Справа №2-1995/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 травня 2010р.      Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

   головуючого                                      судді          Мельника О.О.

   при секретарі                                                        Швачко    О.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради та Міністерства праці та соціальної політики України, про визнання дій неправомірними щодо відмови у виплаті недоотриманої одноразової компенсації, щорічної допомоги на оздоровлення та зобов”язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

    28.04.10 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом про те, що він є інвалідом ІІ-ї групи в зв”язку із захворюванням, пов”язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії.  Частиною 1 ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 року(далі Закон), такій категорії осіб, встановлено виплату одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, а частиною 4 вищевказаної статті Закону передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому, така виплата повинна здійснюватись з мінімальної заробітної плати, яка встановлена на момент встановлення інвалідності. Однак, такі соціальні виплати позивачеві були здійснені Управлінням праці та соціального захисту населення Бориспільської міськради в меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством України, внаслідок чого сума недоотриманих ним, в період часу з  2002 року по 2010 рік,  одноразової компенсації складає 158930,4 грн., а щорічної одноразової допомоги на оздоровлення – 17121,3 грн., чим суттєво порушуються його конституційні права на соціальний захист. В свою чергу, УПСЗН Бориспільської міськради, незаконно, відмовляє йому у перерахуванні та виплаті одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення, з урахуванням вищевказаних положень чинного законодавства України, посилаючись на норми Постанов КМУ № 562 від 12.07.2005р. та  № 836 від 26.07.1996 р., якими встановлені розміри таких виплат та відповідно до яких соціальні виплати нараховуються та виплачуються позивачеві, оскільки Постанови КМУ є підзаконними нормативними актами, а у випадках колізії між нормами підзаконного нормативного акту та нормами закону, застосуванню підлягають положення саме Закону, який має вищу юридичну силу. Тому, вважає, що, виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішення даного спору, застосуванню підлягає ст.48 Закону, і просить зобов”язати Міністерство праці та соціальної політики України, як головного розпорядника коштів, що направляються на компенсаційні виплати та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечити виділення грошових коштів УПСЗН для здійснення перерахунку та виплати йому вищезазначених соціальних виплат в розмірі 176051,70 грн., визнати неправомірними дії УПСЗН щодо відмови в нарахуванні та виплаті йому таких соціальних виплат у розмірі, що встановлений ст.ст.48,67 Закону та зобов”язати УПСЗН Бориспільської міської ради здійснити позивачеві перерахунок та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 17121,3 грн., з дотриманням правових позицій ч.3 ст.67 Закону та з урахуванням раніше проведених виплат, а також перерахунок та виплату позивачу недоотриманої одноразової компенсації в розмірі 158930,40 грн.

        Позивач в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, в своїй письмовій заяві позовні вимоги підтримує, просить справу слухати у його відсутність.

        Представник Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міськради в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в письмових запереченнях просить справу слухати у його відсутність, позов не визнає, посилаючись на те, що всі перерахунки виконуються інформаційно-обчислювальним центром, в автоматичному режимі, на основі нормативно-правової бази та під контролем Міністерства праці та соціальної політики України, і управління немає доступу до ручного втручання та проведення перерахунків, які не відповідають чинному законодавству. Тому дії управління щодо виплати позивачеві вказаних соціальних виплат не можуть бути протиправними, т.я. управління діє у межах своїх поноважень, що базуються на законах та нормативних актах, які підлягають обов”язковому виконанню з боку управління. Відповідно до ст.62 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” роз”яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов”язковими, в т.ч. для органів державної виконавчої влади. Згідно ст.63 вищевказаного Закону, фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. В свою чергу, відповідно до ст.71 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Таке право Кабінет Міністрів України має й у 2010 році на підставі ст.70 ЗУ «Про державний бюджет на 2010 рік». Розпорядники бюджетних коштів беруть зобов»язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету. Будь-які зобов»язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним Кодексом України та Законом про бюджет, не вважаються бюджетними зобов»язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов»язань є порушенням бюджетного законодавства. А тому управління праці не зобов»язане проводити зазначені виплати у будь-якій інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним до моменту прийняття рішення Конституційним судом України. Виходячи з фінансових можливостей держави, уряд гарантував і гарантує виплату окремих видів компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в абсолютних розмірах, визначених Постановами КМУ № 562 від 12.07.2005 р.та № 836 від 26.07.1996р. Тим більше позивачем не оскаржуються дані постанови. Отже, в період часу з 2002 року по 2010 рік, за виключенням 2003-2004 років, в які позивач із заявою про призначення йому допомоги на оздоровлення не звертався, йому була нарахована та виплачена допомога на оздоровлення з дотриманням чинних норм законодавства. А що стосується виплати позивачеві одноразової компенсації, то такий вид соціальних виплат має разовий характер, виплачується один раз при встановленні причинного зв»язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС, а не щороку, як вказує позивач. Крім того, законодавством встановлені обмеження щодо виплати такої компенсації, оскільки вони проводяться протягом одного місця з дня встановлення інвалідності. А позивач із заявою про призначення йому одноразової компенсації при встановленні ІІ-ї групи інвалідності до управління не звертався, хоча інвалідність позивачеві було встановлено 19.12.1994р., а на обліку він перебуває лише з 14.02.2002р. Просить застосувати до заявлених позивачем вимог 3-х річний строк звернення до суду та, з цих підстав, відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач звернувся до управління з проханням перерахунку вищезазначених виплат лише 19.03.10р., а користувався він пільгами та компенсаціями, встановленими Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.02.2002 р., і тому він не міг не знати про свої права з цього часу, але раніше до органів, що здійснюють контроль за вищезазначеними виплатами, та до суду не звертався.

           Представник Міністерства праці та соціальної політики в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

            Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

           Встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та з 19.12.1994 року має статус інваліда ІІ-ї групи професійного захворювання, пов”язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків на ЧАЕС. З 14.02.2002 року останній перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради  Київської області.

           Відповідно до абз.3 ч.1 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.) (далі Закон) позивач, як інвалід ІІ-ї групи у зв”язку із захворюванням, пов”язаним із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та учасник ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії, має право на виплату йому одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

           При цьому, відповідно до ч.3 ст.48 даного Закону такі виплати здійснюються з мінімальної заробітної плати, яка встановлюється на момент встановлення інвалідності.

          Згідно із абз.7 ч.4 ст.48 даного Закону позивач, як інвалід ІІ-ї групи у зв”язку із захворюванням, пов”язаним із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та учасник ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії, також має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

          19.03.2010 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради з проханням перерахувати та виплатити йому одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

          На підставі рішення Бориспільського міського УПСЗН по призначення компенсації від 18.03.2010р., позивачеві, неправомірно, була нарахована та виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 120 грн., що є меншим, ніж встановлено чинним законодавством України, а саме меншим, ніж 5 мінімальних заробітних плат.

         Нарахування та виплата позивачу призначеної щорічної грошової допомоги на оздоровлення проводилась з дотриманням вимог Постанов КМУ № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також №836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що не відповідає нормам Конституції та Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

        Одноразова компенсація позивачеві не виплачувалась, оскільки останній з приводу її призначення та виплати, до 2010 року, до Бориспільського міського УПСЗН не звертався.

        Однак, у її призначенні та виплаті УПСЗН Бориспільської міськради, позивачеві, незаконно, відмовляє.

        Також, УПСЗН Бориспільської міської ради, незаконно, відмовляє позивачеві у перерахуванні та виплаті недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

        Вищенаведене підтверджується даними копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виданого на ім”я позивача, відповідно до якого останній має 1-у категорію осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та копії експертного висновку(а.с.9,11), копії довідки від 30.08.1986р.(а.с.12), копії довідки МСЕК(а.с.13), копії довідки від 05.05.2009р.(а.с.14), копії заяви позивача до УПСЗН Бориспільської міської ради від 19.03.2010р.(а.с.15), копії листа УПСЗН № 12/1084 від 25.03.2010р., яким позивачу відмовлено у  перерахуванні та виплаті соціальних виплат у встановленому Законом розмірі(а.с.16-18) та копії особової справи позивача.

          Посилання представника УПСЗН Бориспільської міськради в своїх письмових запереченнях на те, що проведення соціальних виплат залежить від фінансової можливості держави, що визначається  в Державному бюджеті, суд оцінює критично, як безпідставні, оскільки держава, наділивши осіб певною соціальною гарантією, взяла на себе публічне зобов”язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, в т.ч. і матеріальний рівень позивача, і відсутність матеріальних коштів у держави не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, який прямо встановлений законом.

          Також є безпідставним посилання представника УПСЗН Бориспільської міської ради в своїх письмових запереченнях на обмеження застосування ст.48 вищевказаного Закону в частині строків виплати одноразової компенсації, оскільки вказівка закону на проведення такої виплати протягом 1 місяця з дня встановлення інвалідності стосується саме виконання норм даного Закону відповідними органами, але ніяким чином не може обмежувати особу, яка підпадає під дію Закону,  в строках звернення із заявою про призначення грошової допомоги, на яку така особа має право.

         Згідно із ст.ст.21,22,24,64 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

         Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

          Згідно із абз.7 ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії, інвалідам ІІ-ї групи, в зв”язку із захворюванням, пов”язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а відповідно до абз.3 ч.1 ст.48 даного Закону одноразова компенсація такій категорії осіб встановлена в розмірі 45 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент встановлення інвалідності.

           Так, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи" має вищу юридичну силу перед Постановами Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати  особам,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи" та “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на підставі яких позивачеві нараховувались та виплачувались вказані соціальні виплати, і при вирішенні даного спору суди повинні  керуватися  вимогами   статті  48 вказаного  Закону,  який  передбачає  право  позивача  на одноразову компенсацію в розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних  плат. Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними  актами, суд дійшов висновку, що на момент здійснення позивачеві нарахування та виплати вищезазначених компенсацій, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, підлягала застосуванню стаття  48  Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності, а не вищевказані Постанови Кабінету  Міністрів України, що є підзаконними нормативно-правовими актами, та істотно звужували обсяг конституційних прав позивача, як соціально захищеної особи.

       Однак, враховуючи, що позивач звернувся до УПСЗН з вимогою перерахувати та виплатити йому вищезазначені соціальні виплати у відповідності до вимог Закону в 2010 році, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги лише в частині перерахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010р. Крім того, частковому задоволенню підлягають вимоги щодо нарахування та виплати позивачеві одноразової компенсації, оскільки дана соціальна виплата носить разовий характер, виплачується один раз при встановленні причинного зв»язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС, і не може нараховуватись та виплачуватись постійно щороку, як стверджує позивач. При цьому, виплата такої грошової допомоги здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка складається на момент встановлення інвалідності. А тому, враховуючи, що позивач є інвалідом ІІ-ї групи з грудня 1994 року,  при нарахуванні останньому одноразової компенсації слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, який був визначений на момент встановлення інвалідності та дорівнював 140 грн.

       В 2010 році, відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік», розмір мінімальної заробітної плати, складає 869 грн.

       Таким чином, враховуючи, що Міністерство праці та соціальної політики України є головним розпорядником коштів, які направляються на компенсаційні виплати, доплати та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд дійшов висновку, що дане Міністерство слід зобов”язати забезпечити виділення грошових коштів для здійснення перерахунку та виплати позивачу одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, з урахуванням вже виплачених позивачеві сум таких соціальних виплат, в розмірі 10525 грн. 00 коп. (140 грн. х 45 мінімальних заробітних плат=6300 грн.00 коп.- належна до сплати сума одноразової компенсації; 869 грн. х 5 мінімальних заробітних плат = 4345 грн.- 120 грн.(отримана позивачем сума щорічної допомоги на оздоровлення)=4225 грн.- належна до сплати сума щорічної допомоги на оздоровлення, а всього 10525 грн. 00 коп.(6300 грн. 00 коп. + 4225 грн. 00 коп.= 10525 грн. 00 коп.). Крім того, враховуючи, що Управління праці та соціального захисту населення, як державний орган, що здійснює нарахування та проводить такі соціальні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, нараховувало та виплатило позивачу грошову допомогу на оздоровлення у розмірах, менших ніж передбачено чинним законодавством, а в нарахуванні та виплаті одноразової компенсації незаконно відмовило, дії управління по нарахуванню та виплаті допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації, слід визнати протиправними та зобов”язати УПСЗН здійснити позивачеві перерахунок належних до сплати сум за 2010 рік та виплатити одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення у відповідності до ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальних заробітних плат, встановлених законом, та з урахуванням правових позицій ч.3 ст.67 даного Закону щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення.

             Керуючись ст.ст. 21,22,24,46,64 Конституції України, ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року (в редакції Закону від 06.06.1996р.), ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік”, ст.ст.8, 10, 11, 60, 62-64, 212-215 ЦПК України,

суд,

ВИРІШИВ:

              Позов задовольнити частково.

              Зобов»язати Міністерство праці та соціальної політики України забезпечити виділення грошових коштів для здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації та недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії та інваліду ІІ-ї групи, в зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 10525 грн. 00 коп.

                Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1  одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС І-ї категорії та інваліду ІІ-ї групи, в зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірах, менших ніж передбачено ст.ст.48,67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.)– неправомірними.

                Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату суми одноразової компенсації, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та інваліду ІІ-ї групи, в зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 6300 грн. 00 коп.

               Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та інваліду ІІ-ї групи, в зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 4225 грн. 00 коп., з урахуванням правових позицій ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції Закону від 06.06.1996р.).

               Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київскої області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення з подальшою подачею апеляційної скарги на рішення протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                                                                              Суддя      підпис      О.О.Мельник

З оригіналом вірно:  Суддя             О.О.Мельник