Категорія №3.3.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 вересня 2010 року Справа № 2а-5055/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Ципко О.В.
при секретарі судового засідання: Бородіної І.Ю.
за участю
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Стельмаха М.В. (довіреність УДЗР/1712),
представник третьої особи: не з»явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа – Краснолуцький міський відділ ГУМВС України в Луганській області про визнання дій незаконними, скасування наказу, поновлення на публічній службі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИВ
23 червня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа – Краснолуцький міський відділ ГУМВС України в Луганській області, в якому він просив визнати поважними причини пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовом, дії керівництва Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області по винесенню наказу № 742 від 16.07.2009 р. про звільнення з органів МВС у запас збройних сил за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1, начальника сектору дільничних інспекторів міліції Краснолуцького міського відділу незаконними, скасувати наказ № 724 від 16.07.2009 р. в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1, начальника сектору дільничних інспекторів міліції Краснолуцького міського відділу з органів МВС у запас збройних сил за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни), поновити капітана міліції ОСОБА_1, начальника сектору дільничних інспекторів міліції Краснолуцького міського відділу ГУМВС України в Луганській області на публічній службі з 17.07.2009 р., зобов’язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області виплатити позивачу у повному обсязі середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.07.2009 р. та по день винесення рішення по справі.
В позовній заяві позивач зазначив, що наказом начальника Краснолуцького MB ГУМВС України в Луганській області № 161 від 16.06.2009р. на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Підставою застосування дисциплінарного стягнення був висновок службового розслідування, за наслідками якого його було визнано причетним до конфлікту.
З 1 липня 2009 року позивач знаходився у черговій відпустці. Прокурором м. Красний Луч було винесено постанову про порушення кримінальної справи по ознакам злочину, передбаченого ч. 2 ст 296 КК України відносно позивача та старшого дільничного інспектора міліції СДІМ Краснолуцького MB ГУМВС України ОСОБА_3 Під час проведення слідства по даній кримінальній справі з 16.07.2009 року позивач був, на його думку, безпідставно відкликаний із відпустки, а 16 липня 2009 року наказом начальника ГУ МВСУ в Луганській області № 724 було скасовано наказ начальника Краснолуцького MB № 161 від 16.06.2009р. в частині його покарання, та позивача було звільнено з органів МВС за п. 64"є" (порушення дисципліни) "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України". Як вказує позивач, в наказі від 16.07.2009 року № 724 не було жодним чином вмотивовані підстави скасування попереднього наказу, зокрема ким або чим встановлений факт не відповідності вже накладеного дисциплінарного стягнення тяжкості проступку.
На думку позивача, його проступок не може вважатися порушенням службової дисципліни, оскільки в той день, коли відбувся конфлікт, у позивача був вихідний після добового чергування, службові функції він не виконував.
Згідно до ст. 21 Закону України "Про міліцію", звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у скоєнні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили. Позивач з моменту оголошення йому наказу про звільнення не був згоден як з такими діями прямого начальника так і з прийнятим відносно нього рішенням. Зазначений наказ про звільнення позивач вважає незаконним.
Позивач незгоден з наказом про звільнення вважає такі дії незаконними, при цьому посилався на ст. 14 Дисциплінарного статуту, якою передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Отримання дисциплінарного стягнення у вигляді догани позивач вважав суворими покаранням, але сприйняв цю догану як науку для себе на майбутнє. На думку позивача, накладення догани відповідало висновкам службового розслідування.
Дії керівництва ГУМВС в Луганській області по виданню наказу про звільнення позивач вважає незаконними тому, що не було встановлено, що догана не відповідає тяжкості вчиненого позивачем проступку. Не було проведено додаткової службової перевірки, чи іншим якимось чином не було зроблено висновків про наявність в діях позивача більш тяжких наслідків або більш тяжких порушень законів, наказів та т.п.
Мотивом видання наказу від 16.07.2009р., на думку позивача, послугувала постанова про порушення кримінальної справи, що опосередковано могло би вказувати на більшу тяжкість його проступку. Але, в ст. 21 Закону України "Про міліцію" зазначено, що звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.
Тому позивач вважає безпідставним звільнення його з посаді на підставі п. 64 "є" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" та відкликання його з чергової відпустки з дозволу прямого начальника (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище)". Крім того, будучи членом профспілкової організації атестованих співробітників Краснолуцького МВ ГУМВС, рішення про його звільнення не було узгоджено з обласною профспілковою організацією атестованих працівників ОВС ГУМВС України в Луганській області, що є, як зазначив позивач у позові, грубим порушенням законодавства та його прав. Під час судового засідання позивач не наполягав на встановленні цього порушення з боку відповідача при здійсненні його звільнення, яке полягало у неузгодженні звільнення з профспілкою. Разом з цим не надав суду підтвердження фактів причетності та членства його в обласної профспілкової організації атестованих працівників ОВС ГУМВС України в Луганській області.
Щодо порушення строків оскарження, позивач у судовому засіданні наголосив, що оскільки згідно статті 99 КАС України встановлено річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, тому він вважає цей строк не пропущеним з його боку.
Однак, як поважність все ж таки пропущення 3 - місячного строку, встановленого спеціальним Законом № 3460 «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», позивач в позові зазначив, що відносно нього довго тривало кримінальне переслідування з боку прокуратури м. Красний Луч, після чого 24.11.2009р. Краснолуцьким міським судом було винесено постанову про звільнення позивача від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 296 КК України у зв'язку з примиренням сторін. Але, у зв'язку з сімейними обставинами (народження другої дитини та пошук роботи), позивач не мав можливості оскаржити рішення про його звільнення. Тому, позивач в позові зазначив, що в такому випадку пропущений ним строк звернення до суду може бути судом визнаний пропущеним з поважних причин.
Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, а строк звернення до адміністративного суду вважати не пропущеним, оскільки з дня звільнення до дня звернення до суду не минув рік.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що порушень при звільненні позивача з боку відповідача не було, процедуру звільнення було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, але враховуючи строки встановлені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, оскаржити звільнення позивач мав у трьохмісячний строк з дня звільнення, оскільки позивачем не надано доказів поважності пропущення цього строку, просив суд та наполягав на відмові у задоволенні позову через пропущення строку звернення до суду.
Представник 3-ої особи - Краснолуцький міський відділ ГУМВС України в Луганській області у судове засідання не з’явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення справи не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутністю представника третьої особи на підставі матеріалів, які знаходяться у справі.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст. 9 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 КАС України передбачено, що в числі інших, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов’язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу”. Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільнення з публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме: Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, Етичним кодексом працівника органів внутрішніх справ України, Кодексом честі працівника органів внутрішніх справ України та іншими.
Проблемою даного спору є питання щодо правомірності звільнення позивача з посади начальника сектору дільничних інспекторів міліції Краснолуцького міського відділу капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
Суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 18 Закону України «Про міліцію», встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів Української РСР № 114 від 29.07.1991 р.
Законом України від 22.02.2006 року № 3460, затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі Статут). Зазначений Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Згідно ст. 20 Закону України «Про міліцію», регламентовано, що працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади
Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.
З вказаних норм вбачається підвищенні вимоги щодо статусу працівників міліції та їх поведінки.
Згідно ст.1 Статуту, службова дисципліна - дотримання особа рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерств» внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяга працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 2 Статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
У розумінні ст. 4 Статуту наказ – є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначається мета і предмет завдання,строк його виконання та відповідальна особа, якій належить виконати. Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.
Згідно з п. 8 ст. 12 Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни в якості дисциплінарного стягнення може бути застосовано звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 13 Статуту …міністр внутрішніх справ України має право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу. Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих міністром внутрішніх справ України. Начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності. Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники. Дисциплінарні стягнення, такі як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не
відповідає тяжкості вчиненого проступку.
Згідно із ст. 14 Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування мас бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.
У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення дисципліни, необхідно з'ясовувати у чому конкретно виявлялось порушення, що стало підставою для звільнення, чи додержаний порядок застосування дисциплінарних стягнень, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок (постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з послідуючими змінами).
Судом встановлено, що згідно запису у трудовій книжці, наказом № 27 від 09.02.2001 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ (а.с 6 зворотній бік), що підтверджується послужним списком (а.с. 19-20).
24.05.2001 року ОСОБА_1 була прийнята Присяга працівника органів внутрішніх справ України (а.с. 24).
30.12.2008 наказом ГУМВС України в Луганській області № 438 о/с був призначений на посаду начальника сектору дільничних інспекторів міліції Краснолуцького міського відділу ГУМВС України в Луганській області у зв’язку з реорганізацією штатів, що підтверджується копією послужного списку (а.с. 20).
ОСОБА_1 має звання капітан міліції згідно наказу УМВС № 319 о/с від 01.08.2007 р. (а.с. 19).
Як вбачається з матеріалів справи, в результаті службового розслідування, яке проводилось Краснолуцьким МВ ГУМВС України в Луганській області від 12.06.2009 року, було встановлено, що 05.06.2009 року до Краснолуцького МВ ГУМВС України в Луганській області надійшла заява гр. ОСОБА_5 про те, що 04.06.2009 р. невідомі особи вчинили відносно неї та її подруги гр. ОСОБА_6 протиправні дії.
Перевіркою було встановлено, що до кола невідомих осіб належав і позивач по справі – ОСОБА_1, який внаслідок недостойної поведінки, яка полягала у тому, що перебуваючи поза службою ОСОБА_1 вживаючи пиво ображав зазначених вище осіб словами, яки ображали і пригнічували честь та гідність гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, а також обливав їх пивом з пляшки, яку тримав у руці. Висновок службового розслідування містить пояснення, які надавав позивач по факту інциденту (а.с. 8-9). За результатами проведеного службового розслідування було прийнято рішення про клопотання перед керівництвом міськвідділу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника СДІМ Краснолуцького МВ ГУМВС капітана міліції ОСОБА_1 та старшого дільничного інспектора міліції Краснолуцького МВ ГУМВС старшого лейтенанта ОСОБА_7, копія висновку службового розслідування направлено до прокуратури м. Красний Луч для дачі юридичної оцінки діям співробітника міліції.
Підтвердження факту скоєння проступку з боку позивача відносно громадянок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 міститься у матеріалах справи (пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 а.с. 30-33).
Позивач в судовому засіданні не заперечував проти цього.
16.06.2009 р. наказом № 161 Краснолуцького МВ ГУМВС в Луганській області «Про покарання співробітників СДІМ Краснолуцького МВ ГУМВС» за вчинення проступку який ганьбить почесне звання працівника ОВС України, ігнорування вимог наказу МВС України від 16.03.2007 № 81 та Етичного кодексу працівника ОВС України, ОСОБА_1 було оголошено догану (а.с. 37).
16.07.2009 р. за результатами службового розслідування, яке проводилось Головним управлінням УМВС України в Луганській області, за фактом порушення кримінальної справи відносно працівника міліції Краснолуцького МВ ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було складено висновок в якому зазначено, що вивчивши матеріали службового розслідування проведеного керівництвом Краснолуцького МВ ГУМВС перевірка за фактом грубого порушення ОСОБА_1 та ОСОБА_7вимог дисципліни була проведена поверхово, не були враховані обставини, за яких скоєно порушення та його тяжкість, не надана принципова оцінка діям керівництва Краснолуцького МВ ГУМВС , а вжитті до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 заходи дисциплінарного впливу не відповідають тяжкості вчиненого ними порушення.
Враховуючи ці факти, за результатами службового розслідування, Головним управлінням УМВС України в Луганській області було складено висновок, в якому зазначалось про скасовання наказу Краснолуцького МВ ГУМВС в Луганській області «Про покарання співробітників СДІМ Краснолуцького МВ ГУМВС» № 161 від 16.06.2009 р. в частині покарання вказаних працівників за м»якістю на підставі ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ. Разом з цим за грубе порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Кодексу честі та Етичного кодексу працівників міліції, що виразилось у скоєнні вчинку, який дискредитує звання працівника міліції та несумисний з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вирішено звільнити з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та навчальницьким складом ОВС України (п. 2,3 висновку, а.с. 28).
На виконання висновку за результатами службового розслідування, яке проводилось Головним управлінням УМВС України в Луганській області було видано наказ ГУУМВС України в Луганській області № 724 від 16.07.2009 року «Про грубе порушення дисципліни працівниками міліції Краснолуцького МВ ОСОБА_1 та ОСОБА_7.» яким було скасовано наказ Краснолуцького МВ ГУМВС в Луганській області «Про покарання співробітників СДІМ Краснолуцького МВ ГУМВС» № 161 від 16.06.2009 р. в частині покарання вказаних працівників за м’якістю на підставі ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ. За грубе порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Кодексу честі та Етичного кодексу працівників міліції, що виразилось у скоєнні вчинку, який дискредитує звання працівника міліції та несумисний з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вирішено звільнити з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та навчальницьким складом ОВС України (а.с. 38-39).
На підставі наказу ГУУМВС України в Луганській області № 724 від 16.07.2009 року «Про грубе порушення дисципліни працівниками міліції Краснолуцького МВ ОСОБА_1 та ОСОБА_7.» видано наказ Головного управління УМВС України в Луганській області «По особовому складу» № 320 о/с від 17.07.2009 року про звільнення згідно з Положенням про проходження служби рядовим та навчальницьким складом органів внутрішніх справ з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 (М-115189), начальника (за рахунок коштів місцевого бюджету) сектору дільничних інспекторів міліції Краснолуцького міського відділу (а.с. 41).
З пояснень сторін убачається, підтверджується матеріалами справи, що з 01.07.2009 року позивач знаходився у відпустці. Тому, 15.07.2009 начальник Краснолуцького МВ ГУМВС в Луганській області підполковник міліції Гелеверя О.Г. скерував на адресу начальника ГУМВС України в Луганській області (вих. номером 43/10130, а.с. 34) клопотання про відкликання з чергової відпустки позивача у зв’язку з проведенням службового розслідування за фактом порушення карної справи відносно нього.
Відповідно до п. 55 Положення відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище).
На підставі вищезазначеного клопотання наказом начальника ГУМВС України в Луганській області № 319 о/с від 16.07.2009 року було відкликано з черговою відпустки ОСОБА_1 у зв’язку із службовою необхідністю (а.с. 36).
Суд вважає, що при прийнятті рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, посадови особи відповідача діяли відповідно до порядку накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого ст.ст. 14- 16 Дисциплінарного статуту.
Судом встановлено під час судового засідання, що підтверджується письмовими доказами – витягом з наказу та копією трудової книжки (зворотна сторона а.с. 6, а.с. 41) що звільнення ОСОБА_1 відбулось на підставі наказу Головного управління УМВС України в Луганській області «По особовому складу» № 320 о/с від 17.07.2009 року, а позивач звернувся до суду за відновленням порушеного права та просив скасувати наказ ГУУМВС України в Луганській області № 724 від 16.07.2009 року «Про грубе порушення дисципліни працівниками міліції Краснолуцького МВ ОСОБА_1 та ОСОБА_7.», який передував наказу про фактичне звільнення позивача.
Згідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення. Таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з ОВС, вважається виконаним після видання наказу по особовому складу.
Враховуючи наведене, проаналізувавши накази відповідача № 724 від 16.07.2009 року та № 320 о/с від 17.07.2009 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними дій керівництва Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області по винесенню наказу № 742 від 16.07.2009 р. про звільнення з органів МВС у запас збройних сил за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1, начальника сектору дільничних інспекторів міліції Краснолуцького міського відділу та скасування наказу № 724 від 16.07.2009 р. в частині звільнення позивача з займаної посади, оскільки фактично він був звільнений іншим наказом Головного управління УМВС України в Луганській області № 320 о/с від 17.07.2009 року «По особовому складу», який позивач не оскаржує у даній адміністративній справі і який не є предметом спору.
Разом з суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо поновлення капітана міліції ОСОБА_1, начальника сектору дільничних інспекторів міліції Краснолуцького міського відділу ГУМВС України в Луганській області на публічній службі з 17.07.2009 р., оскільки вони необґрунтовані через те, що наказ Головного управління УМВС України в Луганській області № 320 о/с від 17.07.2009 року «По особовому складу», яким було звільнено позивача, не оскаржувався позивачем і є дійсним.
Посилання позивача на порушення з боку відповідача порядку його звільнення через неузгодження рішення про звільнення з обласною профспілковою організацією атестованих працівників ОВС ГУМВС України в Луганській області, не береться судом до уваги, оскільки в судовому засідання позивач не наполягав на встановленні цього порушення з боку відповідача, не надав суду документального підтвердження його членства в обласній профспілковій організації атестованих працівників ОВС ГУМВС України в Луганській області.
Відповідно до п. 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Оскільки судом звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ визнано законним, а позивачу відмовлено у поновленні на посаді, тому позовні вимоги стосовно зобов’язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області виплатити позивачу у повному обсязі середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.07.2009 р. та по день винесення рішення по справі не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено правомірність видання Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області наказів № 724 від 16.07.2009 року та № 320 о/с від 17.07.2009 року, на підставі відповідних доказів та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідачем правомірність своїх дій доведена.
Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, покладається на відповідача і у справах про поновленні на роботі. Суд вважає, що відповідач довів правомірність та об’єктивність прийнятого, відносно ОСОБА_1, рішення щодо звільнення його з лав ОВС України.
Щодо стосується строків звернення позивача до суду з адміністративним позовом щодо оскарження застосованого до позивача дисциплінарного стягнення, суд дійшов наступного.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчені часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено на тій підставі, що пропущено строк звернення.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, як стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Пріоритетними для застосування при вирішенні питання строків позовної давності є спеціальні закони, а саме ст. 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» встановлено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Тому позивач повинен був звернутись до адміністративного суду з позовом до 17.10.2009 року.
Враховуючи такі обставини, що позов надійшов до Луганського окружного адміністративного суду 23.06 2010 року, статті 99 та 100 КАС України діяли у редакції від 06.07.2005 року, до внесених змін та доповнень, згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453
Відповідно до ч. 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки спір виник до внесення змін у статті 99 та 100 КАС України, тому суд вважає неможливим їх застосування до цих правовідносин у новій редакції.
Суд приймає до уваги наполягання представника відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав; свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 роз'яснено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.
Враховуюче вищевикладене, суд вважає, що громадянин може звернутися із заявою з урахуванням норми спеціального Закону - ст. 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» якою встановлено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому наполягає одна із сторін.
Приймаючи до уваги те, позивачем не надані об'єктивні данні, які б свідчили про поважність причин пропуску ним встановленого строку звернення до суду з урахуванням того, що відповідач наполягав на пропущенні позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у зв’язку з пропущенням строку.
Оскільки в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, тому суд вважає, що підстав для стягнення судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 15, 17, 99, 100, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа - Краснолуцький міський відділ ГУМВС України в Луганській області про визнання причин пропущення строку звернення до адміністративного суду поважними, дій керівництва до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області щодо винесення наказу № 724 від 16.07.2009 р. незаконними, скасування наказу № 724 від 16.07.2009 р. в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з органів МВС у запас Збройних Сил за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, поновлення на публічній службі з 17.07.2009 р., стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 17.07.2009 р. відмовити за пропущенням строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови буде складено та підписано 13.09.2010 року.
Суддя Ципко О.В.