АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1600/2006 р Головуючий по першій інстанції
Категорія: із сімейних правовідносин Нерушак Л.В.
Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В.І.
РІШЕННЯ
іменем України
09 серпня 2006 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Бородійчук В.Г., О.В., Корнієнко Н.В.
при секретарі Шульга Я.О.
з участю адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду від 20 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя, посилаючись на те, що перебував з відповідачкою в шлюбі з 1993 року по поточний час. Від шлюбу дітей не мають. Однією сім'єю з відповідачкою не проживає з жовтня 2002 року, з грудня 2002 року відповідачка перебувала за кордоном. В 2006 році відповідачка повернулась на Україну і він поставив питання про розірвання шлюбу та розподіл спільного майна подружжя. За період проживання в шлюбі ними було придбано ряд майна, на яке він в даний час не претендує, а претендує лише на частину придбаної трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Дана квартира була ними придбана 17 травня 2002 року за період спільного проживання в шлюбі за спільні кошти, але оформили квартиру на відповідачку ОСОБА_4. Після купівлі квартири та від'їзду відповідачки за кордон в даній квартирі проживала дочка відповідачки від першого шлюбу. Просив суд визнати дану квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, визнати за ним право власності на 50% відсотків даної квартири та залишити квартиру у власності ОСОБА_4, а на його користь стягнути з позивачки вартість 50% відсотків квартири, що становить 77150 гривень
Рішенням Уманського міськрайонного суду віл 20 червня 2006 року в
задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Уманського міськрайонного
суду від 20 червня 2006 року скасувати, так як суд першої інстанції зробив невідповідність висновків обставинам справи та постановити нове рішення, яким задоволити його позов. Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обгунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Сторони перебували в шлюбі з 1993 року по 2006 рік. Фактично шлюбні відносини припинили в жовтні 2002 року. 17 травня"2002 року на ім'я ОСОБА_4 було придбано квартиру АДРЕСА_1 , а 29 травня 2002 року за взаємною згодою подружжя було продано належну їм трикімнатну квартиру. З жовтня 2002 року сторони по справі фактично припинили шлюбні відносини і в грудні 2002 року ОСОБА_4 виїхала на роботу за кордон.
Згідно зі ст.. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР, який був чинний на момент придбання сторонами в 2002 році квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною власністю. З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1, про яку йде спір між сторонами, була придбана за час перебування в шлюбі та сумісного проживання. Тому дана квартира становить спільну сумісну власність подружжя де кожен має рівне право на це майно, бо ст.. 28 КпЩС України передбачає, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Відповідно до п.4 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17 травня 2002 року продавці квартири отримали гроші за продану ними квартиру від ОСОБА_4 повністю до гадписання даного договору.
Позивач не пропустив строк позовної давності, так як право вимоги про розподіл спільного майна подружжя в нього наступило після розірвання шлюбу в 2006 році, а не з часу фактичного припинення шлюбних відносин. Факт припинення шлюбних відносин вже після купівлі-продажу спірної квартири свідчить і та обставина, що сторони спільно проживали і продали спільно належну їм кооперативну квартиру АДРЕСА_2 через 12 днів після придбання спірної квартири. Доводи ОСОБА_4 про те, що квартиру АДРЕСА_1, 17 травня 2002 року вона придбала для своєї дочки не підтверджено матеріалами справи, так як ОСОБА_4 ніщо не заважало оформити правовстановлюючі документи на куплену квартиру на дочку. Також нічим не підтверджено доводи ОСОБА_4 про те, що після фактичного припинення шлюбних відносин вони добровільно провели розподіл спільного майна подружжя, так як сторонами не надано жодного відповідного акту про проведення такого добровільного розподілу, а ОСОБА_1 проведення добровільного розподілу майна подружжя заперечує. Колегія суддів не знаходить об'єктивним і ту обставину, що ОСОБА_4 брала в борг кошти в ОСОБА_5 на придбання квартири, так як такий договір заперечує ОСОБА_1, тому що в них на той час були кошти та майно / автомобіль та квартира/, ОСОБА_4 не повертала боргу ОСОБА_5 а працюючи за кордоном висилала кошти своїй дочці на її утримання, сам договір позики неможливо визначити по часу виготовлення. Так як спірна квартири набута сторонами під час шлюбу, то вона являється спільною сумісною власністю подружжя, що створює презумпцію виникнення- права власності, при якій подружжя не повинно доводити наявність права на майно набуте в шлюбі. Часом набуття майна є час його купівлі-продажу.
Так як суд першої інстанції постановив рішення, яким зробивневідповідність висновків обставинам справи, то рішення суду першої шстанціїпідлягає до скасування з ухваленням нового рішення, яким позовні вимогипозивача гадлягають до часткового задоволення, встановлення права власності на50% спірної квартири. В стягненні грошової компенсації необхідно відмовити, так як покласти грошову компенсацію за частину власності в квартирі можливо лише за згодою відповідача.
Керуючись ст..ст.ЗОЗ, 307, 311, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду від 20 червня 2006 року задоволити. Рішення Уманського міськрайонного суду від 20 червня 2006 року скасувати.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної шстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня набрання законної сили рішенням.
Головуючий:
Судді: