Справа № 2а-1839 /2010                                                    

ПОСТАНОВА

Іменем  України

29 червня 2010  року Центрально-Міський районний суд  м. Горлівки Донецької області у складі:  судді Румілової Н.М.,    при секретарі   Цибуліної С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці Донецькій області адміністративну справу за позовом     ОСОБА_1   до Управління пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області про зобов'язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії,

встановив:

     09. 03.2010  року позивач  звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» як дитині війни за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року.  

    В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана  їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає , що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. З підстав невідповідності ст.22 Конституції України п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» вважає неможливе їх застосування з 01.01.2008 року.

    Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи без його участі.

    Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу без участі його представника. На адресу суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавче не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову. У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно та позивачу був відомий її розмір.

    Судовий розгляд справи здійснюється без застосування технічних засобів у письмову провадженні.

    Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

    Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.    

    Дослідивши матеріали справи, суд вважає, то позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням..  

    Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.

    Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.

    Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2008 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

    Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410,06 гри., з 1 жовтня - 415.11 грн.

    Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на  цьому наполягає одна із сторін.

        У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 01.07.2007 року до 31.12.2007 року (дата подання позову згідно відмітки про реєстрацію – 09 .03.2010  р.).    

        Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

    Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

    Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

                   Ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними державними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.    

                   Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся  до суду 09 .03.2010  року ,   до цього часу  до Управління Пенсійного Фонду України у Центрально-Міському районі міста Горлівки Донецької області з цього приводу не звертався. Отже, що стосується його  вимог відносно періоду з 2007 року по 09 .03.2009  р. – позивачем пропущений річний строк для звернення до суду,  що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

              Таким чином, за заявлений період суд вважає , що  відповідач неправомірно відмовив позивачу  у не нарахування та не виплаті щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 .03.2009  р.  по 31 .03.2010 р.  та  вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату щомісячно доплати до пенсії як «дитині війни» за період з 09 .03.2009  р.    по 31.03.2010 р.

В іншій частині позов підлягає відмові.

    Керуючись ст.ст. 2,11,17,18,87,94,99,100,158-163 КАС України суд,        

постановив:

    Позов ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі міста Горлівки Донецької області про зобов'язання нарахувати недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Горлівки щодо  не нарахування   ОСОБА_1   щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 .03.2009  р.    по 31.03.2010 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Горлівки здійснити ОСОБА_1   нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни» за період з 09 .03.2009  р.    по 31.03.2010 року  відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

    В іншій частині позову  відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства  України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

 Суддя- Румілова Н.М.