КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-287/1-09 Головуючий у 1-й інстанції: Ластовка Н.Д.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
У Х В А Л А
Іменем України
"04" серпня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
Вівдиченко Т.Р.,
Цвіркун Ю.І.
Федорова Г.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивач 19 лютого 2009 року звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни за 2006-2008 роки.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_4, як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Колегією суддів встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»в цій частині на відповідність Конституції та законів України не переглядався, а тому відповідачем була проведена виплата вказаної допомоги у повному обсязі.
Крім того, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, що позивачем було пропущено річний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення надбавки як дитині війни за 2006 рік, оскільки до суду звернувся за захистом своїх порушених прав 19.02.2009 року, а саме з порушенням річного строку позовної давності.
Докази поважності пропуску строку позовної давності в матеріалах справи відсутні. Таким чином, підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності немає. Отже, суд першої інстанції в цій частині виніс рішення яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
З приводу вимог позивача про стягнення надбавки до пенсії як дитині війни за 2007 рік, колегія суддів вважає за можливе зазначити наступне.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом України «Про Державний бюджет України», який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет Закону України «Про Державний бюджет України»чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України підкреслив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Проте, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, що позивачем було пропущено річний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення надбавки як дитині війни за 2007 рік, оскільки до суду звернувся за захистом своїх порушених прав 19.02.2009 року, а саме з порушенням річного строку позовної давності.
Докази поважності пропуску строку позовної давності в матеріалах справи відсутні. Таким чином, підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності немає. Отже, суд першої інстанції в цій частині виніс рішення яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни за 2008 рік, колегія суддів вважає за можливе зазначити наступне.
Пунктом 41 Розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів»було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Між тим, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказане положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів»було визнано неконституційним з 22 травня 2008 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дітям війни допомога, у розмірі передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за 2008 рік підлягає виплаті з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги посилання відповідача на положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання надбавки до пенсії як дитині війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та дав правильну правову оцінку наданим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд –
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва –залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.
Головуючий: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Цвіркун Ю.І.
Федорова Г.Г.