Справа № 2-3732/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

        10 серпня 2010  року  суддя Рокитнянського районного суду Київської області  Корбут В.М. розглянувши у відкритому   судовому засіданні в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області  про визнання неправомірною відмову щодо проведення перерахунку підвищення до пенсії, доплати до пенсії та додаткової пенсії  та стягнення вказаних доплат до пенсії, -  

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовом, просить   визнати неправомірною відмову  Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області ( далі-відповідач) щодо проведення перерахунку підвищення пенсії, доплати до пенсії та додаткової пенсії, зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії, доплати до пенсії та підвищення до пенсії у відповідності до ст.ст. 39,51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Закон) та ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року та проводити такі нарахування і надалі в законодавчо визначених розмірах.

Свої вимоги позивач  обґрунтовує тим, що  він народився в 1939 році, перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком. Також є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Тому відповідач повинен  виплачувати йому щомісячну доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, додаткову пенсію в розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідач фактично виплачує йому доплату до пенсії, додаткову пенсію та підвищення до пенсії в значно менших розмірах. Він звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та проведення виплати щомісячної доплати до пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії, проте йому було відмовлено. Вважає відмову  відповідача неправомірною, тому  звернувся до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач не з’явився, в позовній заяві просить розглянути справу без його участі.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, не направив представника  в судове засідання, натомість надіслав клопотання в якому просить розглянути справу у відсутності представника відповідача та заперечення на позовну заяву.

Дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Згідно копії паспорта вбачається, що позивач народився 20 травня 1939 року, а тому  являється дитиною війни, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.03.1994 року вбачається, що позивач  є особою, що постраждала від Чорнобильської катастрофи (категорія 4). Дане посвідчення є безстроковим і діє на всій території України.

Згідно довідки № 3659 від 14.07.2010 року виданої виконкомом Рокитнянської селищної ради вбачається, що позивач проживає в АДРЕСА_1, з 02.04.1985 року по даний час, яке віднесено до території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Із листа та довідки відповідача № 4830/П-01 від 14.07.2010 року  вбачається, що позивач перебуває на обліку  в райуправлінні ПФ з 26.04.1995 року і отримує пенсію за  віком. У відповідності до законів про Державний бюджет на відповідний рік та постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, № 1 від 03 січня 2002 року, №1252 від 26 листопада 2009 року позивач з 01.01.2007 року і по даний час щомісячно отримує, згідно ст. 39 Закону доплату до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі 5,20 грн., а згідно ст. 51 Закону щомісячно отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 4, виходячи з розміру розрахункової величини 19,91 грн.   в сумі з 3 грн. 10 коп. до 35 грн. 30 коп. та підвищення до пенсії, як дитині війни з 01.01.2008 року в сумі 47 грн.  до 49 грн. 80 коп. (в залежності від розміру прожиткового мінімуму).

Суд вважає, що позиція відповідача, яка ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України та законах про Держбюджет на відповідний рік є невірною тому, що це суперечить вимогам Конституції України, рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

Відповідно до ч. 2  ст.  19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 2  ст.  113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.  Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Конституція України – є нормами прямої дії.  

Стаття 22 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються  і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту  та обсягу існуючих прав і свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені законами України конкретні розміри доплат до пенсій, додаткову пенсію, підвищення до пенсії, пільги і компенсацій, які  є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень громадян, тому звужування підзаконним актом змісту та обсягу права наданого Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  є безпідставним.

Крім того,  згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005),  який неодноразово розглядає проблеми,  пов'язані з реалізацією права на соціальний захист,  неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень,  і сформулював правову позицію,  згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України,  що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема,  належать громадяни,  яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося,  що пільги,  компенсації,  гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень,  тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до ст.39 Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується у розмірі однієї мінімальної заробітної плати .

Відповідно до ст.51 Закону особам, віднесеним до категорії 4, призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»  пенсії дітям війни підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що відповідач ігноруючи вимоги ст. ст. 39, 51  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.6  Закону  України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 безпідставно відмовив позивачу у задоволенні його заяви про проведення перерахунку та не виплатив недоотриману додаткову  пенсію, доплату до пенсії та підвищення до пенсії, що є протиправним.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. ст.   39, 51  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.6  Закону  України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та строк позовної давності, з якого вбачається, що позивач звернувся з даним позовом тільки 23.07.2010 року, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про здійснення перерахунку та проведення виплати щомісячної доплати до пенсії, додаткової пенсії та підвищення до пенсії у розмірах визначених вищезазначеними нормами матеріального права за період 23.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2009 року.

Крім того, зважаючи на те, що відповідач в своїй діяльності не враховує  пріоритетність законів над підзаконними актами та ігнорує рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6рп/2007 та № 10 рп/2008 від 22.05.2005 року, чим самим на протязі тривалого часу грубо порушує права позивача на своєчасне отримання пенсії в повному розмірі, суд вважає за необхідне  зобов'язати відповідача  керуватись та виконувати положення ст.ст. 39, 51  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо нарахування та виплати позивачу  в подальшому щомісячну доплату до пенсії, додаткову пенсію та підвищення до пенсії у розмірах визначених вищевказаними нормами матеріального права, а саме з 01.01.2010 року і до того часу поки дані норми  Закону будуть чинними.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 8, 19, 22, 113 Конституції України, ст.ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, прож. АДРЕСА_1, задовольнити.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії, додаткової пенсії  та підвищення до пенсії в повному обсязі-протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, додаткову пенсію у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 39,51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , з урахуванням фактично виплачених коштів, за період з 23.07.2007 року по 31.12.2007 рік, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської  області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, додаткову пенсію у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 39,51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  з 01.01.2010 року і до того часу поки дані норми Закону будуть чинними  та не зміненні, доповненні або скасовані.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської  області на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені по оплаті ІТЗ у розмірі 37 гривень.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської  області на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.

Звільнити ОСОБА_1  від сплати судового збору у відповідності до п.18, ст.4 Декрету КМ України „Про державне мито” від 21.01.1993 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області  через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 Суддя                                                                                                                                                                                 В.М.Корбут