ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" червня 2007 р. 14:25 Справа № АС-11/378-06
вх. № 11090/4-11
Головуючий суддя Черленяк М.І.,
судді Кухар Н. М. та Тихий П. В.
за участю секретаря судового засідання Збаражська В.П.
за участю представників сторін
позивача - не з"явився,
відповідача - не з"явився
по справі за позовом Кредитної спілки "Золоті ворота", м. Харків
до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, м. Київ
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати Рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3482-Л „Про тимчасове зупинення дії ліцензії на провадження діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки кредитній спілці „Золоті ворота” (далі – Рішення).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Рішення відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, оскільки діяльність Кредитної спілки „Золоті ворота” обмежена, це перешкоджає їй задовольняти потреби її членів, тобто позбавляє позивача надавати членам спілки фінансові послуги (послуги із залучення на договірних умовах внесків на депозитні рахунки), що не відповідає меті створення та діяльності спілки. Також позивач стверджує, що Рішенням відповідача порушено принцип рівноправності членів кредитної спілки, що не відповідає вимогам статті 2 Закону України „Про кредитні спілки”.
Відповідач, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях по справі. Зокрема відповідач вважає, що оскаржуване Рішення № 3482-Л „Про тимчасове зупинення дії ліцензії на провадження діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки кредитній спілці „Золоті ворота” відповідає положенням чинного законодавства України, а позов вважає безпідставним та не аргументованим.
В ході розгляду справи позивач підтримав заявлені позовні вимоги, відповідач заперечував проти задоволення позову. Провадження по справі зупинялось відповідно до пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою господарського суду від 09 жовтня 2006 року до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва по справі № 40/422-А. Ухвалою господарського суд від 16 квітня 2007 року провадження по справі було поновлено та розгляд справи продовжено.
Позивачем 07 червня 2007 року (вх. № 14096) та 08 червня 2007 року (вх. № 11471) було заявлене клопотання про проведення експертизи. Згідно з вимогами статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України для з"ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу. Враховуючи, що перелік питань, зявлених позивачем для постановки експертам, носить правовий характер і не може бути предметом експертизи, суд відхиляє заявлене клоптання позивача про призначення судової експертизи по даній справі.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши правову позицію сторін по справі, суд встановив наступне.
Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (відповідач по справі) було проведено безвиїзну перевірку Кредитної спілки „Золоті ворота” (позивач по справі), в ході якої розглянуто звітні дані за перше півріччя 2006 року, подані кредитною спілкою, та виявлено порушення вимог законодавства про фінансові послуги, а саме підпункту 3.1.4 пункту 3.1 Положення про фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об’єднаних спілок, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 16.01.2004 року № 7, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.2004 року за № 148/8747 та пункту 3.4 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 02.12.2003 року № 146, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 року за № 1225/8546. За результатами перевірки відповідачем складено Акт про порушення від 01.08.2006 року № 859/10 (аркуш справи 41).
Рішенням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3482-Л від 22.08.2006 року тимчасово зупинено дію ліцензії на провадження діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Позивача зобов’язано усунути порушення вимог Положення про фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об’єднаних кредитних спілок у термін до 31.12.2006 року (аркуш справи 27-28).
Зазначене рішення мотивоване тим, що спілкою не дотримано вимоги підпункту 3.1.4 пункту 3.1 Положення про фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об’єднаних кредитних спілок, а саме: сума залишку за наданими кредитами членам спілки менша 60 відсотків від суми активів збільшених на суму фактичного сформованого резерву забезпечення покриття втрат від неповернених позичок, чим порушено вимоги пункту 3.4 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг в частині недотримання спілкою нормативу якості активів.
При вирішенні питання щодо відповідності вказаного Рішення відповідача вимогам чинного законодавства суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону, фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуга та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать, зокрема, кредитні спілки. Статтею 21 Закону передбачено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, зокрема, спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. До основних завдань уповноваженого органу відноситься: здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері; розроблення і затвердження обов’язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції (стаття 27 вказаного Закону).
Згідно із статтею 28 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, уповноважений орган у межах своєї компетенції, розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов’язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об’єднаннями, контролює їх виконання; встановлює обов’язкові нормативи достатності капіталу та інші показники і вимоги, що обмежують ризики по операціях з фінансовими активами.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04 квітня 2003 року № 292/2003 (далі – Положення) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Комісія – це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
Згідно з пунктом 4 Положення Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд, зокрема, за діяльністю кредитних спілок. У своїй діяльності Комісія керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також зазначеним Положенням.
Відповідно до вимог статті 29 Закону України „Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг” і пункту 4 Положення основними напрямами нагляду уповноваженого органу є додержання встановлених критеріїв та нормативів щодо, зокрема, якості активів та ризиковості операцій.
Як встановлено статтею 40 Закону України „Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг” відповідач має право застосовувати такі заходи впливу до учасників ринку фінансових послуг, як зобов’язання порушника вжити заходів для усунення порушення та тимчасово зупинити ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюється Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.09.2003 року „Про затвердження Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу”. Підставами для тимчасового зупинення дії ліцензії, відповідно до пункту 7.1 розділу 7 Ліцензійних умов, є, зокрема, невиконання кредитною спілкою вимог цих Ліцензійних умов.
Оскільки зазначені нормативні акти комісії, зокрема Положення про фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об’єднаних спілок, затверджене розпорядженням Держфінпослуг від 16.01.2004 року № 7 та Ліцензійні умови провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 02.12.2003 року № 146, є обов’язковими до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об’єднаннями та позивачем порушені вимоги вказаних нормативних актів (а саме підпункту 3.1.4 пункту 3.1 Положення та пункту 3.4 Ліцензійних умов), що зафіксовано Актом та Рішенням відповідача, суд вважає Рішення відповідача таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте в межах компетенції і повноважень, визначеними вищевказаними нормативними актами.
В матеріалах справи також міститься постанова господарського суду міста Києва від 20.11.2006 року по справі № 40/422-А по справі за позовом Кредитної спілки "Золоті ворота", м. Харків до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання незаконним розпорядження. Як вбачається із змісту постанови, позивачем було заявлено вимогу про визнання незаконним розпорядження відповідача № 5451 від 02.03.2006 року "Про внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.01.2004 року № 7". Вищевказаною постановою господарського суду міста Києва в задовленні позову було відмовлено повністю (аркуш справи 95-101). Дану постанову Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 26.03.2007 року залишив без змін (аркуш справи 89-94). Враховуючи приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно обов"язковості до виконання на всій території України постанов та ухвал суду,що набрали законної сили, суд при розгляді даної справи враховував обставини, які встановлені вказаними судовими рішеннями.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення. Позивачем, в порушення норм зазначеної статті, не доведено суду належними засобами доказування, які саме норми чинного законодавства порушено відповідачем при прийнятті оспорюваного Рішення.
Такі обставини справи дають підстави суду дійти висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв’язку з чим суд визнає їх такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Відхилити клопотання позивача про призначення судової експертизи по даній справі.
В задоволенні позову відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 червня 2007 року о 12:00.
Головуючий суддя Черленяк М. І.
судді Кухар Н. М.
Тихий П. В.