ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2007 р. | № 6/623 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя | Першиков Є.В. |
судді | Данилова Т.Б. |
Ходаківська І.П. |
розглянувши |
касаційну скаргу | ЗАТ "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" |
на | постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2005р. |
у справі | № 6/623 Господарського суду м. Києва |
за позовом | ЗАТ "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" |
до відповідачів
| 1) Київської міської ради 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Іппон ЛТД" |
про | визнання неправомірними дій та визнання недійсним договору |
За участю представників сторін:
від позивача –Кедес О.О., за довіреністю
від відповідача –не з’явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2005 року у справі № 6/623, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2005 р., відмовлено в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору від 26.02.2002 року резервування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 6, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іппон ЛТД"; провадження в іншій частині припинено.
ЗАТ "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2005р. та рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2005 року у справі № 6/623 з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ЗАТ "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа".
Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 27.09.2007 р. у зв’язку з відпусткою судді Савенко Г.В. для перегляду справи в касаційному порядку утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із договором купівлі-продажу №166 від 30.06.1995 року Регіональне відділення Фонду державного майна України, за договором продавець, продав, а організація орендарів орендного підприємства ЗАПС "Кий Авіа", за договором покупець, купило державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства ЗАПС "Кий Авіа", яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Карла Маркса, 6, згідно із довідкою Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву від 11.03.1996 року № 30-03/797 до складу майна цілісного майнового комплексу, викупленого згідно із договором № 166, входить, зокрема, будівля камери схову, розташована за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 6.
04.03.1998 року між орендним підприємством КАПС "Кий Авіа" та другим відповідачем укладено договір № 1089 оренди камери схову.
Відповідно до п. 4.3 Статуту Закритого акціонерного товариства "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа", реєстраційний № 13738 від 21.04.2003 року, товариство є правонаступником орендного підприємства "Київське зональне агентство повітряних сполучень "Кий Авіа".
26.02.2002 року між Київською міською радою в особі Київського міського управління земельних ресурсів та другим відповідачем укладено договір резервування земельної ділянки, пунктом 1 якого передбачено, що Київське міське управління земельних ресурсів від імені Київської міської ради на підставі її рішення від 02.10.2001 № 42/1476 "Про погодження місць розташування об'єктів" здійснює резервування за інвестором (забудовником) земельної ділянки площею 0,1662 га для розташування павільйону під торгово-виставковий центр та кафе "Нон-стоп" на просп. Перемоги, 6 у Шевченківському районі м. Києва в межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені в плані, що є невід'ємною частиною цього договору.
Підставами для визнання недійсним договору резервування земельної ділянки від 26.02.2003 року позивачем зазначено те, що позивач є власником камери схову, а також земельної ділянки за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 6, тому земельна ділянка за цією адресою не могла бути зарезервована за іншою особою.
Колегія суддів зазначає, що згідно із ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами, в матеріалах справи відсутні документи, засвідчуючі право позивача на користування земельною ділянкою, щодо якої укладено договір резервування від 26.02.2003 року.
Крім того, згідно із ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Тоді як згідно із постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2004 року у справі № 41/684 встановлено, що спірна земельна ділянка 0,16 га розташована поруч з камерами схову, які належать КАПС "Кий авіа"; представник позивача у судовому засіданні зазначив, що між камерою схову та прибудовою, що розташована на спірній ділянці є відстань, а попередні судові інстанції встановили, що жодного доказу того, що спірна частина земельної ділянки знаходиться на праві користування у позивача позивач не надав.
Статтею 377 ЦК України, на яку посилається позивач в касаційній скарзі, передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Проте, як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивачем не доведено, що договір резервування від 26.02.2003 року стосується саме тієї частини земельної ділянки, на якій розташована камера схову позивача та яка є необхідною для її обслуговування, крім того, згідно із ст. 126 ЗК Украгяи право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів Украгяи, однак зазначені документи щодо спірної земельної ділянки у позивача відсутні.
З огляду на вищевикладене місцевим та апеляційним господарським судом обґрунтовано відмовлено в позовній вимозі щодо визнання спірного договору недійсним.
Судами також правомірно припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій другого відповідача, оскільки законом не встановлено такого способу захисту порушеного або оспорюваного права і охоронюваного законом інтересу як визнання дій неправомірними. Встановлення судом правомірності чи неправомірності дій сторони може бути здійснено лише в процесі розгляду спору щодо порушеного або оспорюваного права і охоронюваного законом інтересу позивача та не може бути окремим предметом позову, в зв'язку з чим провадження в частині визнання неправомірними дій другого відповідача підлягає припиненню відповідно до вимог п. 1 ст. 80 ГПК України.
Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2005 р. у справі № 6/623 Господарського суду м. Києва залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська