КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-101/09                                   Головуючий у 1-й інстанції:   Букіна О.М.  

Суддя-доповідач:  Швед Е. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" вересня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Желтобрюх І.Л. та Мельничука В.П., розглянувши в м. Києві в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 23 березня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до Солом’янського районного суду та про зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати несплачену державну соціальну допомогу як дитині війни, –

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

- поновити пропущений строк для звернення до суду з 01.01.2006 р. по теперішній час;

- визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо нарахування і виплати несплаченої держаної соціальної допомоги як дитині війни (30 % надбавки до пенсії) з 01.01.2006 р. по теперішній час незаконною;

- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва протягом п’яти календарних днів з дня набрання судовим рішення законної чинності нарахувати до виплати та виплатити у повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 01.01.2006 р по 31.12.2008 р. загальною сумою 3891,90 грн., проіндексувавши її з урахуванням інфляції, що має місце протягом вказаного періоду.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 23 березня 2009 року позов задоволено частково:

- визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;

- зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва здійснити нарахування і виплату пенсії позивачу з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за виключенням здійснених виплат;

- в задоволенні решти позовних вимог –відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Всі особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляд справи, у зазначений в повістці-повідомленні час до суду не прибули. З клопотаннями про перенесення судового засідання не зверталися.

З доповіді судді-доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін –не обов’язкова.

За таких обставин колегія суддів визнала можливим провести апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції –без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що позовні вимоги про зобов’язання здійснення перерахунку доплати до пенсії згідно з статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підлягають задоволенню саме з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується копією посвідчення.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(редакція від 18.11.2004 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, підпунктом 2 пункту 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (редакція від 28.12.2007 р.), відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р., визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.

Згідно з вищевказаним рішенням Конституційного Суду України, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з дня визнання підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. № 107-VI неконституційним, відновлюється попередня редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни, згідно з якою, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, позивач має право у 2008 році на підвищення своєї пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Колегія суддів вважає, що положення частини 3 статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Так, відповідно до статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги за період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включно задоволенню не підлягають, так як позивач за вказаний період отримав відповідні виплати у розмірі, передбаченому законодавством, чинним на час виплати.

У зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу відмови в задоволенні позовних вимог з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включно, у зв’язку з чим підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції не вбачається.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог за 2006-2007 роки з підстав пропущення позивачем річного строку звернення до суду.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з набранням чинності 10 березня 2010 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року №1691-УІ та відповідно до статей 323, 325, 327 ЦПК України, підпункту 9 пункту 3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України»перегляд даної справи у касаційному порядку здійснює судова палата у цивільних справах Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, ст. ст. 319, 323, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 23 березня 2009 року –залишити без задоволення.

Постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 23 березня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий суддя:                                                             Е.Ю. Швед           

Суддя:                                                                       І.Л. Желтобрюх

Суддя:                                                                       В.П. Мельничук