ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "27" червня 2007 р.  

11 год. 40 хвил.              Справа № АС-27/100-07

вх. № 2888/1-27

Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.

представників сторін :

позивача – Лазаренко В.А. – головний бухгалтер (за дорученням)

відповідача – Губенко С.М. – головний державний податковий інспектор (за дорученням)

по справі за позовом  Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Куп'янськ, Харківська область   

до  Куп'янської ОДПІ  м. Куп'янськ, Харківська область  

про визнання недійсними повідомлень-рішень  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Куп’янське виробниче управління водопровідно-каналізаційногогосподарства у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, після уточнення своїх позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006701500/0 від 10.11.2006 р., № 0006701500/1 від 30.11.2006 р., № 0006701500/2 від 17.01.2007 р., № 0006701500/3 від 19.02.2007 р. як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Також позивач просить скасувати рішення Куп’янської ОДПІ Харківської області № 5471/10/25-011 від 29.11.2006 р., рішення ДПА у Харківській області № 4586/10/25-010 від 19.12.2006 р. та рішення ДПА України № 1284/6/25-0215 від 10.02.2007 р.

Відповідач – Куп”янська ОДПІ Харківської області у відзиві на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на матеріали перевірки. Представник відповідача вказує, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача. Представник відповідача зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення також цілком відповідає вимогам законодавства України, у зв'язку з чим прохає в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дана справа розглядалася на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 30.10.2006 р. відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань за період з 01.02.2006 р. по 30.10.2006 р.

По результатам перевірки був складений акт № 1556/15-03361773 від 30.10.2006 р., яким було встановлено порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні за затримку на 231 календарних днів у розмірі 140625,00 грн. на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про податок на додану вартість”.

На підставі висновків даного акту, відповідачем було ухвалене податкове повідомлення-рішення № 0006701500/0 від 10.11.2006 р., яким позивача зобов’язано було сплатити штраф у розмірі 50% в сумі 70312,50 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач направив до Куп”янської ОДПІ Харківської області скаргу. Рішенням № 5471/10/25-011 від 29.11.2006 р. скарга залишена без задоволення та винесено податкове повідомлення-рішення № 0006701500/1 від 30.11.2006 р. 07.12.2006 р. позивачем було направлено скаргу до ДПА у Харківській області. 15.01.2007 р. ДПА у Харківській області скаргу залишено без задоволення, та винесено податкове повідомлення-рішення № 0006701500/2 від 17.01.2007 р. 23.01.2007 р. позивачем було направлено скаргу до ДПА України та рішенням було скаргу залишено без задоволення та винесено податкове повідомлення-рішення № 0006701500/3 від 19.02.2007 р.

Суд зазначає, що згідно п.п. „б” п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” податкові декларації подаються за базовий податковий період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену ним у податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України.

П. 5.1. ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Згідно п. 1.2. ст. 1 Закону, податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку та у строки, визначені Законом.

Також відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами – у рівних пропорціях.

Позивач посилається на те, що він здійснював оплату поточних податкових зобов’язань, нарахованих за період перевірки, але податкова служба не зарахувала їх в оплату за вказані податкові періоди.

Але cуд зазначає, що кошти, що надійшли на сплату зобов’язання, податку збору, спрямовуються на погашення податкових зобов’язань того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих контролюючим органом.  

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що ухвалені обґрунтовано, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного,

Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 94, 161- 163 , 164-167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони та інші особи,які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанови суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 02.07.2007р. о 11-00 год.

Суддя                                                                                            Мамалуй О.О.