Справа № 2а-2524/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Самойлюк Г.П.
за участю секретаря: Гречаний В.С.
сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Недбал А.В. –представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Головної держаної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №089862 від 27.01.2010 року,
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Територіального управління Головної держаної інспекції на автомобільному в Одеській області, в якому позивач зазначив, що 27.01.2010 року відповідачем було прийнято постанову про застосування фінансових санкцій №089862 на підставі акту перевірки № 159983 від 29.12.2009р., складеного посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті. Однак, як зазначає позивач, перевірки не було, акт посадовими особами відповідача не складався, тому прийнята на його підставі постанова є незаконною. Крім того, позивач зазначив, що законодавство про автомобільний транспорт не порушував, 29.12.2009 року знаходився в м. Одесі по особистим справам.
У судовому засіданні позивач, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що дії посадових осіб Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області при здійсненні перевірки та прийнятті постанови відповідали чинному законодавству України про автомобільний транспорт. Акт перевірки та винесена на його підставі постанова № 089862 від 27.01.2010р. про застосування фінансових санкцій були складені у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» та Закону України «Про автомобільний транспорт».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення сторін, допитавши свідків, суд встановив наступне.
29.12.2009 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було здійснено перевірку транспортного засобу Мерседес д/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ДАО № 676705 є власником зазначеного транспортного засобу.
Під час перевірки було встановлено факт перевезення пасажирів у кількості 5 осіб для власних потреб без документів, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме за відсутністю списку пасажирів. Позивачем під час перевірки було надано ліцензійну картку АВ № 497543, яка дійсна до 10.11.2014 року та згідно якої використовувати автобус для перевезення пасажирів, за наявності документів встановлених чинним законодавством, має право ОСОБА_1
За результатами цієї перевірки було складено акт № 159983 від 29.12.2009р. Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області 18.01.2010р. направлено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (лист №162/02), яке отримано позивачем 26.01.2010р., про що свідчить корінець повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.24).
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за участю ОСОБА_1 27.01.2010 року Т.в.о. начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області ОСОБА_5 було винесено постанову № 089862 про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій у сумі 1 700 грн., копія якої була направлена позивачу (лист №282/02 від 27.01.2010р.) та отримана останнім 03.02.2010 року (а.с.25-28).
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Згідно наказу Мінтрансзв'язку України N 888 від 14.12.05р. «Про затвердження Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті», територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.09.04р. N 1190 „Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті", мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України. Територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні: здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотриманням вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом: здійснюють державний нагляд за забезпеченням безпеки перевезень суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. N 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі-Порядок).
Відповідно п. 2 Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
П. 4 Порядку встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»дано визначення поняття пасажирські перевезення - це перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлен перелік документів на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, дорожній лист, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2009 року посадовими особами Територіального управління головної державної інспекції на автомобільному траспорті в Одеській області було проведено перевірку, в ході якої встановлено, що здійснюються перевезення пасажирів у кількості 5 осіб для власних потреб без документів, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В судовому засіданні позивач наполягав на тому, що 29.12.2009р. він дійсно перебував в м. Одесі за власними потребами та здійснював перевезення пасажирів, а саме своїх близьких родичів, однак перевірка його транспортного засобу посадовими особами відповідача взагалі не проводилась.
Судом не приймаються до уваги вищезазначені доводи позивача та спростовуються наступним.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що 29.12.2009р. в ході проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_1 надав документи, серед яких, в порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»не було списку пасажирів, в зв’язку з чим був складений акт перевірки № 159983 від 29.12.2009р. Позивач ознайомився з актом, проте від підписання та пояснень відмовився, про що і було зазначено в акті перевіряючими (а.с.22). Крім того, твердження позивача спростовуються адміністративним позовом, в якому він зазначив, що співробітники інспекції оглядали його документи.
Суд не приймає до уваги пояснення допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_6, оскільки обставини, про які він повідомив суд, спростовуються фактами, встановленими судом, а саме складеним за результатами перевірки актом, у якому зазначено документи, на підставі яких позивачем здійснювались перевезення (номер та серія ліцензії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія). Показання ОСОБА_6 щодо відсутності перевірки працівниками відповідача спростовуються адміністративним позовом, в якому позивач зазначив, що «представники транспортної інспекції перевірили документи та записали фамілію односельчанина (ОСОБА_6.)».
Пунктами 14, 15 Порядку встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку.
Пунктами 38-40 Порядку визначено права та обов’язки посадових осіб та уповноважених осіб суб’єкта господарювання, згідно яких, посадові особи під час проведення перевірки зобов’язані пред'являти службове посвідчення, завдання на перевірку та за результатами проведення перевірки транспортного засобу робити відповідну відмітку у дорожньому листі (у разі його наявності). Уповноважена особа суб'єкта господарювання, водій зобов'язані створити умови для проведення перевірки та надати необхідні документи та мають право ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання; надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.
Суд, проаналізувавши положення діючого законодавства про автомобільний транспорт, дійшов висновку, що сам факт надання позивачем перевіряючим особам документів, на підставі яких ним здійснюються автомобільні перевезення, підтверджує наявність у них всіх необхідних встановлених законодавством документів та достатніх повноважень для проведення даної перевірки та не є підставою вважати, що перевірки не було, а тому складений за її результатами акт та винесена на його підставі постанова є законними. Крім того, позивач не заперечував щодо відсутності списку пасажирів на момент проведення перевірки.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України суб’єкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Будь-яких доказів, які б свідчили про порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт при винесенні постанови про застосування штрафних санкцій, позивач суду не надав.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, довів правомірність своїх дій в ході проведення перевірки та прийнятті оскаржуваної постанови з посиланням на відповідні докази.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази у сукупності, допитавши свідків, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не підтверджують обставини, на які останній посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та в матеріалах справи, тому прийнята відповідачем постанова про застосування фінансових санкцій № 089862 від 27.01.2010 року є правомірною та законною, а позовні вимоги щодо скасування постанови про застосування фінансових санкцій не обґрунтовані, не відповідають чинному законодавству, отже не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164 КАС України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 13 вересня 2010 року
Суддя: Г.П. Самойлюк