КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-16383/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Бачун О.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
У Х В А Л А
Іменем України
"17" серпня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.,
Суддів: Літвіної Н.М.,
Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі: Демченко Т.І.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, третя особа: Подільське районне управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ГУ МВС України у м. Києві, третя особа: Подільське РУ МВС України у м. Києві про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам по справі та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з постановленням нового рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.09.2008 року наказом № 227 о/с ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_3 призначено старшим оперуповноваженим відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Подільського районного управління ГУ МВС України в м. Києві.
02.09.2009 року начальником Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві на ім’я заступника начальника Головного управління подано рапорт із викладеними в ньому обставинами щодо неодноразового порушення службової дисципліни з боку позивача та доведено до відома про невихід на службу останнього без поважних причин.
Начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, Яремою В.Г. затверджено висновок щодо звільнення з органів внутрішніх справ старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Подільського районного управління капітана міліції ОСОБА_3
16.09.2009 року наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3, позивача звільнили з органів внутрішніх справ за п. 64 пп. «є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. 17.09.2009 рок позивач ознайомився з даним наказом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачу, суд першої інстанції посилався на висновки проведеного відповідачем службового розслідування, яким було зафіксовано, що в період з 13.08.2009 року по 22.09.2009 року позивач без поважних причин не виходив на службу. Факт невиходу позивача на службу протягом періоду з 13.08.2009 року по день звільнення (22.09.2009 року) підтверджується наявними у матеріалах службового розслідування доказами, а саме: рапортами начальника Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 02.09.2009 року, старшого інспектора ВКЗ Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 01.09.2009 року, заступника начальника відділу БНОН Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 04.09.2009 року, 03.09.2009 року, 28.08.2009 року, 21.08.2009 року, начальника відділу БНОН Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 03.09.2009 року, 04.09.2009 року, 27.08.2009 року, 28.08.2009 року, актами про невихід на службу капітана міліції ОСОБА_3 від 18.09.2009 року, 16.09.2009 року, 15.09.2009 року, 11.09.2009 року, 09.09.2009 року, 05.09.2009 року, 03.09.2009 року, 28.08.2009 року, 26.09.2009 року, 21.08.2009 року, 19.08.2009 року, 14.08.2009 року.
Також, враховуючи те, що в період з 21.08.2009 року по 29.08.2009 року позивач доглядав за хворою дитиною, згідно довідки про тимчасове звільнення від роботи по догляду за хворою дитиною № 12 від 29.08.2009 року, виданої Шрахівською районною лікарнею Черкаської області, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати поважною причиною відсутності позивача на службі у зазначений період, а саме: з 21.08.2009 року по 29.08.2009 року.
При цьому, суд першої інстанції зробив висновок, що у період з 30.08.2009 року по 16.09.2009 року позивач був відсутній на службі без поважних причин, так як жодних доказів на підтвердження поважності причин відсутності позивачем до суду надано не було.
Крім цього, факти невиходу позивача на роботу також підтверджуються поясненнями свідків, допитаних в суді першої інстанції та наявними доказами в матеріалах справи.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується та додатково зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам –співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації, тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов’язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням. Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши вказані норми законодавства, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ГУ МВС України у м. Києві, видаючи оспорюваний наказ № 846 о/с від 16.09.2008 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та звільнення останнього з органів внутрішніх справ за п. 64 пп. «є»(за порушення дисципліни), діяло на підставі, у спосіб та у межах наданих відповідачу повноважень, тому підстав для задоволення позовних вимог у суду немає.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні..
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2010 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Літвіна Н.М.
Хрімлі О.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 23 серпня 2010 року