УХВАЛА
Іменем України
16 вересня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого-судді Куцина М. М., суддів : Кожух О. А., Павліченко С. В. при секретарі Плавайко Т О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 квітня 2010 року по справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,
Встановила:
У червні 2009 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору.
Позовні вимоги мотивував тим , що 25 квітня 2008 року між сторонами по справі було укладено кредитний договір про надання відповідачу грошових коштів в розмірі 523.000 тис. доларів США із сплатою 13.49 річних за фактичне користування кредитними коштами, комісії, а у разі прострочених платежів - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Умовами договору Банку надано право вимагати дострокового повного повернення кредиту у випадку неналежного виконання або невиконання умов кредитного договору позичальником.
Зобов’язання за кредитним договором позивач, відповідно до укладеного кредитного договору від 25 квітня 2008 року, виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 523.000 тис. доларів, зі сплатою 13.49 відсотків річних за користування кредитними коштами, а боржником було допущено порушення зобов’язання по виконанню умов договору щодо графіку погашення тіла кредиту та сплати відсотків з 25 листопада 2008 року по 25 квітня 2009 року.
Також, позивач вказував, що заборгованість відповідача за згаданим кредитним договором становить 50.670.31 доларів США , суми відсотків- несплачені відсотки за користування кредитом по 18 червня 2009 року включно- 4775.17 доларів США,; сума прострочено заборгованості за кредитом -7.467.85 доларів США; сума прострочених відсотків 40.763.88 доларів США, сума пені за прострочення виконання зобов’язань по 28 квітня 2009 року 248.790.30 гривень. Загальна заборгованість 562.677 доларів США за курсом НБУ на 19 червня 2009 року становила 4534927.68 гривень.
В ході судового розгляду позивач звернувся із заявою про зменшення позовних вимог 19 червня 2009 року, посилаючись на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. вчинено звернення на стягнення предмет іпотеки для стягнення суми боргу за кредитним договором у розмірі 4 534.927.68 гривень, а також витрат на вчинення виконавчого надпису в сумі 1700 гривень( загальна заборгованість по виконавчому напасу 4536.628.68 гривень. І станом на 24.02.2010 року, сума заборгованості відповідача по кредитному договору від 25 квітня 2008 року, відносно якої не видано виконавчих документів, становить 386.011.16 гривень ( 4922.638.84-4536.627.68 гривень)
Позивач, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини справи та з підстав, передбачених ст. ст. 11,509,525,526,530,533, 549-552,624,589,1054, , ЦК України, просив у суді першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача 386.011.16 гривень заборгованості за кредитним договором №102/ФКВ-07 та судові витрати: 1700 гривень за сплату судового збору та 120 гривень за інформаційно - технічне забезпечення у сумі 120 гривень.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 15 квітня 2010 року позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 386.011.16 гривень за кредитним договором від 25 квітня 2008 року та судові витрати 1700.00 судового збору та 250.00 гривень за інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.
У апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову через невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглянула справу за відсутністю сторін по справі, які беруть участь у справі, оскільки вони були належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді- доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що відповідач, відповідно до укладеного кредитного договору від 25 квітня 2008 року, виконав умови кредитного договору у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 523.000 тис. доларів зі сплатою 13.49 відсотків річних за користування кредитними коштами, а боржником було допущено порушення зобов’язання по виконанню умов договору щодо графіку погашення тіла кредиту та сплати відсотків з 25 листопада 2008 року по 25 квітня 2009 року, і поклав обов’язок на відповідача про стягнення суми боргу, яка існувала станом на 24.02.2010 року, відносно якої не видано виконавчих документів становить 386.011.16 гривень ( 4922.638.84-4536.627.68 гривень).
Дані правовідносини регулюються наступними законами: Законом України "Про банки і банківську діяльність", відповідними нормами ЦК України; ЗУ «Про заставу» від 11.11.1992 р.; ЗУ «Про іпотеку» від 5.06.2003 р.; ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 р.; ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 р. та іншими нормативними актами .
Предметом даного судового розгляду є вимога за позовом про стягнення заборгованості згідно з кредитним договором.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, який розглядаючи даний спір , повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25 квітня 2008 року між сторонами по справі було укладено кредитний договір про надання відповідачу грошових коштів в розмірі 523.000 тис. доларів США із сплатою 13.49 річних за фактичне користування кредитними коштами, комісії, а у разі прострочених платежів - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Умовами договору Банку надано право вимагати дострокового повного повернення кредиту у випадку неналежного виконання або невиконання умов кредитного договору позичальником.
Також, матеріалами справи стверджено , що 19 червня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. вчинено звернення на стягнення предмету іпотеки для стягнення суми боргу за кредитним договором у розмірі 4 534.927.68 гривень, а також витрати на вчинення виконавчого надпису в сумі 1700 гривень( загальна заборгованість по виконавчому напису 4536.628.68 гривень.
Із апеляційної скарги вбачається, що відповідачем по справі визнається факт укладення кредитного договору та його невиконання у період з 25 листопада 2008 року по 25 квітня 2009 року, та заборгованість по тілу та відсоткам кредиту, оспорюється лише нарахування відсотків пені, тобто в іншій частині заборгованість відповідачем визнається.
Отже, матеріалами справи стверджено, що станом на 24.02.2010 року, сума заборгованості по кредитному договору від 25 квітня 2009 року, відносно якої не видано виконавчих документів, становить 386.011.16 гривень ( 4922.638.84-4536.627.68 гривень)
У зв’язку із невиконанням зобов’язань за кредитним договором, банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості згідно з кредитним договором.
Положенням ст. 612 ЦК України боржником вважається такий, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до правил ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України, передбачене право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, внаслідок порушення відповідачем зобов’язання повернути чергову частину кредиту.
Як встановлено, під час судового розгляду справи відповідачем систематично порушувалися встановлені умовами кредитного договору терміни погашення кредиту та сплати процентів, а також сплати простроченої заборгованості за кредитом та нарахованими процентами.
Пунктом 1.9 Кредитного договору передбачено право Банку вимагати дострокового повернення заборгованості по кредиту в повному обсязі, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених Кредитним договором, а також відшкодування збитків, завданих внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов Кредитного договору.
Пунктом 4.1Кредитного договору передбачена відповідальність боржника за порушення терміну повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним- пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожен день прострочення від суми простроченої заборгованості.
Доводи апеляційної скарги стосовно ненадання позивачем належного розрахунку суми позову, позбавлення його перевірити законність і правильність нарахування відсотків та пені, слід відхили, оскільки позивачем в позовній заяві наведений даний розрахунок.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що заявлений позов є підставним та постановив рішення про його задоволення.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307,308, 313,314,315,319 ЦПК України судова колегія
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
.
Судді: