Справа 22ц-1156/ 2006 року Головуючий 1-ї інстанції: Коваль В.І.
Категорія 34 Суддя - доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
РІШЕННЯ Іменем України
2006 року червня місяця 7 дня колегія суддів в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Вовненко Г.Ю.,
суддів: Колосовський С.Ю.,
Кутової Т.З.,
при секретарі: Варміш О.С.,
за участю: відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2006 року
за позовом ОСОБА_2
до
ОСОБА_1
про
стягнення аліментів
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в розмірі 600 грн. посилаючись на те, що з відповідачем перебувала в шлюбі до 2003 року, від якого вони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка проживає з позивачкою і відповідач не приймає участь у її утриманні.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2006 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивачки стягнуто 400 грн. на утримання дитини до її повноліття.
В апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення змінити, посилаючись на те, що суд не вірно застосував норми матеріального права та безпідставно стягнув з нього аліменти в грошовому виразі, тоді як він має постійне місце роботи і постійний заробіток, який менше стягнутої з нього суми.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючі позовні вимоги, суд вірно виходив з того, що, відповідно до ст. 180 СК України, відповідач зобов'язаний утримувати свою дитину і має таку можливість.
Між тим,. вирішуючи питання щодо способу виконання відповідачем обов'язку по утриманню дитини, а саме стягуючи аліменти в грошовому виразі, суд не навів тому переконливих доказів, щодо наявності до цього законних підстав.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 183 СК України, за загальним правилом, доля заробітку (доходу) матері чи батька, яка підлягає стягненню, як аліменти на дитину, визначається судом. Між тим, згідно зі ст. 184 СК України, якщо платник має непостійний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також при наявності інших обставин, які мають суттєве значення, суд може визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі.
Як видно з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1999 року по 17 грудня 2003 року (а.с. 4, 17). Від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка проживає разом з матір'ю по АДРЕСА_1 в м. Миколаєві (а.с. 4).
Відповідно до довідки Центру зайнятості, ОСОБА_1 за трудовим договором з жовтня 2005 року працює у підприємця ОСОБА_4 і його заробіток складає 350 грн. (а.с. 26).
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, про те, що відповідач має постійний заробіток, а тому, відповідно до вище наведеної норми закону, розмір аліментів слід визначити в долі від його доходу. Враховуючи стан здоров'я дитини, колегія вважає можливим, стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При вказаних обставинах, рішення суду слід змінити на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИ ЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2006
року - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця АДРЕСА_2 Жовтневого району Миколаївської області на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 лютого 2006 року по день досягнення дитиною повноліття, а також на користь держави 51 грн. судового збору.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня його проголошення.