ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
02 серпня 2010 року 11:32 № 2а-8340/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Цитрон»
до 1. Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
2. Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва
про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Цитрон»(далі –ТОВ «Компанія Цитрон», товариство або позивач) звернулося до суду з позовом про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі –ДПІ у Святошинському районі м. Києва або відповідач) та Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі –ДПІ у Деснянському районі м. Києва або відповідач) від 12.03.2010р. №0000812330 та від 01.04.2010р. №0002702304.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при проведенні перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва було зроблено помилковий висновок про порушення Товариством ст. 15 Закону України « Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(надалі «Закон №481»), а саме: зберігання алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного державного реєстру, та вимог п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265-ВР від 06.07.1995р. (далі –Закон України №265).
Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечили, в обґрунтування чого зазначили, що при перевірці порушення позивачем вимог Закону України №481 та Закону України №265 встановлено правомірно, що передбачає нарахування фінансових санкцій, а тому оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій не підлягають скасуванню.
В судовому засіданні 02 вересня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено перевірку господарської одиниці –Спорт-Бару, що знаходиться за адресою: пр-т Перемоги, 136, м. Київ, щодо дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій (далі - перевірка), якою, окрім іншого, встановлено зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях не внесених до Єдиного реєстру та відсутність довідки про включення до єдиного державного реєстру місць зберігання.
За результатами перевірки було складено акт від 26.02.2010р. №0145/26/57/23/36564246 (далі –Акт), на підставі висновків якого ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 12.03.2010р. №0000812330, яким позивача, на підставі абз. 9 п. 2 ст. 17 Закону України №481, зобов’язано сплатити штраф в розмірі 100% вартості товару, а саме: 24 604 грн. 40 коп.
Спірне рішення про застосування фінансових санкцій прийняте з посиланням на абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№481. Вказана норма передбачає відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - у вигляді штрафних санкцій в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.
В судовому засідання представник позивача зазначив, що рішення відповідача є протиправним, оскільки застосування до позивача фінансової санкції, за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання не відповідає вимогам чинного законодавства, тому, що позивач не здійснював зберігання тютюнових виробів, а здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами. Спорт-Бар підпадає під визначення «місця торгівлі»тютюновими виробів (в сенсі Закону №481), а не «місця зберігання», внаслідок чого відсутня необхідність внесення такого місця до Єдиного державного реєстру місць зберігання тютюнових виробів.
Положення ст. 17 Закону України передбачають нарахування фінансових санкцій у розмірі 100% вартості товару, який знаходиться у місці зберігання, що не внесено до Єдиного реєстру, то суд приходить до висновку, що розмір нарахованого штрафу не відповідає дійсності.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України №481, місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
З акту перевірки вбачається, що перевірка проводилась у Спорт-Барі, що знаходиться за адресою: пр-т Перемоги, 136, м. Київ.
Суд звертає увагу, що Спорт-Бар використовується не для зберігання алкогольних напої та тютюнових виробів, а для продажу продуктів харчування, алкогольних напоїв та тютюнових виробами, а тому підпадає під окреме поняття «місце торгівлі».
Крім того, Законом «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не передбачено обов’язку вносити місця торгівлі до Єдиного реєстру місць зберігання, а відповідно ніхто не може примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норм Закону, Спорт-Бар позивача не є приміщенням, яке використовується для зберігання тютюнових виробів.
Крім того, відповідно до вищезазначеного Закону, Єдиним реєстром місць зберігання є перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Суд враховує те, що для здійснення роздрібної торгівлі тютюнової виробами, суб’єкт господарювання повинен отримати ліцензію.
Відповідно до статті 15 Закону №481, така ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.
В ході розгляду справи, а також, судячи з Акта перевірки, судом встановлено, що відповідачем не заперечується наявність у позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Відповідно до статті 15 Закону №481, у заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.
З таких норм випливає, що за наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі в органів податкової служби вже містяться відомості про місцезнаходження місць торгівлі та відомості про заявників. Тому, виходячи із суті Єдиного реєстру, у випадку, коли тютюнові вироби знаходяться виключно за місцем здійснення роздрібної торгівлі для їх наступної реалізації споживачам –організація, у якої знаходяться алкогольні напої та тютюнові вироби не зобов’язані вносити додатково такі місця до реєстру.
Виходячи з наведеного вище, дослідивши всі докази, пояснення сторін, матеріали справи, суд дійшов висновку, що рішення про застосування фінансових санкцій від від 12.03.2010р. №0000812330 на суму 24 604 грн. 40 коп., прийняте відповідачем, є протиправним.
Окрім цього, ДПІ у Святошинському районі м. Києва під час проведення перевірки було встановлено факт здійснення в Спорт-Барі, що знаходиться за адресою: пр-т Перемоги, 136, м. Київ, проведення розрахункової операції без роздрукування відповідного розрахункового документа, а саме: розрахункова операція від 22.01.2010р. чек №0012169 на загальну суму 621 грн. 50 коп. при поверненні коштів, здійснювалась без роздрукування відповідного розрахункового документу, а саме: касовий чек №0012169 не містив таких обов’язкових реквізитів як назва операції виплати на напис «видатковий чек». Таким чином, ДПІ у Святошинському районі м. Києва зроблено висновок про те, що чек №0012169 не містив назву операції виплати та напис видатковий чек, а отже не є розрахунковим документом, а позивач порушив п. 1 ст. 3 закону України №265.
ДПІ у Святошинському районі м. Києва акт перевірки 26.02.2010р. №0145/26/57/23/36564246 було передано за місцем реєстрації позивача до ДПІ у Деснянському районі м. Києва, де йому було присвоєно номер 0173/26/52/23/36564246.
За таких обставин, ДПІ у Деснянському районі м. Києва рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.04.2010р. №0002702304, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3107 грн. 50 коп.
Позивач проти процедури прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.03.2010р. №0000812330 та від 01.04.2010р. №0002702304 не заперечував.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з приписами пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Позивач зазначає, що бармена спорт-бара ОСОБА_1 на ім'я директора ТОВ «Компанія Цитрон», він, пробиваючи гостьовий рахунок, забув зробити знижку, і закрив його без неї. Після чого він зробив повернення рахунку та пробив знижку.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що позивач за місцем здійснення діяльності: пр-т Перемоги, 136, м. Київ, використовував зареєстрований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій.
Пунктом 2.1 Наказу Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000, № 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі –Положення №614), установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
У відповідності до п. 3.1. Положення №614, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).
Відповідно до п.3.2 Положення №614 касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити:
- назву господарської одиниці;
- адресу господарської одиниці;
- для СПД, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН";
- для СПД, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД";
- якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці вимір). -то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги);
- вартість одиниці виміру товару (послуги);
- найменування товару (послуги);
- літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги);
- позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати;
- загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО";
- для СПД, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ";
- порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції;
- фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН";
- напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.
Пунктами 4.1 та 4.2 Положення №614 встановлюються вимоги фіскального касового чеку видачі коштів (далі - видатковий чек). Так, видатковий чек - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві при поверненні товару, рекомпенсації послуги, прийняти цінностей під заставу, виплаті виграшів у державні лотереї та в інших випадках. Форма N ФКЧ-2 видаткового чека наведена в додатку 2. Видатковий чек повинен місгити обов'язкові реквізити:
- назву господарської одиниці;
- адресу господарської одиниці;
- для СПД, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно із Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН";
- для СПД, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД";
- назву операції виплати;
- суму коштів, яка видається за операцією виплати;
- якщо операція виплати повторюється, - то кількість здійснених однотипних операцій виплати, суму коштів за цими операціями;
- літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої суми коштів, що видається;
- позначення форми виплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та сум коштів за даною формою виплати;
- загальну суму виданих коштів у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО";
- для СПД, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку операціями виплати, на початку рядка - великі літери "ПДВ";
- порядковий номер видаткового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції;
- фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН";
- напис "ВИДАТКОВИЙ ЧЕК" та логотип виробника.
Матеріалами справи, зокрема, копіями фіскального чеку №0012169 від 22.01.2010р., роздрукованого о 06:04:05 год. на суму 621,50 грн. та видаткового чеку №0012170 від 22.01.2010р., роздрукованого о 06:08:58 год. на суму 621,50 грн., підтверджується проведення розрахункової операції на суму 621,50 грн. та повернення вказаної суми із відповідним її поверненням через реєстратор розрахункових операцій.
Зазначеним спростовується твердження відповідача про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»щодо реалізації товару без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку за договором про надання послуг в сфері реклами до складу валових витрат.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв’язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Представник позивача на розподілі судових витрат не наполягав.
Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про застосування фінансових санкцій від 12.03.2010р. №0000812330 та рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.04.2010р. №0002702304.
Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –06.08.2010р.