КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-35/08 Головуючий у 1-й інстанції: Козіна С.М.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"26" серпня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів Хрімлі О.Г.,
Літвіної Н.М.,
Вівдиченко Т.Р.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Ржищівської міської ради Кагарлицького району Київської області на постанову Ржищівського міського суду Київської області від 16 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Ржищівської міської ради Кагарлицького району Київської області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 звернувся з позовом до управління праці та соціального захисту населення Ржищівської міської ради Кагарлицького району Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2006, 2007 роки.
Постановою Ржищівського міського суду Київської області від 16 травня 2008 року позов задоволено.
Відповідача зобов’язано здійснити позивачу перерахунок допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2006, 2007 роки виходячи з розміру щорічної допомоги на оздоровлення для евакуйованих в 1986 році - три мінімальних заробітних плат і з визначенням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати коштів.
З відповідача на користь позивача стягнуто недоотримані кошти допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2006, 2007 роки згідно проведеного перерахунку.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
У зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є евакуйованою особою із зони відчуження у 1986 році 2-ї категорії, що підтверджується копією відповідного посвідчення.
Вимогами ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Виплата вказаної щорічної допомоги на оздоровлення за оспорюваний період часу позивачу здійснювалась відповідачем в розмірі, який встановлений постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та на загальні засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами зазначивши, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги відповідач керувався постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, які не відповідають вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при цьому суд першої інстанції виходив з того, що про порушення своїх прав позивач дізналась в 2007 році з письмової відповіді відповідача, а відтак встановлений законом строк звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів в частині позовних вимог за 2000-2002 роки нею не пропущено, тому суд першої інстанції прийшов до висновку щодо необхідності задовольнити позовні вимоги в повному обсязі шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати на момент здійснення виплати в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплаченої допомоги за 2000, 2001, 2002, 2006, 2007 рр. та стягнути з відповідача недоотримані кошти згідно проведеного перерахунку.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Що стосується позовних вимог за 2007 рік, то колегія суддів зважає на наступне.
09.07.2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
З листа Ржищівського управління праці та соціального захисту населення № 1428 від 20.07.2010 року вбачається, що позивачу за 2007 рік допомога на оздоровлення була виплачена 17.09.2007 року.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у вересні 2007 року, тобто після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року в розмірі, передбаченому постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були нечинними на момент здійснення такої виплати, не виконав взяті державою зобов’язання та порушив права позивача.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги за 2007 рік підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог за 2000, 2001, 2002 роки, то колегія суддів зважає на наступне.
Як вбачається з довідки відповідача № 1428 від 20.07.2010 р., одноразова допомога на оздоровлення за період з 2000 по 2002 роки позивачу не виплачувалась.
В даному випадку, на момент виникнення спірних правовідносин питання подання скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб було врегульовано положеннями глави 31-А ЦПК України 1963 року. Стаття 248-5 цього Кодексу передбачала, що скаргу може бути подано в суд у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Однак, позивач з такою скаргою до суду не звертався, а тому суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог за вказаний період.
Що ж стосується позовних вимог за 2006 рік, то слід зазначити наступне.
Згідно п.37 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.» зупинена дія ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562, отже позовні вимоги за цей період є безпідставними.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ржищівської міської ради Кагарлицького району Київської області задовольнити частково.
Постанову Ржищівського міського суду Київської області від 16 травня 2008 року скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Ржищівської міської ради Кагарлицького району Київської області щодо неправильного нарахування та виплати ОСОБА_4 сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Ржищівської міської ради Кагарлицького району Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням фактично виплачених сум.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді Н.М. Літвіна
Т.Р. Вівдиченко