Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
03 серпня 2010 р. № 2а- 44330/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд
в складі: головуючого –судді Зоркіної Ю.В.,
суддів: Самойлової В.В., Чалого І.С.,
за участю секретаря судового засідання Смоляр Є.А.,
за участю представників: позивача –Літвінової А.С., відповідача –Сазонова Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства заводу “Електроважмаш” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Головного управління державного казначейства України у Харківській області про стягнення бюджетної заборгованості,
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Головного управління державного казначейства України у Харківській області, в якому просив суд стягнути з державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ в розмірі 1230578,37 грн.; зобов’язати Управління державного казначейства у Харківській області перерахувати на поточний рахунок позивача бюджетну заборгованість в розмірі 1230 578,37 грн. та витрати, пов’язані з розглядом даної судової справи покласти на відповідача.
Під час розгляду справи представник позивача уточнив суму бюджетного відшкодування з 1230578,37 грн. на 1126806,39 грн.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що податкові декларації за серпень - грудень 2006 р. подані позивачем до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові разом з заявою про повернення бюджетного відшкодування, розрахунком повних сум бюджетного відшкодування та всіма іншими необхідними документами. Факти надмірно сплачених позивачем сум податку на додану вартість по податковим деклараціям за серпень, жовтень, листопад та грудень 2006 р. на загальну суму 580 291,00 грн. було підтверджено результатами позапланових виїзних перевірок ДП завод «Електроважмаш», проведених СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові з питань правомірності декларування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказані звітні періоди. Як наслідок, у позивача виникло право на отримання бюджетного відшкодування на загальну суму 5 580 291,00 грн., на підставі чого, протягом серпня 2006 р. - червня 2007 р., шляхом перерахування з Державного бюджету грошових коштів та погашення податкових векселів.
Відповідачами було здійснено бюджетне відшкодування надмірно сплачених Позивачем сум ПДВ, зазначених в податкових деклараціях за серпень, жовтень - грудень 2006 р. на загальну суму 4 349 712,63 грн.
Бюджетне відшкодування суми, зазначеної в податковій декларації з податку на додану вартість повинно було бути здійснено відповідачем в наступні строки: - за серпень 2006 р. - не пізніше 30.10.2006 р., - за жовтень 2006 р. - не пізніше 30.12.2006 р., - за листопад 2006 р. - не пізніше 29.01.2007 р., - за грудень 2006 р. - не пізніше 28.02.2007 р..
Однак, у зазначені строки бюджетне відшкодування не було здійснене відповідачем, внаслідок чого станом на 22 серпня 2007 р. перед позивачем існує бюджетна заборгованість з нездійсненого бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціям за серпень, жовтень, листопад та грудень 2006 р. на загальну суму 1 230 578,37 грн. (в тому числі: за серпень 2006 р. - 103 772,37 грн., за жовтень 2006 р. - 311 655,00 грн., за листопад 2006 р. -605 659,00 грн., за грудень 2006 р. - 209 492,00 грн.).
Наявність зазначеної бюджетної заборгованості протягом тривалого строку, могла бути викликана лише внаслідок порушення Відповідачами своїх обов'язків щодо здійснення платнику податку бюджетного відшкодування та є порушенням передбаченого Законом України «Про податок на додану вартість» права платника податку позивача на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у встановлені строки.
Виходячи з вище викладеного представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник першого відповідача в судове засідання з’явився та з позовом не погодився у повному обсязі вказавши, що згідно зустрічних перевірок сума заявленого позивачем бюджетного відшкодування на час подання позову не підтверджена.
Представник другого відповідача в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву в якій просив суд слухати без участі їх представника.
Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно змісту п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168 (далі Закон № 168) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
У відповідності до вимог п.п. 7.7.2 «а»п. 7.7. ст. 7 Закону Закон № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Крім цього згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується довідками СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 2063/40-0/00213121 від 10.11.2006 р. (перевірка декларування ПДВ за серпень 2006 р.), довідкою СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 2494/40-018/00213121 від 26.12.2006 р. (перевірка декларування ПДВ за жовтень 2006 р.) та довідкою СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 322/40-018/00213121 від 09.02.2007 р. (перевірка декларування ПДВ за листопад, грудень 2006р.), позивачем правомірно були визначені суми бюджетного відшкодування в податкових деклараціях а серпень, жовтень, листопад та грудень 2006 р .
Факт наявності та підтвердженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у позові, представником відповідача не заперечувався та підтверджувався даними, які містяться в первинних документах, копії яких наявні у матеріалах справи.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач підтвердив відповідність наданих платіжних доручень на суму ПДВ, ним сплачених, які включені в суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету за серпень, жовтень, листопад та грудень 2006 року.
Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно приписів п.7.7.4, п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.6 ст. 7 Закону Закон № 168 підставою для здійснення (нездійснення) бюджетного відшкодування є відповідний висновок податкового органу, який приймається за наслідками проведених перевірок.
Таким чином така підстава відмови у здійсненні бюджетного відшкодування, як наказ ДПА України від 24.04.2003 року № 196-ДСК«Відносно здійснення ефективного контролю правомірностю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичними особами», який зобов’язує ОДПС забезпечити проведення документальної перевірки заявленого до відшкодування ПДВ, проведення зустрічних перевірок основних постачальників (до виробника або імпортера товару, робіт, послуг; та наказ ДПА України «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ»від 12.11.2002 року № 538, де зазначено, що у ході проведення документальної перевірки заявленого до відшкодування податку на додану вартість повинні проводитись зустрічні перевірки основних постачальників.
Із пояснень представника відповідача в судовому засіданні встановлено, що СДПІ, не відшкодовуючи позивачу задекларовані суми ПДВ, виходила з того, що згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. У даному випадку основними постачальниками позивача (контрагентами) по ланцюгу були суб’єкти господарювання, які не знаходяться за юридичною адресою, визнані банкрутами, зняті з обліку у ДПІ за місцезнаходженням (юридичною адресою), або взагалі суб’єкти господарювання не мали господарських взаємовідносин з контрагентами по ланцюгу, які були постачальниками продукції (товарів) по ланцюгу.
Зокрема, СДПІ вказує, що одним з постачальників товару зазначених періодів було ТОВ «Еталон», якому ДПЗ «Електроважмаш»сплачувало суми ПДВ за поставлений товар і за рахунок яких сформувалась частина податкових кредитів відповідних періодів. При цьому, ТОВ «Еталон» не є виробником відвантаженої продукції, постачальником таких товарів є МПП «Внешторгінвест». Актом Ленінської МДПІ м. Луганська від 19.04.2007 року встановлено відсутність МПП «Внешторгінвест»за юридичною адресою, встановлено також відсутність документів про підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин підприємств за період 2005-2006 роки в зв’язку з їх викраденням у громадському транспорті. Крім того, по ланцюгам постачання встановлені підприємства банкрути, ліквідовані та такі, що не знаходяться за юридичними адресами (ТОВ «АПСУ»– у ліквідаційній процедурі, ПП «ДУКУ»–банкрут, ТОВ «Імест»- банкрут, МПП «Технотрейд»не знаходиться за юридичною адресою, не співпадає обсяг податкових зобов’язань, ТОВ «Гула»не знаходиться за юридичною адресою, господарська документація у прокуратурі).
В зв’язку з цим, СДПІ не може встановити фактичну надмірну сплату ПДВ по ланцюгу (декларування та перерахування контрагентами по ланцюгу сум ПДВ), а як наслідок підтвердити у повному обсязі суми бюджетного відшкодування ПДВ «Електроважмаш».
З цього приводу суд зауважує, що судовим розглядом встановлено, що:
- між ДП "Електроважмаш" та ТОВ “Укрспецстрой” укладений договір від 01.07.2005 року №б/н. Відповідно до умов вищезазначеного контракту ТОВ “Укрспецстрой” прийняв на себе виконання робіт по реконструкції станції нейтралізації;
- між ДП "Електроважмаш" та АТ МЕА “ЕЛТА” укладено договір № 49-06 від 17 березня 2006 року, відповідно до умов якого позивач придбав у АТ МЕА “ЕЛТА” корпус статора турбогенератора ТГВ-300;
- між ДП "Електроважмаш" та ТОВ “Еталон” укладено договір № 23/01 від 23 січня 2006 року, відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ “Еталон” кабельно –провідникову продукцію, строк дії договору до 30.06.2010р.;
- між ДП "Електроважмаш" та СПДФО ОСОБА_5 укладено договір по комплектації, відновленню та ремонту розточувального станка ЛР-426Ф1 № 12/1 від 12.01.2006 року.
Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судом встановлено, що договори між ДП "Електроважмаш" та ТОВ “Укрспецстрой” від 01.07.2005 року №б/н., між ДП "Електроважмаш" та АТ МЕА “ЕЛТА”№ 49-06 від 17 березня 2006 року, між ДП "Електроважмаш" та ТОВ “Еталон”№ 23/01 від 23 січня 2006 року, між ДП "Електроважмаш" та СПДФО ОСОБА_5 № 12/1 від 12.01.2006 року у встановленому порядку недійсними визнані не були.
Факт укладання зазначених вище правочинів та виконання їх умов між ДП "Електроважмаш" та ТОВ “Укрспецстрой” від 01.07.2005 року №б/н., між ДП "Електроважмаш" та АТ МЕА “ЕЛТА”№ 49-06 від 17 березня 2006 року, між ДП "Електроважмаш" та ТОВ “Еталон”№ 23/01 від 23 січня 2006 року, між ДП "Електроважмаш" та СПДФО ОСОБА_5 № 12/1 від 12,01,2006 року підтверджується відповідними наявними в матеріалах справи договорами, податковими накладними від продавців (платників податків) –ТОВ “Еталон”, ТОВ “Укрспецстрой”, АТ МЕА “ЕЛТА”, СПДФО ОСОБА_5, приходними ордерами, видатковими накладними, товарними накладними, актами виконаних робіт між ДП "Електроважмаш" та СПДФО ОСОБА_5 та ТОВ “Укрспецстрой”, які наявні у матеріалах спроави
Відповідно до абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Судом встановлено, що ТОВ “Укрспецстрой” виконало роботи для ДП "Електроважмаш" по реконструкції станції нейтралізації, ДП "Електроважмаш" придбав у АТ МЕА “ЕЛТА” корпус статора турбогенератора ТГВ-300, ДП "Електроважмаш" придбав у ТОВ “Еталон”кабельно –провідникову продукцію, ДП "Електроважмаш" отримано від СПДФО ОСОБА_5 результати робіт по комплектації, відновленню та ремонту розточувального станка ЛР-426Ф1.
ДП "Електроважмаш" суми ПДВ за поставлені товари та отримані результати робіт включено до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2006 року згідно отриманим податковим накладним у таких сумах: за жовтень 2006 р. в сумі 4520895,00 грн., за листопад 2006 р. в сумі 4076489 грн. та за грудень 2006 р. в сумі 4464931 грн.
Позивач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані ТОВ “Еталон”, СПДФО ОСОБА_5, АТ МЕА “Елта”, ТОВ “НПП Укрспеистрой” відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.
Таким чином, ТОВ “Еталон”, СПДФО ОСОБА_5, АТ МЕА “Елта”, ТОВ “НПП Укрспеистрой” виконали свої зобов'язання за договорами поставки та купівлі-продажу, а ДП "Електроважмаш" прийняло виконання їх умов, операції з придбання товарів та робіт за цими договорами відображені у податковому обліку позивача.
Довідками , складеними за результатами проведених СДПІ по роботі з ВПП перевірок позивача встановлено та не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні, що взаємовідносин ДП "Електроважмаш" у жовтні –грудні 2006 року з підприємствами, що припинили підприємницьку діяльність, не виявлено.
Представником відповідача не заперечувалося також, що на момент укладання та виконання правочинів контрагенти позивача - ТОВ “Еталон”, СПДФО ОСОБА_5, АТ МЕА “Елта”, ТОВ “НПП Укрспецстрой” були зареєстровані як платники ПДВ.
Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.
За таких обставин, посилання позивача на невідповідність договорів поставки вимогам ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.
Посилання відповідача на те, що в результаті дослідження ланцюгу постачання продукції по 2-й та 3-й ланці МПП “Внешторгін”, ТОВ “Апсу”, ПП “Дуку” встановлено неможливість визначити фактичної надмірної сплати до бюджету ПДВ по ланцюгу постачання, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.
Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету та встановлення їх сплати по ланцюгу постачання.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України № 168 бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008 –квітні 2009 року).
Суд також не вважає належним доказом правомірності висновку відповідача щодо нікчемності правочинів його посилання на незнаходження за юридичною адресою постачальників по ланцюгу ТОВ “Еталон”, СПДФО ОСОБА_5, АТ МЕА “Елта”, ТОВ “НПП Укрспецстрой”, а саме - МПП “Внешторгінвест”, ТОВ “Техноімпекс”, визнання банкрутом ПП “Дуку”, та зняття його з обліку 11.03.2009 року, про що зазначено в листі, з огляду на те, що факти незнаходження за юридичною адресою, незвітування та визнання банкрутом встановлені щодо звітності за податкові періоди 2008 року, встановлені факти взагалі не стосується перевіряємого періоду –жовтень, листопад, грудень 2006 року та, крім того, взагалі не є належними доказами правомірності висновку про нікчемність правочинів позивача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8-14, 94,160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
постановив:
Адміністративний позов Державного підприємства заводу «Електроважмаш»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Головного управління державного казначейства України у Харківській області про стягнення бюджетної заборгованості - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства заводу «Електроважмаш» (61055 м. Харків, пр. Московський, 299, код 00213121) бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ в розмірі 1 126 806 (один мільйон сто двадцять шість тисяч вісмост шість) грн., 39 коп.
Зобов'язати Головне управління державного казначейства України у Харківській області перерахувати на поточний рахунок Державного підприємства заводу «Електроважмаш» бюджетну заборгованість в розмірі 1 126 806, 39 грн. (один мільйон сто двадцять шість тисяч вісмост шість) грн., 39 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства заводу «Електроважмаш» (61055 м. Харків, пр. Московський, 299, код 00213121) судові витрати у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн., 00 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі виготовлена 06.08.2010 року.
Головуючий суддя Ю.В.Зоркіна
Судді В.В.Самойлова
І.С.Чалий