Справа № 2  - 4950 /2010

РІШЕННЯ    

і м е н е м   УКРАЇНИ

21 вересня    2010 року                         місто Сімферополь

    Центральний районний суд  м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судді Лебедь О.Д., при секретарі Боровікової І.Ю.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом та за уточненим позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, про визнання договору застави та договору поруки недійсним, про відшкодування збитків

встановив:

     Позивачі звернулися до суду з позовом та з уточненим позовом до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, про визнання договору застави та договору поруки недійсним, про відшкодування збитків, мотивуючі свої вимоги тією обставиною, що 19.06.2006 р.  між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем був укладений кредитний договір на споживчі цілі на суму 22 093 дол. США, для забезпечення зобов’язання також був укладений договір застави, предметом застави виступав автомобіль, на придбання якого і брався кредит. Крім того 19.06.2006 р. був укладений договір застави, за яким ОСОБА_2 поручилась перед банком за виконання зобов’язань позичальника. Вказані кошти були відповідачем безпосередньо перераховані на рахунок банку продавця автомобіля, при цьому це було зроблено в національній валюті України – в гривнах в розмірі 95 141 грн. для оплати вартості автомобіля за договором купівлі – продажу. Вважає, що вказаний кредитний договір був укладений внаслідок обману, суть якого полягає в тому, що замість необхідної позивачу гривні відповідач надав кредит в доларах США, при цьому позивач був увірений в тому, що це лише засобом обміну на гривню. Відповідач ввів позивача ОСОБА_3 в оману шляхом укладення кредитного договору, що не відповідає вимогам закону, який передбачає надання банківської послуги неналежної якості. Позивачі просять визнати також недійсними договір застави та договір поруки, оскільки недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 38 034 дол. 93 цент США, яка складається з суми в розмірі 15 926 дол. США, яку він сплатив банку та 22 093 дол. США,, яка необхідна для поновлення його порушеного права.

    Позивачка ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилася, надала суду заяву щодо слухання справи в її відсутність, відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе слухати справу в її відсутність.

    Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, належним чином оформленої, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

    Представник відповідача ВАТ КБ «Надра» до судового засідання не з'явився, надав суду заяву щодо слухання справи в його відсутність, надав письмові заперечення проти позову, відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу в його відсутність.

    Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

    Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем  був укладений кредитний договір № 805/2006/840/-ПК/175 від 19.06.2006 р.

    Відповідно до п.п.1.1., 1.3.1, 1.4 кредитного договору  відповідач видав позивачу ОСОБА_1 кредит в сумі 22 093 дол. 32 цент. США  часом до 19.06.2011 р. з оплатою 10% річних.

    Кредит позивачем ОСОБА_1 був отриманий з метою придбання транспортного засобу – автомобілю Форд, 2006 року випуску.

    З метою забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору вказаний транспортний засіб  був переданий банку в заставу, про що 19.06.2006 р. був укладений відповідний договір.

    Крім того, 19.06.2006 р. між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі.

    Позивачі просять визнати кредитний договір № 805/2006/840-ПК/175 від 19.06.2006 р. недійсним, як вчинений внаслідок обману та прояву нечесної підприємницької практики,  вважають, що спірній договір передбачає надання позивачу банківської послуги неналежної якості, також вважають, що відповідач був обізнаний про незаконність кредитного договору.

    Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін умисно ввела іншу сторону в оману відносно обставин ( ч.1 ст. 229 ЦК України), які мають суттєво значення, така угода визнається судом недійсною.

    Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати укладенню угоди чи якщо вона замовчує їх існування.

    Відповідно до ст. 229 ч.1 ЦК України суттєво значення має помилка відносно природи угоди, прав та обов’язків сторін, таких властивостей та якості речі, які знижують її цінність чи наявність використання по цілівому призначенню.

    Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доведенню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін і інших осіб, які беруть у справі, виникає спір.  

      На думку суду, позивачі не довили суду ту обставину, що договір кредитування, а відповідно поруки та застави були укладені в разі обману з боку відповідача та умислу на обман у його діях при укладення правочину, а наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

    Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України встановлено, що по кредитному договору банк чи інший фінансовий заклад зобов’язується надати грошові кошті (кредит) в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони вправі укладати договір, який не встановлений актами цивільного стану, але відповідає загальним началам цивільного законодавства.

    Суду позивачами не надано доказів тієї обставини, що договір кредитування був укладений у разі омани з боку відповідача, укладаючи спірний договір в іноземній валюті сторони приймали на себе певні ризики.

    Позивачами суду не доведена та обставина, що укладаючи договір в іноземній валюті позивач ОСОБА_1 фактично бажав отримати кредит в гривні, надана суду квитанція на ім’я ОСОБА_1  до прибуткового касового ордеру № 1643 на суму 95 141 грн. 00 коп. та квитанція про здійснення валютно – обмінної операції з купівлі – продажу банківського металу від 19.06.2006 р. не свідчить про те, що саме гривневий кредит бажав отримати позивач ОСОБА_1, а не в іноземній валюті, при підписуванні кредитного договору він ніде не заявляв та не вказував, що саме гривневий кредит бажає отримати, а не іноземній валюті, а відповідно до вимог ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та встановлення умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного стану, вимог розумності та справедливості. Тобто позивачі не довили ту обставину, що відповідач знав про те, що вони, якби володіли інформацією про наявність вищенаведених обставин, не вступили би у спірні правовідносини.

    Крім того суд звертає увагу на ту обставину, що позивач певний час сплачував оговорені проценти в доларах США, тобто визнавав умови договору, погоджувався з ними та належним чином виконував оговорені сторонами умови.

        Таким чином, оскільки фактично суду не доведена та обставина, що договір кредиту був укладений між сторонами у разі обману з боку відповідача, то підстав для визнання недійсним кредитного договору від 19.06.2006 р., договорів застави та поруки від 19.06.2006 р. у суду не має.

    Відповідно до ч. 2 ст. 230 ЦК України сторона, яка використала обман, зобов’язана відшкодувати іншій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину.

    Оскільки судом не встановлено, що договір був укладений між сторонами у разі обману, то підстав для задоволення вимог щодо відшкодування збитків не має.

    Керуючись ст. 22, 216, 230, 348, 524, 548, 617, 629, 652, 1046, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст. 10,11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд    

                                                                          Вирішив:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог та уточнених позовних вимог до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, про визнання договору застави та договору поруки недійсним, про відшкодування збитків - відмовити.

    Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Криму через Центральний районний суд  м . Сімферополя    шляхом подачі  в 10 – денний  строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: