КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1440/09/1003 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитренко А.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" серпня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.,
Суддів: Федорової Г.Г.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась з позовом до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов’язання перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2009 року позов задоволено, визнано відмову управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо перерахунку одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_3 виходячи з розміру мінімальної заробітної плати неправомірною.
Стягнуто з управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого,2) на користь ОСОБА_3 2200 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги за 2007 рік.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно змінити з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2-ї категорії, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи та не заперечується сторонами.
Вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі –п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Виплата вказаної щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік позивачу здійснена відповідачем в розмірі, який визначено постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, тобто з урахуванням обмежень, що встановлювались Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції посилався на прийняте 09 липня 2007 року Конституційним Судом України Рішення у справі № 1-29 /2007 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) деякі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, якими скасовувалось або змінювалось положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в своїх рішеннях Конституційний Суд України зазначав, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається.. При цьому, правильно застосувавши положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про неохідність визнати неправомірною відмову відповідача перерахувати та виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення та вважав за необхідне стягнути на користь позивача недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2 200,00 грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково з огляду на слідуюче.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 152 Конституції України, закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Рішення Конституційного Суду є остаточним і обов’язковим до виконання на території України. Крім того в п. 5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, судова колегія вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, здійснивши позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у грудні 2007 року після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року в розмірі, передбаченому постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого втратили чинність на момент здійснення такої виплати, не виконав взяті державою зобов’язання та порушив права позивача.
Проте, ухвалюючи по суті правильне рішення, суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо необхідності стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену допомогу на оздоровлення в сумі 2200 грн. за 2007 рік, що було зазначено у третьому абзаці резолютивної частини оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду. Згідно з ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги відповідача задоволенню не підлягають, а оскаржувану постанову суду першої інстанції необхідно змінити в частині задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2009 року змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення наступним чином.
Зобов’язати управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 щорічну одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік у відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат з урахуванням проведеної у 2007 році виплати.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя: ____________ Т.Р. Вівдиченко
Судді: ____________ Г.Г. Федорова
____________ Ю.І. Цвіркун