ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2007 р. | № 1/4643 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
за участю представників: позивача –Приведьона В.М.,
відповідача –
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Верстатуніверсалмаш" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10 липня 2007 року у справі за позовом ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" до ВАТ "Верстатуніверсалмаш" про стягнення 67 881, 89 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 21 березня 2007 року (суддя Сичова О.П.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21349, 77 грн. основного боргу, 7133, 68 грн. збитків від інфляції, 1994, 12 грн. річних, судові витрати.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10 липня 2007 року рішення суду скасоване в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення пені, прийняте в цій частині нове рішення та змінене в частині сум судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача.
Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" 21349,77 грн. основного боргу, 7133,68 грн. інфляційних, 1994,12 грн. річних, 3720,81 грн. пені, судові витрати.
В решті позову відмовити".
Не погоджуючись з постановою суду, ВАТ "Верстатуніверсалмаш" просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2000 року між Житомирським районом електричних мереж, який є виробничим підрозділом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" та ВАТ "Верстатуніверсалмаш" було укладено договір №98 на користування електричною енергією, відповідно до п.1.1 якого енергопостачальна організація забезпечує постачання електричної енергії у відповідності до умов договору, а споживач своєчасно проводить оплату за використану електроенергію в грошовій формі або іншій формі у відповідності з чинним законодавством і виконує інші умови, визначені цим договором.
Відповідно до п.4.1 вказаного договору, відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати кошти за використану електричну енергію, а також всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків.
Пунктом 6.2 договору встановлені терміни оплати електроенергії.
На підставі зазначеного договору позивач поставив відповідачу електричну енергію за період з квітня 2003 року по листопад 2006 року включно на загальну суму 88012, 58 грн., що підтверджується матеріалами справи.
В порушення умов укладеного договору відповідач за використану електроенергію повністю не розрахувався.
Враховуючи той факт, що позивач зазначив спірний період, за який відповідачем не проведені розрахунки за використану електроенергію більш ніж за 3 роки, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосувавши строк позовної давності, дійшов правильного висновку щодо стягнення боргу, який виник за період з 18.12.2003 року по 18.12.2006 року і становить суму 21349,77 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді справи, п.6.3 укладеного сторонами договору передбачається відповідальність відповідача за неналежне виконання умов договору.
Враховуючи викладене, апеляційний суд правильно стягнув з відповідача пеню в розмірі 3720, 81 грн., скасувавши в цій частині рішення місцевого суду.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що апеляційний господарський суд у постанові вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та річних.
За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10 липня 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Верстатуніверсалмаш" – без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко