ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.07 Справа№ 24/108
За позовом: Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Гірської сільської ради, с Гірське Миколаївського району Львівської області
до відповідача : Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ Горуцьке”, с Гірське Миколаївського району Львівської області
Про витребування майна з незаконного володіння
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Прокурор –Овчаренко О.З. –прокурор відділу
Від позивача –Дудич В.І. –сільський голова
Від відповідача –Петришин В.П. –керівник, Довганюк О.Г. –гол. бух.
Суть спору: Позов заявлено прокурором про витребування з незаконного володіння СГ ТзОВ „Горуцьке” в користь Гірської сільської ради садка залишковою вартістю 21 922,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на балансі відповідача, який є правонаступником КСП „Горуцьке”, перебуває садок залишковою вартістю 21 922,76 грн.
Прокурор вважає, що відповідачем незаконно утримується це майно, оскільки згідно із п.8 ст.31 Закону України „ Про колективне сільськогосподарське підприємство” об”єкти соціальної сфери у разі реорганізації та ліквідації підприємств підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Посилаючись на ст.ст. 386,387 Цивільного кодексу України, прокурор просить витребувати майно з незаконного володіння СГ ТзОВ „Горуцьке” в користь Гірської сільської ради.
Прокурор та позивач позовні вимоги підтримують.
В додаткових поясненнях до позовної заяви від 18.07.2007р. за № 02-13/98 позивач зазначає, що приміщення адмінбудинку було збудоване за кошти місцевого колгоспу ім. Мічуріна в 1967р. і використовувалося до 1977р. за своїм призначенням як контора колгоспу. З 1978 по 1992рік спірне приміщення використовувалося під дитячий садок. У зв”язку із зменшенням кількості дітей у селі в 1992р. дитячий садок було закрито. З того часу і по даний час будівля знаходиться на балансі відповідача без використання.
У 2000 році при розпаюванні майна кооперативу, приміщення садка не було розпайоване, а було зазначене в балансовому переліку майна у розділі „Основні засоби, які не підлягають паюванню”, за порядковим № 240. 17.04.2005р.Гірська сільська рада прийняла рішення №199 „ Про порядок виконання Постанови КМУ від 13.08.2003р. № 1253”, та звернулася 12.05.2005р. і 03.06.2005р. до відповідача з пропозицією про створення спільної комісії для приймання-передачі приміщення садка у комунальну власність, однак відповіді на свої звернення не отримала. Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 1253 від 13.08.2003р., позивач стверджує, що приміщення садка підлягає передачі у комунальну власність.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що дійсно приміщення контори, збудоване в 1967р., тимчасово використовувалося під дитячий садок, використовувалося також і під будинок для приїжджих . При розпаюванні майна була допущена помилка при написанні назви будівель, замість адміністративного будинку - приміщення контори, помилково вказано назву приміщення ”садок”. В 1994р. на нараді в райдержадміністрації було вирішено відновити в селі лікарню на 10 ліжкомісць, а приміщення контори планувалося передати під поліклініку, тому це приміщення не було розпайоване і не використовувалося. Однак, пройшли роки, а роботу лікарні в селі не було відновлено, тому 21.09.2006р. власники майнових паїв на зборах провели розпаювання нерозпайованого майна, що підтверджено протоколом. Один примірник протоколу був наданий в сільську раду, що підтверджено підписом сільського голови на протоколі, який скріплений печаткою сільської ради.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
На виконання Указу Президента України від 03.12.1999р. № 1529/99 „ Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” зборами уповноважених працівників ВСГК „Горуцький” 20.01.2000р. прийнято рішення про реорганізацію ВСГК „Горуцький” шляхом розпаювання майна кооперативу після збирання врожаю, яке оформлене протоколом №1 ( протокол є в матеріалах справи).
29.01.2000р. зборами засновників СГ ТзОВ „Горуцьке” прийнято рішення про створення товариства та затвердження його статуту.
СГ ТзОВ „Горуцьке” зареєстроване Миколаївською РДА 24.03.2000р., включене до ЄДРПОУ 27.03.2000р., що підтверджено довідкою № 1852 Львівського обласного управління статистики. Згідно із статутом СГ ТзОВ „Горуцьке”, товариство є правонаступником реорганізованого ВСГК „Горуцький” в частині боргових зобов”язань колишнього кооперативу, його майнових прав і обов”язків відповідно до чинного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, майно кооперативу на суму 2 050 533,83грн. було розпайоване між членами кооперативу та передане в оренду СГ ТзОВ „Горуцьке”. Основні засоби на суму 258 602,58 грн., в т.ч. і приміщення садка ( будівлі приїзджих ) залишковою вартістю 21 922,76 грн., не було розпайоване, а було передане відповідачеві на довічне управління майном. Названі факти підтверджуються наступними договорами: договором про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності від 06.12.2000р., договором передачі майна колективом співвласників юридичній особі від 06.12.2000р., договорами про довічне управління майном від 06.12.2000р, від 08.12.2005р., укладеними співвласниками майна та відповідачем.
Згідно із протоколом №3 від 21.09.2006р. зборів уповноважених громадян- співвласників майнових паїв, було прийняте рішення про розпаювання на всіх власників майнових паїв с. Гірське , які мали право на одержання майнового паю станом на 01.01.1992р., нерозпайованого майна, в т.ч і приміщення контори , яке в переліку нерозпайованого майна значиться як „ садок ( будинок приїжджих), залишковою вартістю 21 922,76 грн.
Названий протокол підписаний головою сільської ради і скріплений печаткою сільської ради.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до матеріалів переоцінки основних засобів колгоспу ім. Мічуріна за 1971рік, схеми розташування будівель, споруд і передавальних устаткувань бригади №1 колгоспу в с.Гірське, експлікації, карточки обліку на будівлю, спірне приміщення обліковується як контора, площею 167,6 кв.м, збудована в 1967р.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
В силу ст. 7 Закону України „ Про колективне сільськогосподарське підприємство” № 2114-Х11 від 14.02.1992р., об”єктами права власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб”єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени –в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
Статтею 9 названого Закону, в редакції, що була чинною на момент розпаювання майна ВСГК „Горуцький”, передбачено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств.
Матеріалами справи підтверджено, що адміністративний будинок ( приміщення контори) було збудоване в 1967р. за кошти колгоспу, та тимчасово використовувалося під дитячий садок. Як вбачається із матеріалів справи, правонаступником колгоспу був ВСГК „Горуцький, розпаювання майна якого відбулося в 2000р.
Стаття 31 Закону України „ Про колективне сільськогосподарське підприємство” в редакції 1992р., не передбачала передачі об”єктів соціальної сфери, житлового фонду до комунальної власності.
Пунктом п.3 постанови КМУ від 05.09.1996р.№ 1060 „ Про поетапну передачу у комунальну власність об”єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ та організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності”, чинної на момент розпаювання майна, було передбачено передачу до комунальної власності об”єктів соціальної сфери та житлового фонду за рішенням загальних зборів членів підприємства чи зборів уповноважених.
Жодних рішень про передачу приміщення контори ( садка) у комунальну власність загальні збори членів кооперативу чи збори уповноважених не приймали.
Матеріалами справи підтверджено, що спірна будівля згідно із первинними документами на будівлю обліковується як контора. Це приміщення тимчасово використовувалося під дитячий садок та будинок для приїзджих .У зв”язку з тим, що спірне приміщення планувалося переобладнати під поліклініку при відновленні роботи лікарні, при розпаюванні майна в 2000р. приміщення було включене до основних засобів, що не підлягають паюванню, під назвою
„ садок ( будинок приїжджих)”.
Суд вважає, що тимчасове використання будівлі контори під дитячий садок , під будинок для приїжджих та помилкове зазначення при розпаюванні майна назви будівлі „ садок ( будинок приїзджих)”, не означає належність даної будівлі до об”єктів соціальної сфери.
Такий висновок підтверджується і тим, що приміщення контори використовувалось під дитячий садок лише до 1992р., на момент розпаювання майна ( 2000р.) і після розпаювання, спірне приміщення не використовувалося і не обліковувалося по первинних бухгалтерських документах як об”єкт соціальної сфери, який підлягав передачі у комунальну власність.
Як зазначено вище, на момент подання позову спірне майно допайоване, про що зборами уповноважених прийняте рішення від 21.09.2006р.
Відтак, посилання прокурора у позовній заяві на п. 8 ст.31 „Про колективне сільськогосподарське підприємство” № 2114-Х11 в редакції Закону України від 20.02.2003р. № 547-1У ,та посилання позивача в своїх поясненнях на постанову КМУ від 13.08.2003р. № 1253, якою затверджено Порядок безоплатної передачі у комунальну власність об”єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарське підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств - правонаступників, суд вважає безпідставним.
Крім того, як на підставу позовних вимог прокурор у позовній заяві посилається на статті 386 та 387 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди.
Статтею 387 ЦК України встановлено право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння.
Отже, названі норми встановлюють способи захисту права власності.
Жодних доказів, які підтверджують , що позивач - Гірська сільська рада є власником спірного приміщення, яке є предметом спору, суду не подано.
Таким чином, посилання прокурора на названі норми Цивільного кодексу України, на думку суду, є неправомірним.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 29, 33, 34, 69, 74, 77, 82 -85, 87 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1.В задоволенні позову відмовити.
Суддя Хабіб М.