Справа № 2-4295/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2010 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Корбута В.М., при секретарі Божок Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про проведення перерахунку та доплати до пенсії, як інваліду 2 групи та підвищення до пенсії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовом, просить відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області ( далі-відповідач) щодо проведення перерахунку та виплату додаткової пенсії та підвищення до пенсії, зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити щомісячної додаткової пенсії та доплату до пенсії у відповідності до ст. ст.39, 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон) в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по даний час та проводити такі нарахування і надалі в законодавчо визначених розмірах.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію по інвалідності, 2 група, захворювання пов’язане з впливом аварії на ЧАЕС і тому відповідач повинен виплачувати йому у відповідності до ст.50 Закону додаткову пенсію в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Крім того, він є непрацюючим пенсіонером і проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому відповідач повинен виплачувати йому у відповідності до ст. 39 Закону доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат . Проте відповідач виплачує додаткову пенсію та доплату до пенсії в значно меншому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством України. Він звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату додаткової пенсії та доплати до пенсії. Проте, його заява залишена без задоволення.
В судове засідання позивач не з’явився, але звернувся із заявою в якій просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, не направив представника в судове засідання, натомість надіслав клопотання в якому просить розглянути справу у відсутності представника відповідача та заперечення на позовну заяву.
Дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і йому з 01.06.2005 року встановлена 2 група інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією Чорнобильського посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.10.1995 року та копією витягу із акту огляду у МСЕК до довідки серії КИО НОМЕР_2.
Згідно листа та довідки № 925/С-01 від 01.03.2010 року виданих відповідачем вбачається, що позивач перебуває на обліку в райуправлінні ПФ з 15.03.1993 року і отримує пенсію по 2 групі інвалідності. У відповідності до законів про Державний бюджет на відповідний рік та постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, № 1 від 03 січня 2002 року позивач з 01.01.2007 року і по даний час щомісячно отримує, згідно ст. 39 Закону доплату до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 10,50 грн., а згідно ст. 50 Закону щомісячно отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру розрахункової величини 19,91 грн. в сумі від 94 грн. до 114,60 коп.
Позиція відповідача, щодо розміру доплати до пенсії та додаткової пенсії, які фактично нараховуються та виплачуються позивачу , яка ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України та законах про Держбюджет на відповідний рік є невірною тому, що вона суперечить вимогам Конституції України, рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Конституція України – є нормами прямої дії.
Стаття 22 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законами України конкретні розміри доплат до пенсій, додаткову пенсію, підвищення до пенсії, пільги і компенсацій, які є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень громадян, тому звужування підзаконним актом змісту та обсягу права наданого Законами України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є безпідставним.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення законів України про Держбюджет на відповідний рік, якими було змінено та зупинено ст.ст. 39,50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визнане таким, що не відповідає Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень.
Відповідно до ст.39 Закону, в редакції, яка діє на даний час, передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються на дві мінімальні заробітні плати .
Відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що відповідач ігноруючи вимоги ст. ст. 39, 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 безпідставно відмовив позивачу у задоволенні його заяви про здійснення перерахунку та виплаті недоотриманих сум до пенсії, а тому дана відмова є протиправною.
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, положення ст. ст. 39, 50 Закону , рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та строк позовної давності, а саме те, що позивач звернувся з позовом 04.08.2010 року і те, що відсутні підстави для поновлення строку, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про здійснення перерахунку та проведення виплати недоплаченої доплати до пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст.39,50 Закону за період з 04.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 18.08.2010 року, дата ухвалення судового рішення.
Крім того, зважаючи на те, що відповідач в своїй діяльності не враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та ігнорує вищевказані рішення Конституційного Суду України, чим самим на протязі тривалого часу грубо порушує права позивача на своєчасне отримання пенсії в повному розмірі, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача керуватися та виконувати положення ст.ст. 39, 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо нарахування та виплати позивачу в подальшому щомісячну доплату до пенсії та додаткову пенсію у розмірах визначених вищевказаними нормами матеріального права, а саме: з 19.08.2010 року і до того часу поки дані норми Закону будуть чинними.
Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати в розмірі 37 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст. 8,19,22,113 Конституції України, ст.ст. 39, 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, суд-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, прож. в АДРЕСА_1, задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області щодо проведення перерахунку та виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії та додаткової пенсії протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, додаткову пенсію у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 39,50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з врахуванням виплачених коштів, за період з 04.08.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 18.08.2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області здійснити нарахування та проводити виплату ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову пенсію у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 39,50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 19.08.2010 року і до того часу поки дані норми Закону будуть чинними та не зміненні, доповненні або скасовані.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті ІТЗ у розмірі 37 гривень.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п.18, ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.М. Корбут