Справа № 2  -442 /2010

РІШЕННЯ    

і м е н е м   УКРАЇНИ

16 вересня    2010 року                         місто Сімферополь

    Центральний районний суд  м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судді Лебедь О.Д., при секретарі Боровікової І.Ю., з участю  адвокатів – ОСОБА_1, ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом та за уточненим позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобов’язання поновити нежитлові помешкання, зобов’язання поновити нежитлові  помешкання, зобов’язання виконати певні дії, стягнення моральної шкоди та за зустрічним і уточненим зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третіх осіб 1-ї Сімферопольської держнотконтори, КП СМ БРТІ про визнання частково недійсним договору купівлі – продажу від 08.06.2005 р. в частині відчуження господарських побудов, визнання частково недійсним договору купівлі – продажу від 18.07.2007 р. в частині відчуження сараю

встановив:

    Позивачка ОСОБА_11 звернулася до суду з позовом та з уточненим позовом до відповідачів про зобов’язання поновити нежитлові помешкання, зобов’язання поновити нежитлові  помешкання, зобов’язання виконати певні дії, стягнення моральної шкоди, мотивуючі свої вимоги тією обставиною, що 18.07.2007 р. вона придбала по договору купівлі – продажу квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_3 АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивує тією обставиною, що відповідачі перешкоджають її допуску до двору загального користування, де розташована її квартира, не дають ключі від калитки до двору, своїми речами загородили вікно, розташоване в її квартирі, знесли сарай літ. «Г», який належав їй на праві власності, також знесли туалет загального користування літ. «Е», що перешкоджає користуватися квартирою. Просить суд зобов’язати відповідачів поновити сарай літ. «Г» та туалет літ. «Е», передати ключі від калитки, звільнити вікно в літ.»А» від свого майна та стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., яка складається зі знищення належного позивачу майна та що перешкоджає користуватися власною квартирою. Стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 500 грн., 1700 грн. за проведення експертизи, сплачений судовий збір, сплачені витрати на інформаційне – технічний розгляд справи.

    Відповідачі звернулися до суду зі зустрічним позовом про визнання частково недійсним договору купівлі – продажу від 08.06.2005 р. в частині відчуження господарських побудов, визнання частково недійсним договору купівлі – продажу від 18.07.2007 р. в частині відчуження сараю, мотивуючі свої вимоги тією обставиною, що відповідно до Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» при приватизації сарай літ. « Г» перейшов  в загальну власність власників двох квартир, згоди на відчуження сараю літ. «Г» вони не давали, вважають, що вказана угода щодо купівлі – продажу  між ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, вважають, що оскільки сарай та туалет знаходилися в руйнованому стані, ніхто їх не відновляв, права та відчуження вказаних нежитлових побудов у них не було, то ОСОБА_12 не придбав права власності на вказаний сарай.

    Позивачка ОСОБА_11 до судового засідання не з'явилася, надала суду заяву щодо слухання справи в її відсутність.

    Представник позивачки ОСОБА_11 – ОСОБА_13, в судовому засіданні позовні вимоги та уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, зустрічний та уточнений позов не визнав, вважає, що укладені договори купівлі – продажу є дійсними та легітимними.

    Відповідачка ОСОБА_5 первинний позов не визнала, зустрічний позов підтримала та суду пояснила, що сарай та туалет вони не зносили, там були лише грязь та руїни, моральну шкоду ОСОБА_3 не спричиняла. В подальшому до судового засідання не з'явилася, надала суду заяву щодо слухання справи в її відсутність.

    Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні первинний позов не визнала та суду пояснила, що ніяких перешкод в користуванні власністю вони позивачці не чинять, сарай та туалет не зносили, зустрічний позов підтримала в повному обсязі, наполягала на його задоволенні.

    Відповідач ОСОБА_6 первинний позов не визнав, зустрічний позов підтримав в повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

    Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що квартиру він придбав разом з сараєм, підстав для визнання частково недійсним договору купівлі – продажу не має, він користувався цим сараєм.

    Відповідач ОСОБА_8 зустрічні  позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що сарай був приватизований  законно, підстав для визнання частково недійсним договору купівлі – продажу не має.

    Відповідач ОСОБА_10 зустрічні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що сарай був приватизований законно, підстав для визнання частково недійсним договору купівлі – продажу не має.

    Відповідач ОСОБА_9 в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що сарай був приватизований відповідно до закону, підстав для скасування договору купівлі – продажу не має.

    Представник третьої особи КП СМБРТІ до судового засідання  не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву щодо слухання справи в його відсутність.

    Представник 1-ї Сімферопольської держнотконтори до судового засідання не з'явився, надав суду заяву щодо слухання справи в його відсутність.

    Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона була в 1996 р. в спірному дворі, уборної та сараю там не бачила,  останній раз била в спірному дворі в 2004-2005 р., ОСОБА_4 самі зробили для себе каналізацію.

    Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що в 2006 -2009 р. був дільничним міліціонером, проводив перевірку по заявам ОСОБА_7, ОСОБА_4, уборная та  сарай були.

    Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що давно знає сім’ю ОСОБА_4, бував до дворі, ще в 1995 р. практично ніяких господарських побудов в дворі не було, були руїни, фактично там було сміття, уборної в дворі не було.

    Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона сусідка ОСОБА_4, багато разів бувала у них дома, господарських побудов до дворі не було, була лише груда каменів,  вони собі побудували інші сараї.

    Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив,  що під час продажу квартири в 2002- 2003 р були сарай та уборная, це були капітальні побудови.

    Експерт ОСОБА_19  в судовому засіданні підтримала висновок експертизи, вказавши що допустила помилку, вказавши заміст розміру літ. «Г» 2.05 м.кв, - 5.0 м. кв., в іншій частини висновки експертизи підтримала в повному обсязі.

    Заслухавши пояснення сторін, допитавши експерта, свідків, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що первинний та уточнений первинний позов підлягає частковому задоволенню, зустрічний та уточнений зустрічний позовом задоволенню не підлягає.

    Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу від 18.07.2007 р. належить квартира АДРЕСА_3 АДРЕСА_2. Як випливає з вказаного договору сарай літ. «Г» був предметом купівлі – продажу.

    Як випливає з акту ЖЄО 3  власники квартири АДРЕСА_2  чиняться перешкоди позивачу в доступі до квартири АДРЕСА_1 по спірному адресу.

    В судовому засіданні встановлено, що після звернення до суду відповідачі передали позивачці ключі від вхідної двері в двір загального користування, сторони не заперечували цю обставину в судовому засіданні, а тому позовні вимоги ОСОБА_11 в цієї частині задоволенню не підлягають, оскільки предмет спору відсутній.  

        Судом встановлено, що відповідачі завісили вікно квартири, яка належить позивачеві ОСОБА_11 тканиною, відповідачі не заперечували проти цього факту, однак як вони пояснили, вони це зробили оскільки в спірній квартирі ніхто не мешкав, стекол там не було,  з улицю було видно, що робиться у дворі їхнього дому.

    Таким чином, оскільки позивачка не бажає, що б вікно в її квартирі було закрито відповідачами, а відповідачі не оспорювали цю обставину в судовому засіданні, то позовні вимоги в частині усунення перешкод  шляхом зобов’язання відповідачів звільнити вікно в літ. «А» від свого майна підлягають повному задоволенню.

    Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України  власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном за власним розумінням.

    Відповідно до вимог ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в користуванні їм права власності та розпорядження своїм майном.

    Судом встановлено, що на теперішній час сарай літ. «Г» та туалет літ. «Е»  відсутні за адресою АДРЕСА_3 АДРЕСА_2, відповідачі наполягають на тому, що під час їх вселення у вказану квартиру вони вже були зруйновані, на їх місце знаходилися лише груди каменів та сміття, однак суд не може погодитися з даними посиланнями, оскільки квартира позивачем була придбана в 2007 р., перед укладенням договору купівлі – продажу технік КП СМ БРТІ в обов’язковому порядку оглядає нерухомість та складає довідку, яка надається нотаріусу при укладенні договору купівлі – продажу. При укладенні договору купівлі – продажу від 18.07.2007 р. було вказано, що сарай літ. «Г»  продається разом зі спірною квартирою, тобто вказаний сарай існував та був предметом купівлі – продажу разом зі спірною квартирою.

    Судом встановлено, що вхід у двір загального користування в АДРЕСА_3 АДРЕСА_1  перегороджує калитка, яка запирається на ключ, тобто хто – не будь інший не міг зруйнувати спірний сарай, крім відповідачів.

    Таким чином вимоги позивачки в частині зобов’язання відповідачів поновити сарай літ. «Г» підлягає задоволенню, позивачка не просить вказати конкретне місце, де відповідачі повинні будуть зобов’язані поновити сарай, а суд відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог.

     Підстав для визнання частково недійсним договору купівлі – продажу від 08.06.2005 р. в частині відчуження господарських побудов, визнання частково недійсним договору купівлі – продажу від 18.07.2007 р. в частині відчуження сараю не має, оскільки як встановлено в судовому засіданні, оскільки право власності на сарай літ. « Г» було придбано відповідачами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 при приватизації квартири, про що свідчить витяг з реєстру права власності от 06.06.2005 р. та свідоцтво о праві власності на житло від 05.06.2002 р., відповідно до якого відомості про господарські побудови, відображені в технічному паспорті до квартири є складною частиною вказаного свідоцтва, а в технічному паспорті було відображено, що в користуванні у них знаходиться сарай літ. «Г».

    Посилання відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 на ту обставину, що  ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не міг бути приватизований спірній сарай літ. « Г», так як він знаходився і їхньому користуванні спростовується наданими суду відповідачами документами, оскільки вони датуються 2000 р. та 2001 р., тоді як  ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 спірна квартира з надвірними господарськими побудовами була приватизована 05.06.2002 р.

    Факт здачі відповідачами ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  в експлуатацію деяких помешкань за спірною адресою не свідчить про те, що відповідачами не руйнували спірний сарай та туалет, при цьому посилання відповідачів як на підстави скасування угод в частині продажу сараю літ. «Г»  на вимоги ст. 203, 215 ЦК України є неспроможними.

    Судом встановлено, що відповідно до технічного плану, у дворі загального користування знаходився туалет загального користування літ. «Е», який на теперішній час відсутній,  це не заперечували  самі відповідачі, це було встановлено експертом, оскільки ніхто інший не мав доступу до двору загального користування, а свідки ОСОБА_15  ОСОБА_18  пояснили, що спірні сарай та туалет були,  інші свідки пояснили, що також бачили руїни яких будівель, яких саме пояснити не змогли, хто саме руйнував ці будівлі вони не знають.

    Таким чином, суд доходить до висновку, що вимоги позивачки щодо поновлення туалету загального користування літ. «Е» в спірному дворі відповідачами підлягають задоволенню.

    Згідно з вимогами ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на стягнення моральної шкоди, яка заподіяна йому внаслідок порушення його прав.

    Відповідно  до пункту 3 статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації , ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування , а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

    Згідно з пунктами 4, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову практику в справах  про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 від час вирішення питання про відшкодування  моральної шкоди обов’язковому з’ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

    Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доведенню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін і інших осіб, які беруть у справі, виникає спір.  

    На думку суду позивачка ОСОБА_11 не доказала суду, що діями відповідачів їй була заподіяна моральна шкода та не довила, в чому саме виражається заподіяна їй моральна шкода.

      Відповідно до вимог ст. 88, 84 ЦПК України судові витрати покладається на відповідачів в рівних частках ( 500 грн. на правову допомогу + 51 грн. судовий збір + 30 грн. ІТЗ + 1700 грн. за проведення експертизи).

    Керуючись ст. 23, 203, 215, 319, 369, 391 ЦК України,  ст.ст. 10,11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд    

                                                                          Вирішив:

Позовні вимоги та уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  про зобов’язання поновити нежитлові  помешкання,  зобов’язання виконати певні дії, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Зобов’язати відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відновити  сарай літ. « Г», який належить позивачу на праві власності, загальною площею 4, 5 кв.,  туалет загального користування літ. «Е», площею 2, 9 кв.м  за адресою АДРЕСА_3/ АДРЕСА_2

Зобов’язати  відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звільнити вікно в літ. «А» від свого майна.

ОСОБА_3 в решті заявлених вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі по 760 грн. 33 коп. з кожного.

В задоволенні зустрічного та уточненого зустрічного позову  ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третіх осіб 1-ї Сімферопольської держнотконтори, КП СМ БРТІ про визнання частково недійсним договору купівлі продажу від 08.06.2005 р. в частині відчуження господарськиї побудов, визнання частково недійсним договору купівлі – продажу від 18.07.2007 р. в частині відчуження  сараю – відмовити.  

З повним рішенням сторони можуть ознайомитися 20.09.2010 р.

    Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Криму через  Центральний районний суд  м . Сімферополя    шляхом подачі  в 10 – денний  строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: