Справа № 2-1739/2010  року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

 13 вересня 2010 року                     м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Горейко М. Д.

секретаря:              Гаврилюк Н.Я.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Плюс Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судових витрат, –

встановив:

    Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №631 від 04.09.2008 року в розмірі 9 930 грн. 04 коп., посилаючись на те, що відповідач отримав в позивача кредит в розмірі  5 000 грн. зі сплатою 19% річних, з погашенням кредиту та процентів ануїтентними платежами до 04 числа щомісяця, починаючи з жовтня 2008 року по вересень 2009 року в розмірах, передбачених додатком №1 до кредитного договору. Внаслідок неналежної сплати відповідачем кредитних коштів та процентів за користування кредитом станом на 27.10.2009 року за відповідачем наявна заборгованість в сумі 5 424 грн. 31 коп., в тому числі 4 617 грн. 22 коп - кредит, 807 грн. 09 коп. – відсотки, 4 505 грн. 73 коп. – пеня. Кредитний договір забезпечений заставою. Умовами 2.1 Договору передбачено, що кредит забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

    Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

    Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

    Відповідно до ст. 197 ч. 2 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

    З урахуванням положень ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

    Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник із кредитного договору, забезпеченого заставою, умовами якого передбачено право заставодержателя задовольнити забезпечену вимогу в один із передбачених договором способів шляхом звернення стягнення на предмет застави (п. 2.1.).

      Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За  кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

    04.09.2008 року між ВАТ “Плюс Банк” та відповідачем укладено кредитний договір №631 (а. с. 5), за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 5 000 грн. на поточні потреби та зобов’язався повернути кредит до 04.09.2009 року згідно з графіком його погашення. Умовами п.1.1. Договору передбачено обов'язок позичальника сплатити 19% річних за користування кредитом, а в разі прострочення повернення кредиту сплатити банку проценти за підвищеною відсотковою ставкою в розмірі 28% річних (п.1.3). При цьому проценти за вказаною ставкою нараховуються з першого дня прострочення по день повернення кредиту. Пунктом 4.1.1 Договору за несвоєчасну чи неналежну сплату процентів за користування кредитом і передбачених цим Договором комісійних винагород визначено розмір плати – 0,5% від суми боргу за кожний день прострочки. Згідно п. 4.1.2 Договору відповідач зобов'язався за несвоєчасне чи неналежне повернення кредиту (його частини) – сплачувати  0,5% від суми заборгованості по кредиту за кожний день прострочки.      Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач, належно їх не виконував, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №631 від 04.09.2008 року (а. с. 4).

    За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

    Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

    Позивачем станом на 27.10.2009 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №631 від 04.09.2008 року (а. с. 4), відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача за кредитом в розмірі 9 930 грн. 04 коп., в тому числі — 4 617 грн. 22 коп. – кредит, 807 грн. 09 коп. – відсотки, 4 505 грн. 73 коп. – пеня за кредитом.

    Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором ним не представлено суду.

    Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язань, якими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

    В забезпечення виконання даного кредитного договору п.2.1 передбачено, що кредит забезпечується всім належним позичальнику (відповідачу) майном та коштами, на які може бути звернено стягнення порядку, встановленому законодавством України.

    Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов’язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого.

    Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Спосіб реалізації предмета застави встановлений ст. 591 ЦК України.

    Відповідно до положень ст. ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

    З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

    Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

    На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч.1, 611, 1054 ч.2 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88 ч.1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, –

вирішив:

    Позов Відкритого акціонерного товариства “Плюс Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судових витрат  задоволити.

    Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителяАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в користь ВАТ “Плюс Банк”, місцезнаходження якого вул. Галицька,7 в м. Івано-Франківську на р/р 29090500033016.980 у ВАТ “Плюс Банк”, МФО 336310, код ЄДРПОУ 19390819 — 9 930 грн. 04 коп.(дев”ять тисяч дев”ятсот тридцять гривень 04 коп.), заборгованості за кредитним договором №631 від 04.09.2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством “Плюс Банк” та ОСОБА_1, станом на 13.09.2010 року та 99 грн. 30 коп. витрат по оплаті судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня     отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.      

    Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя:                                  Горейко М. Д.