ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" вересня 2010 р. м. Київ К-4030/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Розваляєвої Т.С.
Чалого С.Я.
провівши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційний розгляд адміністративної справи
за касаційною скаргоюОСОБА_6
напостанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2008
у справі№2-а-104/07
за позовомОСОБА_6
доУправління Пенсійного фонду України в м.Тернополі
проперерахунок розміру пенсії
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2007 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про перерахунок розміру пенсії відповідно до існуючого на той момент курсу валют.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при перерахунку позивачу пенсії у 1995 році, коли вона повернулася з Росії на постійне місце проживання в Україну, управлінням соціального забезпечення Підволочиського району Тернопільської області не враховано існуючий на той момент курс валют, а саме не перевели її заробітну плату за період роботи в Росії в період з 01.01.1993 по 31.12.1994 з російських рублів на українські карбованці.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.06.2007 позов частково задоволено. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі здійснити перерахунок пенсії позову станом на 01.01.2004 з середньомісячного заробітку за період роботи в Росії з 01.01.1993 по 31.12.1994 з урахуванням офіційного курсу НБУ російського рубля до українського карбованця, який існував станом на 30.09.1995.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2008 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі задоволено. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.06.2007 скасовано. Прийнято нову постанову, якою ОСОБА_6 в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2008 та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Так, скаржник зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що запроваджений український карбованець не є національною валютою, оскільки український карбованець виступав єдиним засобом платежу, є неправомірним.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що з 03.07.1992 громадянці ОСОБА_6 в момент перебування її на території Росії призначено пенсію за віком за Списком №2 згідно законодавства Російської Федерації.
У 1995 році у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до України - смт.Підволочиськ Тернопільської області, позивач звернулася 30.09.1995 в Управління соцзабезу для перерахунку їй пенсії, яку отримала в Росії. Згодом у 1996 році пенсійна справа ОСОБА_6 була передана до Управління соцзабезу в м. Тернополі, в зв’язку із зміною її місця проживання, куди 01.01.2004 позивач звернулась із заявою про перерахунок розміру пенсії за період роботи з 01.01.1993 по 31.12.1994 у зв’язку із скасуванням обмежень максимального розміру пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на 1995 рік в Україні не було введено національної валюти –гривні, тому перерахування середньомісячного заробітку позивачки за час її роботи в Росії з 01.01.1993 до 31.12.1994 станом на той час суперечило б положенням Угоди, тому зазначений перерахунок вірно здійснений станом на 01.01.2004 згідно офіційного курсу гривні до російського рубля.
Однак колегія суддів Вищого адміністративного суду України з даним висновком погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників СНД в галузі пенсійного забезпечення»(далі Угоди) від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони постійно проживають.
Відповідно до п.3 ст.6 Угоди у випадках, коли у державах - учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) обчислюється, виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Згідно Указу Президента України "Про реформу грошової системи України" від 07.11.1992 встановлено, що єдиним законним засобом платежу на території України починаючи з 23-ї години 12.11.1992 став український карбованець, представником якого в готівковому обігу виступає купон Національного банку України та з цього часу припинено функціонування рубля. Обмін цих валют здійснюється за курсом та в порядку, визначеному Національним Банком України.
Згідно Указу Президента України «Про грошову реформу»в Україні з 2 вересня 1996 року введено в обіг національну валюту –гривню.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі здійснити перерахунок пенсії позивачу станом на 01.01.2004 виходячи з середньомісячного заробітку за період роботи в Росії з 01.01.1993 по 31.12.1994 з урахуванням офіційного курсу НБУ по відношенні російського рубля до українського карбованця, який існував станом на 30.09.1995 та становив 37,700000 українських карбованців за 1 російський рубль, а в подальшому зважаючи на введення національної валюти гривні здійснити перерахунок карбованців до гривні у співвідношенні 1 гривня до 100000 карбованців, відповідно до Постанови КМУ №1002 від 26.08.1996.
Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке скасоване помилково.
Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2008 скасувати.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.06.2007 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:(підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: Л.Т. Черпіцька