ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

01 жовтня 2007 р.

№ 30/115

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

                                          Перепічая В.С.,

                                                    Вовка І.В.,

                                          Гончарука П.А.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Моє майбутнє" на постанову Київського апеляційного господарського суду  від 18.06.2007 року у справі № 30/115 за позовом Комунального  підприємства "Оренда" до Приватного підприємства "Моє майбутнє" про розірвання  договору оренди та  виселення,  

          

В С Т А Н О В И В:

Подана  Приватним підприємством "Моє майбутнє"   касаційна  скарга  не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються зокрема докази сплати державного мита у встановленому порядку і розміру.

Згідно підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними Законом України  від 25.03.2005 року №2505-ІV) ставки  державного мита із заяв, що подаються до господарських судів встановлюються в таких розмірах:    а) із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову,  але не менше 6  неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян і не більше  1500 неоподатковуваних   мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оскаржує  судове рішення в повному обсязі щодо позову, предметом якого  є дві вимоги немайнового характеру: про розірвання договору оренди  та про виселення з нежитлового приміщення.   

Отже, касаційна скарга на судове рішення у даній справі повинна бути оплачена   державним митом з урахуванням обох вимог немайнового характеру, тобто  відповідач повинен був сплатити  по 42,50 грн. державного мита за кожну вимогу немайнового характеру, а сплатив згідно  квитанції №255  від  17.07.2007 року  лише 42,50 грн. тільки за одну вимогу. Тому   зазначене платіжне доручення не може бути доказом сплати державного мита у встановленому  розмірі.

Отже, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та  підлягає поверненню.

Керуючись п. 4 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України,  суд

У Х В А Л И В:

Касаційну  скаргу Приватного підприємства "Моє майбутнє" на постанову Київського апеляційного господарського суду  від 18.06.2007 року повернути без розгляду.

Судді                                                                                     В.Перепічай

                                                                                             І. Вовк                                                   

                                                                                                       П.Гончарук