ніж зазначений в експортній митній декларації країни-відправника, суд виходить з вищевказаної статті Митного кодексу України.

Таким чином, рішення митних органів породжує для імпортера первинні правові наслідки та є обов’язковим. Однак, така обов’язковість не є перешкодою для оскарження такого рішення митних органів до адміністративного суду.

Враховуючи все викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позивач на розподілі судових витрат не наполягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 71, 86, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1  Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р»Київської регіональної митниці від 10.08.2007 р. № 38.

Постанова набирає сили відповідно  до  ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                                 Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –02.09.2010 р.