КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1534/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвин О.Т.
Суддя-доповідач: Заяць В.С.
У Х В А Л А
Іменем України
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Зайця В.С.,
суддів: Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А 1735 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року у справі за позовом військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах ОСОБА_3 до Військової частини А 1735 про стягнення матеріальної допомоги в сумі 2 288,55 грн., -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2009 року військовий прокурор Житомирського гарнізону в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1735 про стягнення матеріальної допомоги в сумі 2 288,55 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року позов задоволено.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що незгоден з рішенням суду, оскільки через відсутність належного фінансування з боку держави, а тому вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходить службу в військовій частині А 1735 та знаходиться на грошовому забезпеченні у відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Крім того ч. 4 даної статті передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
У відповідності до п. 33.1 Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно п. 33.2. Інструкції матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) –на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Наказом командира військової частини А 1735 № 250 від 12.11.2008 року ОСОБА_3 призначено матеріальну допомогу передбачену наказом МО України № 260 від 11.06.2008 року у розмірі 2288, 55 гри., однак вказана допомога позивачу не виплачена.
Відповідач проти суми заборгованості не заперечує, посилається на недостатнє фінансове забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29.11.2005 року у справі «Носаль проти України», заява №18378/03, суд зауважує, що державні органи не можуть довільно посилатись на брак коштів, як на підставу невиконання зобов’язання щодо сплати заборгованості. Обов’язком держави є створення відповідної системи виконання законів та органів контролю за їх виконанням без необґрунтованих затримок у виплаті належних грошових відшкодувань, які в свою чергу не повинні впливати та звужувати права громадян.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу військової частини А 1735 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: _____________________В.С. Заяць
Судді: _____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун